12-річна українка допомагає українським дітям подолати стрес і самоту після втечі від війни

12-річна українка Марія Самсонова отримала відзнаку Управління Верховного комісара ООН у справах біженців за допомогу постраждалим від війни. Дівчинка не лише знайшла в собі сили подолати потрясіння від російської агресії, але й ініціювала створення в Теплицях клубу для дітей і підлітків. Він дав багатьом дітям поштовх до позитивних змін. Історія Марійки — приклад того, як одна юна людина може змінити життя багатьох.

Ранок суботи, але дванадцятирічна Марія Самсонова не грає з однолітками, а робить усілякі вироби з дітлахами. У Центрі гуманітарної допомоги в Теплицях дівчинка підтримує маленьких земляків, які стали вимушеними біженцями.

Коли дивитись на спокійну і терплячу юну наставницю, важко уявити, що рік тому вона приїхала в Чехію, втікаючи з палаючого Миколаєва. «Перші місяці у Маші були панічні атаки», — згадує її мати Тетяна Самсонова.

«Це добре, що вона забула, як ми сиділи вісім чоловік у підвалі не виходячи, відсиділи ці два тижні. Виїжджали, взявши тільки документи, собаку, дочку. І вона вже не згадує, як кошмарний сон».

Після місяця домашньої арт-терапії, коли на її малюнках замість чорної барви розквітла веселка, Марійка запропонувала мамі відкрити гурток для українських дітей. Тетяна взяла свій диплом педагога і з ідеєю дочки прийшла в Центр гуманітарної допомоги. Тепер Марія з матір’ю кожної суботи опікуються дітьми віком від 4 до 8 років. Вони малюють, роблять ручні вироби. «Ці зустрічі допомагають їм і мені», — каже дівчинка.

«Я розумію, якщо люди щойно приїхали, вони відчувають страх і якійсь стрес, їм треба з кимось розмовляти. І тому я мамі одного разу сказала: можна зробити арт-терапію, щоб діти порозмовляли, щось поробили або просто звільнитися від цього стресу, знайшли нових друзів. Коли я просто розмовляю з ними, я просто почуваюся, що мене хтось слухається, що вони хочуть спілкуватися».

Її мати Тетяна радіє, що вони роблять корисну справу.

«Кожного разу, хоче, не хоче, — вона встає і каже: у мене діти. Друзі звуть кудись погратися — «у мене діти, мої діти». Я рада, що ми цим займаємось, бо дуже велика кількість дітей приходить».

Наступний волонтерський проєкт Марії і її матері — клуб тинейджерів. Дівчинка на собі відчула, що значить відірватися від звичного кола друзів, і тепер вона — центр тяжіння для українських підлітків у Теплицях.

«Тинейджери приходять сюди, вони знаходять друзів, і вони просто починають більше розмовляти і потім будуть знайомитися і з чехами, і з українцями і будуть більш відкритими, а не замкнутими».

Шестикласниця Марія Самсонова цікавиться психологією, історією, політикою, любить щось робити руками. І наполегливо займається скрипкою й планує зробити музику своєю професією. Після школи хоче вступити до консерваторії, грати на скрипці і співати.

Попри бажання матері повернутись додому, в Миколаїв, Марійка планує залишитись у Чехії. У чеській школі, як і вдома, в українській, вона відмінниця.

«Мені подобається, що тут люди більш спокійні, добрі. Мені подобається культура. Мені тут все почало подобатись».