Український карикатурист Олег Смаль, твори якого виставлені в Празі, готується до нової виставки в чеській столиці
Після успішного відкриття виставки у Празі, яка увійшла в галереї 12 Art Cabinet до постійної експозиції, український архітектор та карикатурист Олег Смаль готує в чеській столиці нову виставку своїх творів. Редакторка Чеського радіо Алла Вєтровцова нещодавно зустрілася з митцем у Києві і говорила про те, чи є зв’язок між появою в Україні запорізького козацтва та подіями, пов’язаними з чеським діячем Яном Гусом і рухом таборитів, про що пише Тарас Шевченко в поемі «Єретик». Проте перше питання до Олега Смаля саме як архітектора: що йому імпонує в архітектурі столиці Чехії?
— Мені трохи соромно, що я вперше побував у Чехії. Я архітектор, і друга спеціалізація була містобудування. Я, звичайно, маю уявлення про структуру міста, теоретично я уявляв, що то є Прага. Але враження… якось так життя склалося, що я побував на багатьох континентах, в різних столицях, дуже видатних. Але поки що в мене Прага на першому місці. Я чомусь вважав, що Прага більш компактна, що це суміш вузеньких середньовічних вуличок, але я не передбачав, що вона така велична. І в той же час в неї немає такого імперського тиску, який у Відні я часом відчуваю. Там ти трошки починаєш зменшуватися в розмірах і відчуваєш, що ти — раб імперії. В Празі того немає зовсім.
— У вас був час ознайомитися з історичним центром Праги, тому що ваша виставка, яка відкрилася наприкінці липня, діє в галереї 12 Art Cabinet на Малій Страні. Якимсь чином вам вдалося завоювати цей простір? Давайте ще повернемося до нашої реальності, бо ми зустрічаємося в Києві, зараз тихенько, сонечко гріє, люди ходять, і здається, що немає ніякого напруження. Але ми знаємо, що знову прийде ніч, і нас «привітають» ракети з Росії.
— Це може бути вдень, і через хвилину, і тричі на день — знову завиє дика сирена, і чемний голос буде просити шукати сховища, тому що може бути небезпека. До речі, коли я кудись їду, то беру з собою книжку про країну, в яку я їду. В даному випадку я взяв з собою «Кобзаря» Шевченка. Пречудова поема, присвячена Чехії, — «Єретик». Читаєш Шевченка і розумієш, наскільки ми близькі у цей період до Яна Гуса, Яна Жижки, таборитів. Після відкриття моєї виставки в Празі ми зайшли з керівником галереї Віктором Вільгельмом на пиво, і він сказав, що вважає, що цей час Яна Гуса, Яна Жижки, трагедія чеського руху має прямий зв’язок з появою нашого запорізького козацтва. Він вважає, що після поразки частина чехів не змогла знайти прихисток у сусідів, перебралася аж до дніпровських порогів, і структурно дуже схожа структура запорізького козацтва і чеських таборитів. Тим більше, що цей період часу абсолютно збігається: це 15-е століття.
— Вас запрошують до Праги знову з виставкою?
— Як правило, після кожної виставки завжди море планів. Але у празькому випадку плани, здається, цілком конкретні. Я сам планую в муніципальній київській галереї, в якій я працюю, зробити виставку. Я вже придумав назву: «Майже реалізм». Гадаю, там майже не буде карикатури, буде графіка, живопис. Основа — латинські прислів’я.
— Ми її побачимо в Празі?
— Так, вона буде в Празі.
