Чеський Малин, 1943. Спалений живцем
13 липня 1943 року нацисти спалили село Чеський Малин на Волині і вбили 374 чехів і 26 поляків, а в сусідньому українському Малині — 132 українців.
Чеський Малин був квітучим селом зі школою, крамницями, ремісничими майстернями й фермами. Його заснували переважно чехи з Лоунського, Жатецького і Раковніцького районів. Вони поїхали на Волинь у тодішній Російській імперії в 1870-і роки — в той час, коли родючу землю там можна було купити буквально за копійки: один морг (трохи менш як гектар) коштував двадцять рублів. Перші два десятки чеських родин діставалися на нове місце цілий місяць.
Початок 20-го століття приніс зміни режиму, а з ними прийшли крадіжки, вбивства й погроми. Чехи пережили Першу світову війну, коли їх на кілька років вигнали, а село було майже знищено, переживали радянську і нацистську окупацію, жили в мирі з сусідами — українцями і поляками. Але настало фатальне 13 липня 1943 року.
У село ввійшов підрозділ чисельністю 1500 осіб у німецьких одностроях. Жінок, дітей, старих спалили живцем. Всього 374 чехів і 26 поляків. Живими залишилися лише кілька людей, які пішли вранці на ринок, і ще двадцять чоловіків, яких німці забрали для навантаження і перевезення вкраденого.
Одним із них був Йозеф Алоїс Мартіновський, який згадував у «Хроніці Чеського Малина»:
«Німці відділяли чоловіків від жінок і дітей. Ми стояли навпроти наших жінок і дітей. За нами цівки кулеметів, перед нами багнети. Ми нічого не розуміємо, з тривогою спостерігаємо за тим, що буде. Шестирічний син Ярослава Стухлого, який постійно плакав біля матері, вирвався від неї, подбіг до офіцера, благаючи його дитячим голосом: «Пане, не вбивайте мого татуся».
Милосердя не отримав ніхто. У 1944 році офіцери чехословацького підрозділу в СРСР відвідали Малин і створили комісію, яка на основі свідчень очевидців написала звіт.
«Німці спочатку оточили український Малин, а звідти і село Чеський Малин. У Чеському Малині заходили до кожної хати і під приводом перевірки документів виганяли на вулицю все населення, від наймолодших до найстарших, хворих і здорових. Тих, хто не міг іти, теж треба було забирати. Людей розбили на групи і групами під багнетами виводили на поле до українського Малина. Там відділяли дітей, жінок і старих від чоловіків і молодиків… Потім німці зігнали всіх чоловіків і частину жінок групами до церкви, школи й інших будівель в українському Малині, які облили пальним і підпалили, а тих, хто намагався втекти чи вистрибнути з вікон, вбивали пострілами з автоматів».
Одним із тих, хто вижив, був восьмирічний тоді Йозеф Ржепік. Того фатального дня вони з батьком рано-вранці вирушили в далеке поле. Через роки для проєкту «Пам’ять нації» він згадував, як їх перепинила одна полячка, щоб вони не поверталися до села, бо там лютують солдати. Тому вони сховалися в глибині лісу. До Малина поїхали аж за три дні.
«Ми йшли через згарище. Наша стодола була спалена, згоріли і хліви. Вівці були зачинені в кошарі і вибралися аж тоді, коли від пожежі випали двері. У них була обпалена шкіра на спині, собака теж обгорів. У передпокої нас була плита і літня кухня, і там ми знайшли бабусю. Вона не могла поворухнутися, тож німці її проштрикнули багнетом — їй було сімдесят сім. На подвір’ї німці застрелили качку, бабусю поклали на лаву, а качку їй поклали під голову. Ті негідники ще так глумилися зі смерті старих людей. Вони кинули гранату в хату, але, на щастя, вона не підпалила будинок».
Тоді Йозеф Ржепік із батьком пішли по Малину від одного згарища до іншого і шукали своїх рідних.
«Ми знайшли їх навпроти, на подвір’ї родини Добрих, де спалили мою матір і сестру. Батько знайшов шматки материного плаття, а від сестри залишився тільки черевичок зі ступнею, від кісточки й нижче».
Чому? Причини різанини досі не відомі
Тепер прізвища десятків родин убитих мешканців села написані на пам’ятнику, встановленому на місці знищеного чеського села 1998 року як нагадування про жахливу подію, подібну до тієї, що сталася в Чехії, в селах Лідіце й Лежаки, які теж були спалені нацистами разом із їхніми мешканцями. Проте залишається питання, чому це сталося. Чому німці обрали чеське село, яке чесно здавало німцям необхідні їм запаси продовольства?
Фахівці схиляються до теорії, що бійня сталася помилково. Німці йшли спалити сусідній український Малин і переплутали з ним чеське село. Так вони самі потім стверджували. Є також спогади, що німці говорили про пошуки «бандитів» — так вони називали і радянських партизанів, і бійців УПА.
У київському архіві не виявлено документів, які б допомогли з’ясувати це питання. Архіви ж у Росії дослідникам недоступні.
Забута трагедія
134 жителі Чеського Малина — ті, хто вижив у 1943-му, і нові мешканці села — повернулися 1947 року до Чехословаччини. Вони оселилися поблизу Шумперка, де перейменували село Франкштат на Новий Малін. Проте на цьому на довгі роки припинилися будь-які згадки про волинську трагедію.
Волинські чехи, 40 тисяч яких було переселено на підставі угоди між СРСР і Чехословаччиною, в першу чергу в місця, спорожнілі після виселення німців, наприклад, до Жатецького району, зазнавали значних переслідувань. Комуністичним правителям не подобалося те, що вони розповідали про життя в сталінському СРСР. І тому замість того, щоб бути нагородженими за боротьбу з нацистами, багато з них, як і чеські льотчики Королівських ВПС Великої Британії, зазнали переслідувань і політичних процесів. Про історію Чеського Малина, який ліг попелом 80 років тому, широка громадськість дізналася лише після падіння комунізму.
