Роковини окупації Чехословаччини 1968 року: «Росія відтоді не змінилася», — каже Петр Павел

56 років тому Радянський Союз і війська країн Варшавського договору напали на Чехословаччину. Вторгнення почалося в ніч на 21 серпня 1968 року. І першим про нього повідомило тодішнє Чехословацьке радіо. Його будівлю на Виноградському проспекті в Празі обстрілювали з танків, потім війська окупантів силою вдерлися до неї. І тепер щороку, й нині теж, на цьому місці вшановують пам’ять про ті події їхні ветерани, політики й громадськість. А про агресію Росії проти України згадали й під російським посольством у Празі.

«Необхідно не забувати про жертв — це також важливо й тому, що історія, на жаль, має тенденцію повторюватися в різних видозмінах, а людство має болісну здатність ігнорувати історичний досвід», — сказав на урочистій церемонії президент Чехії Петр Павел.

Петр Павел | Фото: René Volfík,  iROZHLAS.cz

«Ми мали б бути дуже уважними і обачливими до того, чи не виникають навколо нас і в тому, що відбувається в нас і у світі, паралелі з тим, через що ми вже пройшли. І якщо ми не хочемо через це пройти знову, ми мали б приділяти цим ознакам, сигналам і тенденціям особливу увагу», — зазначив президент.

За його словами, сьогоднішня Росія ніяк принципово не відрізняється від тодішнього Радянського Союзу. «Будьмо обережними і не дозвольмо насадити нам думку, що разом із Росією нам було б краще. Не було б», — наголосив Павел і закликав людей не відкидати демократію як принцип, хоча вона й не досконала.

Фото: René Volfík,  iROZHLAS.cz
Петр Фіала | Фото: René Volfík,  iROZHLAS.cz

Прем’єр-міністр Петр Фіала у своїй промові сказав, що 1968 року Москва прорахувалася: вона розраховувала на те, що суспільство буде поділене і значна частина людей буде вітати війська. А замість того вона наразилася на гордих і рішучих громадян, які усвідомлювали ситуацію і ясно показували окупантам свою моральну перевагу.

Події тих часів, за словами прем’єра, мали б стати наукою, наскільки цінною є людська свобода, відкрите суспільство, наскільки важливим є справжній політичний плюралізм, наскільки вирішальним є закріплення Чехії в західному світі.

Милош Вистрчил | Фото: René Volfík,  iROZHLAS.cz

За словами голови Сенату (верхньої палати парламенту) Мілоша Вистрчила, народ мав би пишатися тим, що 21 серпня 1968 року на вулиці вийшли десятки тисяч людей, які без зброї виступили проти танків і кулеметів. «Вони здійснили перший крок до нашої справжньої свободи», — заявив політик.

Маркета Пекарова-Адамова | Фото: René Volfík,  Český rozhlas

«Нормалізація», як назвали придушення свобод після окупації, стала для всього суспільства неймовірно серйозною раною — такою тяжкою і глибокою, що вона й до сьогодні повністю не загоїлася і залишила шрам на душі народу, сказала голова нижньої Палати депутатів парламенту Маркета Пекарова-Адамова.

А у зв’язку з нинішньою агресією Росії проти України вона звернула увагу, що так само, як і 56 років тому, відбувається повна підміна понять: окупація видається за реальність чи й навіть норму, з якою треба змиритися.

На акції перед будівлею Чеського радіо були присутні кількасот людей. Дехто з них прийшов із плакатами з написами на кшталт «Дайте Зеленському літаки».

В інших місцях Чехії цього дня теж відбулися пам’ятні акції.

Фото: René Volfík,  iROZHLAS.cz

А ще попереднього дня, 20 серпня, коли звечоріло, кілька сотень людей зібралися біля посольства Росії в Празі, щоб пригадати про роковини вторгнення радянських військ і військ країн Варшавського договору до Чехословаччини і щоб висловити солідарність Україні. Там демонстранти запалили бенгальські вогні.

Фото: René Volfík,  iROZHLAS.cz

На площі перед посольством, яка нині несе ім’я вбитого російським режимом опозиційного політика Бориса Нємцова, були і ветерани подій 1968 року, і молоді батьки з малими дітьми. Промовці закликали до підтримки українців. За словами організаторів, акція мала на меті нагадати, що історія не має повторюватися.

Фото: Martina Schneibergová,  Radio Prague International

А на будівлю Стракової академії — канцелярії уряду Чехії, — як стемніло, ввімкнули відеопроєкцію слів, які 1968 року були написані по всій країні: «Йди додому, Іване».

«Ніколи не забудемо. Час згадати, що від окупації військами Варшавського договору минуло вже 56 років. Але спогади про трагічний серпень 68-го і період «нормалізації» по тому ми зберігаємо в пам’яті нації дуже добре. Тому ми не можемо не помітити, що агресія Росії проти України, яка триває вже два з половиною роки, є лише ще одним різновидом нападу на суверенітет і свободу».

Автори: Katarína Brezovská , Сергій Драчук
ключове слово:
увімкнути аудіо

Також на цю тему