Місто-казка, в якому українці почуваються як вдома: Кутна Гора — екскурсія містом та життям
Щоб мати гарні враження від подорожі, треба їхати з чудовим настроєм, приємними думками i прекрасною погодою за вікном, а у моєму випадку краще вересневої п’ятниці. Перед поїздкою мене попередили, що місто Кутна Гора, до якого я прямую, невелике, але дуже гарне.
Заздалегідь ознайомившись з доступною інформацією про місто і передивившись світлини й відео, я трохи зрозуміла, якими його дорогами мандрувати. Зазначу, що вирушила я у подорож з Праги потягом, ця дорога мені коштувала приблизно 140 крон в один бік і здалася миттєвістю.
У місті на мене чекала людина, яка могла розповісти про всі його нюанси, а саме директорка відділу туризму та зовнішніх зв’язків міста Даґмар Остржанська. З нею я збиралася не тільки обговорити принади міста, але і поговорити про українських біженців, їхнє життя у Кутній Горі та війну в Україні — пані Остржанська довгий час працювала директоркою Чеського центру в Києві, а зараз допомагає у Кутній Горі українцям. До того ж вона добре знає про підступність росіян, бо на власні очі бачила, як вони вели війну у Чечні, коли вона працювала у складі гуманітарної місії.
Дорога з Праги до Кутної Гори тривала приблизно годину. Ступивши на перон головного вокзалу міста, що на самому його краєчку, я пересіла на інший маленький потяг, котрий складався буквально з двох вагонів. Саме він і довіз мене до центру міста приблизно за 15 хвилин і коштував усього 17 крон.
З пані Остржанською ми зустрілися у її офісі — коли я зайшла до нього, вона якраз вирішувала питання українців, які щойно приїхали з України, рятуючись від війни. Незважаючи на те, що у пані Остржанської було багато справ, вона знайшла час прогулятися зі мною містом і розповісти про нього.
— Воно дуже-дуже казкове місто.
— А чим казкове?
— Воно казкове своєю історією, своєю архітектурою і своїм розташуванням, тому що у нас сьогодні дуже гарний день сонячний, і ми маємо таке відчуття, ніби ми на морі. Кутна Гора — це місто з історією, середньовічне місто, місто, яке пов’язане з історією Чехії, місто розглядалося як можлива столиця Чеського королівства — Прага або Кутна Гора. Я коли тут опинилася, тому що я сама не з Кутної Гори, я з міста Пардубіце, яке лежить неподалік, то, звичайно, я приїхала і подивилася, який воно має вигляд, як місто піклується про свій вигляд, як багато у ньому пам’яток архітектури — місто Кутна Гора є у списку UNESCO з 1995 року. Якщо людина приїде, якщо турист з України приїде до нас до Кутної Гори, він буде почувати себе тут як у казці.
Залишивши будівлю офісу, ми попрямували до галереї Spolkový dům, у якій щомісяця відбуваються виставки, пов’язані з регіональним мистецтвом і партнерськими програмами — місто активно співпрацює з іншими країнами і має також партнерські стосунки з українським містом Кам’янцем-Подільським, розповіла пані Остржанська.
«Ми, звичайно, намагаємося постійно звертати увагу, що Україна — це країна, якій потрібна допомога, яку ми повинні підтримувати. І в цьому приміщенні цього року, коли відзначали два роки великої окупації України, то ми організували виставку української художниці, мисткині Тетяни Болгарової, яка виставляла свої роботи у нас. Приїжджали також колеги з українського посольства, відкривали разом, і до цієї виставки громадяни Кутної Гори виявляли велику зацікавленість. Це наш простір, і наступного року ми будемо організовувати — я сподіваюся, що наш партнер, місто Кам’янець-Подільський представить своїх митців, і це буде гарною подією. Сьогодні планується інсталяція фотографій Богдана Головічка, яка відкривається в рамках фестивалю «Ортенова Кутна Гора». Їржі Ортен — це чеський поет, він народився у Кутній Горі».
Після відвідин галереї Spolkový dům далі наш шлях лежав до оглядового майданчика, з якого відкривається неймовірний вигляд на найбільший шедевр Кутної Гори — готичний храм Святої Барбори (Варвари) — один з найбільших храмів Чехії, власне, другий найбільший, який щороку відвідує щонайменше 300 тисяч людей, — і колишній єзуїтський колегіум, який нині є галереєю сучасного мистецтва Середньочеського краю GASK, другим за величиною у Чехії приміщенням для виставок.
За словами пані Остржанської, Кутна Гора — це не тільки історія, але і сучасність. У місті відбувається багато культурних і спортивних подій, про що свідчить розміщений на чотирьох сторінках у щомісячній місцевій газеті «Культурний календар» за вересень.
У соціальній мережі Facebook також є група «Українці в Кутній Горі», і пані Остржанська розповіла, що намагається ділитися інформацією про заходи, які українці зі своїми дітьми можуть відвідати.
— Наскільки місто Кутна Гора змінилося після початку в Україні повномасштабного вторгнення? Хоча ви у 2023 році приїхали сюди і обійняли свою посаду, але у будь-якому випадку відчувається, що чеське середовище змінилося якимось чином?
— Я повинна сказати, що керівництво Кутної Гори з самого початку підтримувало Україну, організовувало різну допомогу — гуманітарну допомогу, але також приймало українських громадян у нас в Кутній Горі. На сьогоднішній день у місті проживає 1200 людей, які втекли внаслідок повномасштабного вторгнення, і у нас тут багато дітей, які відвідують школи, у нас понад 200 дітей в школах, і, звичайно, це змінилось. В нас на території міста проживають не тільки українські громадяни, у місті також є дві величезні фабрики — це Foxconn i Philip Morris, і, звичайно, на цих фабриках працюють іноземці. Наше місто маленьке, усього 20 тисяч жителів, але воно мультинаціональне, тому що в нас тут є громадяни Монголії, громадяни Таїланду, Польщі — наше місто, звичайно, перетворюється на мультинаціональне. Цього року вперше організували колеги з громадської організації такий «мульті-культі» фестиваль, де були представлені всі національності, які проживають на території Кутної Гори. Наше завдання — щоб тут було безпечно всім і щоб, звичайно, діти, які тут з мамами і приїхали у країну шукати притулок, відвідували школи, тому що не всі розуміють, що це важливо, щоб вони інтегрувались. Ми, звичайно, розуміємо, що Україні, коли все закінчиться, потрібно, щоб повернулись люди, але вони зараз тут і їм якомога комфортніше треба почуватися: це треба інтегрувати дітей, це потрібно знання чеської мови — вона не така важка, вони дуже близькі — українська і чеська, — то звичайно, що Кутна Гора змінилася. Є підприємства українські, є бари, є салони краси, у яких засновники українці. Тому змінилась.
Найбільшою проблемою і головним запитом, з яким українці звертаються до пані Остржанської від 2023 року, є питання щодо навчання дітей. Більшість із них не розуміла важливості відвідування дітьми чеських шкіл, якщо діти отримують українську освіту онлайн, тому їй навіть особисто доводилося телефонувати й роз’яснювати батькам необхідність навчання українських дітей у чеських школах. Зараз же ситуація змінилася, і з кожних десяти дітей дев’ять навчаються у школі.
Далі наша мандрівка містом пролягла повз ще однієї пам’ятки культури — Італійського двору (Vlašský dvůr), колишнього королівського палацу й монетного двору, в якому карбували свого часу знану по всій Європі монету — празький грош. Туди можна зайти на екскурсії.
А ще в комплексі старовинних будівель працює міська адміністрація, на якій майорить український прапор, котрий, за словами міського голови пана Лукаша Сейферта, буде вивішений на будівлі, допоки в Україні триватиме війна і країна не стане вільною й незалежною.
— Куди би ви порадили у першу чергу завітати мандрівникам, які вперше приїхали до Кутної Гори?
— Обов’язково це храм Святої Варвари — це шедевр і унікальний об’єкт і просто магічне місце. Обов’язково я б порекомендувала подивитися Iталійський двір, який відреставрований приблизно п’ять років тому. Коли я на нього дивлюсь, то я маю таке відчуття, що я у Франції, тому що він у іншому стилі. Кутна Гора — це не тільки центр міста, тому обов’язково треба відвідати в Кутній Горі Седлець, у якому стоїть також шедевр архітектури — храм Внебовзяття Діви Марії та Святого Івана Хрестителя архітектора Яна Сантіні, він також входить до списку UNESCO.
Непомітно за розмовою ми з пані Остржанською опинилися на центральному майдані міста — майдані Палацького, на якому стоїть Санктурінівський дім, названий так за іменем колишнього власника. У його будівлі розташувався інформаційний центр міста (ще один інформаційний центр розташований на головному вокзалі Кутної Гори, і й там, і там туристи можуть отримати безплатну інформацію й безплатні матеріали — чеською, англійською та іншими мовами, — а ще отримати рекомендації, як краще використати обмежений на мандрівку час).
В інформаційному центрі Санктурінівського дому представлений величезний вибір сувенірів із символікою міста й пам’ятками архітектури.
Крім інформаційного центру, у будівлі розташовані Музей алхімії і галерея місцевого художника і колекціонера Фелікса Єневейна.
Пані Остржанська змушена була мене залишити, бо на неї чекав важливий захід у ліцеї, а я вирішила прогулятися будівлею, а потім перепочити й пообідати у місцевому закладі. Вийшовши з Санктурінівського дому, я не шукала довго, а зайшла до найближчого ресторану й зовсім випадково дізналась що кухарем у ньому працює українка Сніжана з Чернівецької області. Я не могла не запитати, як їй живеться у Кутній Горі.
— Дуже добре, мені тут подобається. Зараз діти ходять до школи — старша донька, менша ходить до дитячого садочка, чоловік працює, все добре.
— Ви приїхали після повномасштабного вторгнення?
— Так, того року в вересні я приїхала з дітьми.
— Чи швидко інтегрувалися в чеське суспільство?
— Так, мені легко далося, трохи важче було старшій доньці, тому що вона тільки пішла до першого класу.
— Ви після завершення війни плануєте повертатися?
— Плануємо повертатися додому, обов’язково.
Не встигла я пообідати, як пролунав дзвінок і пані Остржанська повідомила, що звільнилася і ми можемо продовжити нашу прогулянку. Покинувши все, я підійшла до будівлі її офісу, і ми вирішили випити кави. Вона розповіла, що найкраща кава у Кутній Горі — у закладі Cafe 21. Туди ми і попрямували.
Взагалі у місті майже на кожному кроці зустрічаються різноманітні кав’ярні, власники яких оригінальними назвами чи вивісками намагаються привернути увагу туристів. Господарка закладу Cafe 21 Яна бере активну участь у культурному житті міста і є співорганізаторкою книжкового клубу, завдяки якому у всіх охочих є можливість зустрічатися щомісяця та обговорювати прочитані книжки. Ця спілка і для пані Остржанської стала можливістю знайти нових знайомих після її переїзду до Кутної Гори у 2023 році. На квартал нижче від кав’ярні є заклад Můj falafel, господарі якого також активно підтримують українців.
Попиваючи дійсно смачну каву й інколи озираючись на маленький приватний Музей шоколаду (його власники у жовтні планують провести перший фестиваль шоколаду), ми з моєю співрозмовницею поговорили про її життя в Україні, її прекрасну українську, українських дизайнерів, яких вона намагається підтримувати, купуючи українські речі. А ще я дізналася, що її чоловік музикант і грає у гурті «Дунай» — ще одна ниточка, яка пов’язує родину пані Остржанської з Україною.
— У місті відбувається дуже багато культурних заходів — чи плануються якісь із участю українських артистів? Чи запрошуєте ви сюди артистів з України?
— Це не тільки діяльність міста як міської адміністрації або нашого відділення культури, освіти та туризму, але у місті є також дуже активні громадяни — кутногорці-чехи, які підтримують Україну. Тут, я би сказала, кожен місяць, кожні два місяці відбувається щось українське.
Наостанок я запитала, чому у Чехії представники влади є звичайними людьми, з якими просто можна зустрітись і обговорити навіть якісь особисті речі, а в Україні це дуже складний процес і потрапити на аудієнцію до чиновника дуже складно.
«Чехія, Чехословаччина — країни, які жили в іншому контексті, я не хочу все скидати на Радянський Союз, але я вважаю, що дуже багато речей — штучні. Я сподіваюсь, що після завершення війни, коли Україна відновить свою територію, я в це вірю, — то я сподіваюсь, що всі ці пережитки зникнуть просто так. Україна як нація проходить дуже важкий момент, можливо, найважчий за сто років, і це такий важкий момент, трагічний. I дуже багато людей є за кордоном зараз, і вони відчувають, чого вони хочуть, що їм потрібно, а я сподіваюсь, що ці люди, які зараз тут у нас — так, наша влада нам говорить: «Українці нам потрібні», але українці потрібні передусім своїй країні! Я маю на увазі, що я рада, що українці тут, що вони можуть спокійно себе тут почувати, але якщо прийде час, то я вважаю, що їм краще вдома, що вони найбільше зроблять для своєї країни і вони повернуться з іншим досвідом. Виростає інша генерація, все змінюється, і ці старі «совдепівські» управлінці просто зникнуть».
Наша розмова була настільки цікавою, що я запізнилася на потяг. Цей факт зовсім не засмутив мене, а, навпаки, порадував. До наступного поїзда до Праги залишалося ще дві години, і я могла насолодитися містом і пошукати нові локації й деталі, які ви не знайдете в інтернеті, а зможете переглянути на нашій сторінці в інстаґрамі.
Також на цю тему
-
Середньочеський край
Регіон без центрального міста, що з усіх боків оточує Прагу. Без подорожі до Кутної Гори і замку Карлштейн не може обійтися жоден відвідувач чеської столиці
-
Познайомтеся з краями Чехії
Наша серія матеріалів поступово проведе вас окремими регіонами країни зі сходу на захід
