Правчицька брама в Чеській Швейцарії — диво природи Устецького краю

Устецький край має багато принад, але ніщо не зрівняється з захопливою красою пісковикових скель Чеської Швейцарії, й особливо пісковикової Правчицької брами (Pravčická brána), що виникла внаслідок ерозії протягом мільйонів років.

Історія Правчицької брами сягає мезозойської доби — приблизно ста мільйонів років тому, коли місцевість, нині відома як Чеська Швейцарія, була дном океану. Коли океан відступив, шари пісковика зрушила вулканічна діяльність. Протягом мільйонів років природа створювала світ дивовижних пісковикових утворень, і найзахопливіше з них — Правчицька брама.

Пісковикові утворення щороку відвідують тисячі туристів — і багато хто вирушає саме для того, щоб побачити Правчицьку браму на власні очі. Як каже представник національного парку «Чеська Швейцарія» Вацлав Сойка, її краса запалює уяву людей.

«Це найбільша пісковикова брама в Європі, і люди бачать у ній браму до імперії скель, чи, як змалював її данський казкар Ганс Крістіан Андерсен, який побував тут 1831 року, браму до казкового царства. Примітивні культури побачили б у брамі жіночий символ, а в конічному пісковиковому утворенні за нею — чоловічий символ. Століттями ця брама приваблює людей як ворота до іншого світу чи символ родючості».

Раніше Правчицькою брамою можна було гуляти. Зараз це заборонено|Фото: Franz Xaver Sandmann, Wikimedia Commons, public domain

Брама в найвищому місці заввишки в 16 метрів, а її арка простяглась на 26 метрів; площа поверхні арки — 21 квадратний метр. Раніше нею можна було пройти, але тепер це заборонено — рух аркою завдав їй шкоди, пояснює працівник національного парку Томаш Салов.

«У найтоншому місці арка лише два з половиною метри завтовшки. Протягом десь 150 років, як нею ходили туристи, вона потоншала майже на 50 сантиметрів. Тож із 1982 року проходити нею заборонено. Але поруч є кілька місць, вигляд із яких значно кращий».

Тут знімали кілька сцен фільму «Хроніки Нарнії». Але його творці дотрималися заборони: сцени, в яких актори нібито перебігають аркою, насправді змонтували в студії.

Туристи відкрили для себе цей рай у 19-му столітті завдяки двом художникам-романтикам — Антонові Ґраффу і Адріанові Цінґґу. Саме вони дали назву довколишній місцевості — спершу Саксонській Швейцарії в Німеччині, потім і Чеській Швейцарії з цього боку кордону. І ці назви прижилися.

Скельні утвори Чеської Швейцарії. Оглядовий майданчик біля Правчицької брами|Фото: Miloš Turek, Radio Prague International

Але в ті часи дороги були важкі, і дістатися сюди було нелегко. Зазвичай організовували екскурсії на цілий день із провідниками й мулами. Багатші подорожували з більшим комфортом — носії несли їх у ношах.

Подорож до брами й назад у ношах коштувала 1 золотий і 30 крейцерів (тобто півтора золотих, бо крейцерів у золотому було тоді ще не 100, а 60). Річна (!) платня робітника тоді була близько 100—200 австро-угорських золотих (ґульденів, флоринів), учителя 130, чиновника високого рангу — 500—700.

Але з грішми чи без, люди йшли побачити це диво, і розвиток туризму дав багатьом місцевим мешканцям джерело заробітку. В місцевості почали розвиватися готельєрство і виробництво й продаж сувенірів.

За збереженими документами з 1836 року, лише за один день Правчицьку браму відвідали 1163 людини. Як каже Томаш Салов, у ті часи там іще не було особливих можливостей перекусити й відпочити.

«Соколине гніздо» біля Правчицької брами|Фото: Miloš Turek, Radio Prague International

«1826 року єдиний перекус у місцевості пропонувала дерев’яна халупа, що працювала як шинок. 1881 року представник шляхти, князь Едмунд Кларі-Альдрінґен, наказав збудувати поруч гостьовий дім, який і сьогодні працює як ресторан і музей і відомий як «Соколине гніздо». Це один із найдавніших гостьових домів у країні, який зберігається в його первісному вигляді».

Правчицька брама і «Соколине гніздо» на листівці, відісланій 1900 року|Фото: eSbírky, Muzeum JUDr. Otakara Kudrny v Netolicích, CC BY 4.0 DEED

Сьогодні Правчицьку браму відвідують щороку десятки тисяч людей. Можливо, мало хто це помічає, але людей рахує спеціальний детектор-лічильник.

«Ось у цьому невеликому стовпчику захований лічильник. І, що б не сталося, кількість відвідувачів ніколи не падає нижче від 180 тисяч на рік. Звичайно, в цей рахунок може потрапити пара оленів чи іншої звірини, які теж пройдуть тут, але це вписується в похибку».

Скелі Чеської Швейцарії|Фото: Miloš Turek, Radio Prague International

Прегарні пісковикові скелі поруч також, природно, приваблюють скелелазів, додає Томаш Салов.

«Я сказав би, що ці скелі стали колискою альпінізму в Чехії. Спершу на них залізали дуже грубо, що пошкоджувало скелі. На щастя, здоровий глузд невдовзі переміг, і виникла концепція так званого «етичного скелелазіння» — з мінімальною шкодою для скель».

Чеська Швейцарія через кілька місяців після пожежі. Prebischtor — німецька назва Правчицької брами|Фото: Vít Pohanka, Radio Prague International

У липні 2022 року національний парк «Чеська Швейцарія» був спустошений найбільшою лісовою пожежею в історії країни. Вона палала три тижні, знищивши понад тисячу гектарів лісу між славетною брамою і німецьким кордоном. На щастя, брама встояла. І хоча довколишня місцевість і досі має сумний вигляд, вигоріла територія відновлюється, і туристи почали повертатися.

Нині там здійснюється широка програма відновлення лісу з використанням місцевих видів, щоб відновити природну красу і стійкість парку. Більшість стежок і кемпінгів, закритих після пожежі, зараз уже знову відкрита.

Природа Чеської Швейцарії швидко відновлюється після пожежі|Фото: Markéta Ševčíková, Český rozhlas

Але чи вистоїть кам’яна арка Правчицької брами й надалі, чи буде чим милуватися майбутнім поколінням?

Чеські вчені здійснюють регулярні ручні вимірювання в шести точках, а ще в чотирьох ведеться автоматичний моніторинг, щоб відстежувати взаємне переміщення скельних блоків, із яких складається брама. Вони також здійснюють геофізичне спостереження за аркою з використанням геоелектричного, георадарного, сейсмічного і термометричного методів за допомогою дрона.

Дилатометричний моніторинг було запроваджено ще 1993 року, до створення національного парку. І нині вчені мають понад 30-річну криву вимірювань і кажуть, що не спостерігають ніяких небезпечних тенденцій — наразі Правчицька брама видається стабільною.