Лоучень – замок Турн-і-Таксісів, у якому бували Кафка, Рільке і Твен
Барокова перлина з багатою історією, що сягає 13-го століття, замок Лоучень стоїть неподалік Нимбурку. Він оточений величезним англійським парком, у дванадцяти зелених лабіринтах якого можна легко заблукати. Його фасади, не спотворені пізнішими переробками, захоплюють знавців бароко. І ніщо не нагадує, що колись на його місці стояла старовинна фортеця, вперше згадана ще 1223 року.
У княжого подружжя Турн-і-Таксісів, яке жило в замку на межі 19—20-го століть, гостювали Райнер Марія Рільке, Франц Кафка, Марк Твен, Вацлав Ніжинський, на домашніх концертах грав Бедржих Сметана. Хоча з 1945 року князів у чеському замку більше немає, у Західній Європі Турн-і-Таксіси і сьогодні залишаються одним із найбагатших аристократичних родів.
Але бували й інші часи. Замок був відкритий для відвідувачів іще 1929 року і став одним із перших доступних для громадськості об’єктів такого типу в країні. Господарям, які були відомими меценатами, в час економічної кризи забракло грошей. Тож їм довелося відкрити платний доступ до свого маєтку чи й стягувати з грибників і туристів плату за вхід у князівські ліси.
Сьогодні Лоучень належить приватному власникові, але не завадить зазирнути до парадних залів та особистих покоїв, відтворених у тому вигляді, якими вони були в часи «прекрасної епохи», розповідає екскурсоводка Гана Міхалчикова.
«Вік замку Лоучень становить триста років — його будівництво було завершено до 1713 року. За весь час, що минув відтоді, вигляд замку не змінився, і перед вами він постає точно таким, яким його бачили три століття тому. В екстер’єрі замку не здійснювали реконструкцій, не робили прибудов, не змінювали фасад. Це чисте бароко, тому до нас приїжджає безліч архітекторів і фотографів із усього світу. Хоча в Чехії чимало пам’яток бароко, але така заміська резиденція, яка зберегла чистоту стилю, — велика рідкість».
Проєкт замку розробив Франтішек Максміліан Канька — один із найславетніших чеських архітекторів доби бароко, продовжує екскурсоводка.
«Тут по черзі жили три відомі аристократичні роди. Після Тридцятирічної війни Лоучень придбали Вальдштейни (Валленштейни), і значно дешевше за його вартість, бо Альбрехт фон Валленштейн був у таких справах майстром, легко здобуваючи майно, конфісковане у протестантів. Потім тут протягом 50 років жила родина Фюрстенберґів. А останнім аристократичним родом у замку стала родина з впливової німецької династії Турн-і-Таксіс, яка жила тут аж до кінця Другої світової війни».
Музейна експозиція демонструє побут мешканців замку періоду Belle Époque. Відвідувачів зустрічає портрет княгині Марії, написаний 1875 року, незадовго до її весілля з Александром Турн-і-Таксісом, яке влаштували у Венеції.
Марія походила зі шляхетного роду цу Гоенлое-Вальденбурґ-Шиллінґсфюрст і зростала в замку Дуїно попід італійським Трієстом, але, одружившись, назавжди пов’язала долю з Чехією. Княгиня, яка звикла до блиску європейських столиць, нерідко покидала Лоучень заради Парижу і Відня. У подружжя народилося троє дітей — Еріх, Ойґен та Александр.
У житті цієї родини завжди було мистецтво: Александр грав на скрипці, Марія, яка народилася у Венеції, мала неабиякий художній талант, про що свідчать її картини, що прикрашають стіни замку.
Серед славетних гостей Лоучені були імператор Франциск I і російський цар Олександр I, які побували тут 1813 року. Такі візити європейських можновладців були найкращим свідченням високого престижу власників замку.
Княгиня Марія запрошувала сюди й багатьох діячів мистецтв — у замку бував відомий балетмейстер, киянин Вацлав Ніжинський, а 1899 року, під час поїздки Європою, до Лоучені завітав Марк Твен, розповідає Гана Міхальчикова.
«Замок Лоучень був на той час важливим центром культурного життя. Сюди приїжджало багато відомих художників, письменників, журналістів. А через те, що і Александр, і Марія були великими меценатами, вони допомагали чеським художникам і музикантам виїжджати за кордон, що допомагало їм зробити собі ім’я. Повернувшись на батьківщину, музиканти, зокрема відомий скрипаль-віртуоз Ян Кубелік, давали в замку концерти. Серед гостей були німецькі письменники, бо мовою спілкування мешканців замку була німецька. Тут бували Франц Кафка і Макс Брод. Одне з найгучніших імен, пов’язаних із замком, — Райнер Марія Рільке, який був близьким другом Марії Турн-і-Таксіс. Княгиня, яка захоплювалася його поезією, запрошувала Рільке не тільки в Лоучень, а й у замок Дуїно під Трієстом. Там одна з вечірніх прогулянок надихнула Рільке на цикл «Дуїнських елегій». Ці десять містичних віршів критики вважають духовним підґрунтям сучасної німецької літератури».
Притулок Бедржиха Сметани
У мисливському будиночку неподалік замку прожив останні дев’ять років свого життя, аж до смерті 1884 року, Бедржих Сметана, розповіла екскурсоводка.
«Композитор тоді вже був тяжко хворий, поступово втрачав слух, доки повністю не оглух. Сметану критикували в Національному театрі, він був змушений піти з громадського життя, залишити Прагу. Він сховався в будинку своєї старшої сестри Жофії, яка жила з чоловіком неподалік, у мисливському будиночку в селі Ябкеніце. Її чоловік служив у Турн-і-Таксісів лісничим. Князь Александр часто зустрічався з Бедржихом Сметаною, часто запрошував його до замку Лоучень. Тут Сметана грав на фортепіано, і йому часто акомпанував князь Александр, який був добрим скрипалем».
Князь підтримував композитора й трохи фінансово. І Сметана з вдячністю присвятив княжому подружжю один зі своїх творів — п’єсу для скрипки і фортепіано «З батьківщини» (Z domoviny / Aus der Heimat).
1935 року Александр Турн-і-Таксіс передав мисливський будиночок, де жив композитор, у дар Товариству Бедржиха Сметани.
У замку все нагадує про останніх господарів — і каплиця, і класна кімната дітей — у сільську школу маленькі князі, зрозуміло, не ходили, здобуваючи домашню освіту. Життя шляхетної родини навіть у селі підкорялося певним правилам, каже Гана Міхальчикова.
«Княжа їдальня вам може здатися надто маленькою для такої багатої й знаної аристократичної родини. Але я хочу наголосити, що Лоучень був сільською резиденцією, де Турн-і-Таксіси хотіли жити спокійно нормальним сімейним життям. Для урочистих подій вони мали два палаци в Празі — один на Летенській вулиці в Малій Страні, а інший на вулиці В Ямі. Друга будівля вже не існує, а в першій, на Летенській, працює Англо-американський університет. Але і тут, у замку Лоучень, повинні були дотримуватися суворих правил етикету, перш за все, за столом. Гостей розсаджували в чіткому порядку: пан, дама, потім знову пан і дама. Подружжя ніколи не сідало за стіл поруч».
1934 року на 79-му році життя померла Марія Турн-і-Таксіс, а 1939-го у віці 87 років помер князь Александр.
Меблі для канцелярії прем’єра
Після закінчення Другої світової війни на хвилі неприйняття німців родину Турн-і-Таксісів, які зголошувалися саме до німецької національності і після виникнення Чехословаччини не стали приймати її громадянства, вигнали із замку, а їхнє майно конфіскували.
Вже 30 травня 1945 року канцелярія прем’єр-міністра Чехословаччини забрала для кабінету голови чехословацького уряду меблі, картини, скульптури, скло, срібне обіднє приладдя, свічники та старовинний годинник. Мисливські трофеї, зброю й африканські колекції передали Національному музеєві або перерозподілили до інших чеських замків.
Маєток на деякий час зайняла радянська Червона армія, в парку збудували дерев’яні казарми для солдатів. І військові, і місцеві мешканці довершили розграбування замку.
Потім замковий комплекс переходив від однієї установи до іншої. Тут працювало залізничне училище з інтернатом, у парку влаштовували дитячі табори.
Лише 2000 році в замку з’явився приватний власник, який відреставрував його, і в інтер’єрах відкрився музей, куди були повернуті деякі предмети оригінального меблювання. У парку з участю славнозвісного британського дизайнера Адріана Фішера відтворили зелені лабіринти, з яких останній, дванадцятий, був відкритий на честь короля Карла IV. Тож нині мало відома ще два десятки років тому пам’ятка стала п’ятим найвідвідуванішим замком у Чехії.
Також на цю тему
-
Середньочеський край
Регіон без центрального міста, що з усіх боків оточує Прагу. Без подорожі до Кутної Гори і замку Карлштейн не може обійтися жоден відвідувач чеської столиці
-
Познайомтеся з краями Чехії
Наша серія матеріалів поступово проведе вас окремими регіонами країни зі сходу на захід
