Створена українкою студія танців стає осередком для українців у Коліні
Українцям, які опинилися у Чехії через війну, важливо гуртуватися разом. Якщо у великих містах діаспора більш активна та чисельна, то у маленьких містечках часто немає великих заходів і зустрічей для емігрантів. У місті Колін таким осередком, де гуртуються і спілкуються українці, стала студія танців «AIPo-dance».
Танцівниця і студентка з України Поліна Поцко приїхала до Чехії після початку повномасштабної війни в Україні у березні минулого року. Дівчина приїхала до Чехії не випадково — тут уже декілька років мешкають її батьки. Спочатку Поліна знайомилася з країною і вчила мову, а тим часом ще думала про те, чим би хотіла зайнятися надалі. Дівчина вирішила повернутися до своєї улюбленої справи, започаткувавши школу танців у місті Колін, де вона живе. За півтора року перебування у чужій країні викладачка танців змогла започаткувати власну справу і знайшла охочих займатися у її хобі-класі.
— З ідеєю мені допомогла моя мама, бо я з шести років займаюся танцями, і в Коліні не було ніяких занять для українських жінок, для українських дітей, тому вирішила зробити це першою. Школа танців працює вже трішки більш ніж рік. Зараз я маю три дитячі групи. Це дітки від 3—4 років, від 6 до 8 і старші діти від 9 до 12 років. Це бальні танці. Для дорослих я маю три напрямки — це стречинг, латина для жінок, і я викладаю хілс. Загалом зараз я маю близько 20 діток, всього близько 30—40 людей на даному етапі.
Зараз викладачка танців у пошуку власного приміщення. Проблема маленького містечка, такого, як Колін, що вибір залів для оренди невеликий.
— Найважче було знайти приміщення, адже тут немає такої великої кількості залів, і те, що довелося знайти, то ставлять в дуже жорсткі рамки. Тому наразі я шукаю своє приміщення, яке хочу обладнати. Тут оренда, ціни майже такі самі, як у Празі. Тільки в Празі це обладнані зали, а тут це зал навіть не середнього такого рівня.
Минулого року Поліні вдалося організувати виступ малечі для батьків, але у тренера є більш амбітні плани. Цього року власниця школи хоче вивезти дітей на конкурси та фестивалі до Праги.
— Я зараз готую діток до сезону фестивалів, це для мене буде дуже серйозний крок, тому що я розумію, наскільки це велика відповідальність лягає на мої плечі, на плечі батьків і на дітей, які тепер розуміють, що це не просто так, не просто комусь вдома показувати, а це будуть дивитися люди. Тому це мій план номер один, щоб виступали дітки.
Для дорослих Поліна мріє створити такий жіночий клуб, де українки у вимушеній еміграції зможуть і потанцювати, і відпочити, і обмінятися новинами та просто поспілкуватись про наболіле.
— Якщо я беру заняття для дорослих, вони націлені на те, щоб жінки відчували себе класно ізсередини, щоб вони вміли приділяти час собі, щоб вони дивилися на себе і їм подобалась картинка. Тобто я кличу людей до себе відпочити, відволіктися від усіх проблем, які нас оточують, і просто влаштувати собі такий релакс. Щодо дорослих занять, то це саме такий напрямок.
Поліна дуже вірить у свою справу. Спочатку їй допомагали батьки, але зараз дівчина намагається вирішувати свої проблеми власними силами. Викладачка вірить і сподівається, що її школа знайде все більше охочих навчитися танцювати серед дорослих та дітей.
