Що робити, якщо дитині не знайшлося місця в школі? Домагатися свого, каже директорка празької школи
Новий навчальний рік уже почався, та, на жаль, не всі батьки встигли влаштувати своїх дітей до школи. Тому до студії Radio Prague International ми запросили людину, яка допоможе у цьому питанні, коли новий навчальний рік уже розпочато. У нашій студії Лариса Вурста, директорка основної школи та дитсадка «Petrklíč» у Празі.
— По-перше, хотілося б трохи дізнатися про вашу школу.
— Наша школа — не лише базова школа, але і школа, яка тісно пов’язана з дитячим садком. У нас діти вступають до садочка, а потім продовжують навчання у школі. Це не є обов’язковою умовою, вони мають право вибору.
— Ви мені казали перед інтерв’ю, що багато батьків просили навіть, коли ще не була створена школа, а був лише дитячий садочок, створити школу. Це каже про те, що їм дуже подобається. Чи багато зараз у вас навчається українців у школі?
— Українці, які у нас навчаються, — це переважно дітки, які тут проживають вже дуже довго, тому що наша школа є приватною, не всім під силу оплатити приватну школу. Ми не в центрі Праги — наша школа у Празі-5, у районі Радотін. Переважно ті українці, які до нашої школи ходять, — то ці українці вже давно тут в Чехії і починали вчити чеську з дитячого садочка, тому проблеми з чеською мовою у них були, але поступово ці дітки дуже швидко сприймають мову.
— Після того, як відбулося повномасштабне російське вторгнення, чи просилися українські діти до вашої школи?
— Так. Ми цим дуже займалися. Школа сама радотінська, ми змогли усім дітям, котрі були у нашому районі, в Радотіні, допомогти, аби вони були влаштовані в школах і без оплати школи, в рамках нашого району, і всі діти пішли до школи.
— І навчаються безкоштовно?
— Навчають безкоштовно у «державній» школі у Радотіні («державними» іноді умовно називають заклади, що не є приватними; в Чехії засновниками основних шкіл чи дитсадків є не держава, а територіальні громади — в Празі йдеться про адміністрацію міського району (městská část) або про мерію міста — ред.). Ми були у тісному зв’язку: «Petrklíč» їм допомагав, коли були організовані групи українських дітей.
— У Чехії зараз перебуває майже 366 тисяч біженців, і питання влаштування дітей до школи залишається гострим. Не всі змогли влаштувати своїх дітей до шкіл. Що цим батькам робити, що ви, як директор школи й дитячого садка, можете порадити? До кого звернутися? Як діяти?
— Це питання треба вирішувати заздалегідь, починаючи, наприклад, у червні, коли кінець навчального року, бо потім всі йдуть у відпустку. Обов’язково треба починати в червні, тому що у самій Празі це проблема з місцями, але проблема у деяких районах. Тому не треба зациклюватися на одному місці і казати, що мою дитину не взяли, треба шукати. Базова освіта у Чехії обов’язкова, тобто це саме за себе каже, що якщо вона обов’язкова, то ці місця є можливість знайти, лише треба стукати, і вам відкриють. Недостатньо прийти лише до однієї школи у своєму районі.
— Ви знаєте, наша кореспондентка робила сюжет, у якому розповідала історію хлопчика з України, якому було відмовлено п’ять разів. Що робити у таких випадках?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
— Батькам я можу порадити у такому випадку… Я вірю, що такі випадки є, бо я сама була свідком того, що дитина приїхала, тут перебувала більше ніж 90 днів, навчалася в українській школі онлайн, і потім ми у червні почали їм шукати школу. В першу школу, до якої ми послали заявку, була школа близько, — там сказали, що немає місця. Головне: «державними» школами займаються місцеві ради, тобто якщо вам не допоможе директор школи, ви з цією відмовою, яку ви отримали у письмовій формі обов’язково від директора, йдете до місцевої ради (мається на увазі úřad; у Празі úřad městské části — ред.) і віддаєте цю відмову людині, яка відповідає за навчальну роботу в районі, і вони вам будуть шукати школу. Кожен місяць проводяться збори директорів, на яких намагаються знайти цій дитині місце. Але якщо дитина йде від школи до школи, від директора до директора, то це ще не все. Ще, зі свого досвіду, обов’язково треба подати заяву у письмовій формі, аби ця заява набула чинності, і тоді директор зобов’язаний вам відповісти. Але я вам скажу: минулого тижня я розмовляла з Міністерством освіти Чехії, і мені там пан Мартін Куба прямо сказав, що через брак місць у школах тепер є програма за законом щодо біженців Lex Ukrajina, де навіть Міністерство освіти Чехії робить виняток для шкіл, які не мають місця — міністерство їм зробить виняток і дасть їм можливість прийняти цих дітей. Тобто підвищить кількість дітей, яку можуть вони приймати в даній школі.
— А якщо не встигли надсилати усі ці заяви у червні, бо вже вересень? Що робити тим, хто не встиг чи отримав відмови? Ви порадите йти до місцевої ради?
— Так. Вони обов’язково постараються, і обов’язково, якщо це є у письмовій формі, то це вже є документ, який затверджує, що ви зробили все, що від вас вимагали. Тобто ви подали заявку на прийняття до школи і вам відмовили, і тоді це вже на державі (точніше, на місцевій владі — ред.), яка повинна знайти для вас місце.
— Зараз вас трошки підставлю, бо запитаю таке: чим може допомогти зараз саме ваша школа українцям, котрі не змогли влаштувати свою дитину до першого вересня до шкіл і зараз нас з вами чують?
— Буде залежати, скільки таких дітей є — якщо ці дітки прийдуть особисто і подадуть нам заяву, то я тоді почну це вирішувати з Міністерством освіти. Тому що ми приватна школа і в нас справді є обмежена кількість дітей, і законом дано, що ми не можемо приймати більше дітей, ніж нам дозволено. Ми навіть відмовляємо тим дітям, які йдуть за записом у квітні. Ми невелика школа, яка має невелике приміщення, ми ростемо поступово і поступово шукаємо приміщення. Тепер це головне для нас питання, тому що ми тепер отримали від магістрату нове приміщення для своєї школи. Але ті обмежені місця, які ми маємо, нам не дозволяють навіть прийняти тих дітей, які з нашого садочку переходили. Якраз я це проходила у Міністерстві освіти минулого тижня. Це актуально, і вони мені сказали: якщо у вашій школі будуть українські діти, то ми вам зробимо виняток. Тож ви мене не підставили, а навпаки: можливо, цього тижня прийдуть українські діти, і я одразу зателефоную пану Кубові і попрошу збільшити місця у нашій школі.
