Невдалий акт умиротворення: 86 років з дня підписання Мюнхенської угоди
86 років тому, 30 вересня 1938 року, була підписана Мюнхенська угода, яку на сьогодні прийнято вважати невдалим актом умиротворення. В ніч з 29 на 30 вересня на міжнародній конференції в Мюнхені цей документ підписали глави урядів Німеччини, Великої Британії, Франції та Італії.
Поставивши свої підписи, вони позбавили тодішню Чехословаччину прикордонних Судетських областей, які значною мірою були заселені етнічними німцями з паспортами Чехословаччини. Слід зазначити, що вимога Німечини про передачу їй цих областей розглядалася без участі представників Чехословаччини.
Сучасні історики, у свою чергу, вважають підписання Мюнхенської угоди вирішальним кроком у розв’язанні Другої світової війни. Але ланцюжок подій, який по суті послугував падінню Чехословацької Республіки, розпочав тягнутися ще задовго до цього. І мова навіть не про березень 1938 року, коли після успішної для нацистської Німеччини анексії Австрії Адольф Гітлер розпочав активну кампанію внутрішньої та зовнішньої дестабілізації Чехословаччини і вже у травні 1938 року почав концентрувати свої війська на її кордонах та загрожувати війни влітку того ж року. Причиною послугувала «Версальська система» — основи світового порядку, встановлені державами-переможцями після закінчення Першої світової війни. Через відсутність у західних держав сил та рішучості для захисту своїх інтересів та з приходом до влади у 1933 році Гітлера Німеччина заволіла реваншу.
Після агресивної промови Гітлера, яка була виголошена ним 12 вересня 1938 на з'їзді нацистської партії в Нюрнберзі, Судетонімецька партія Конрада Генлайна підняла повстання у прикордонних районах Чехословаччини, яке було придушене енергійним втручанням чехословацьких збройних сил. Британський прем’єр-міністр Невілл Чемберлен вирішив відреагувати на цю ескалацію, провівши прямі переговори з Гітлером. 15 вересня він відвідав його у його особистій резиденції в Берхтесгадені і запропонував йому перехід під його владу тих чехословацьких територій, населення яких понад 50% складали етнічні німці, в обмін на гарантії безпеки ослабленої Чехословаччини. 18 вересня він також отримав схвалення цього плану від Франції, головного союзника Чехословаччини.
Дві держави тоді вчинили спільний безпрецедентний тиск на чехословацький уряд, який, зрештою, 21 вересня піддався. Після цього Чемберлен знову вирушив до Гітлера, щоб узгодити з ним шлях реалізації англо-французького плану.
Однак у ході спільних переговорів у Бад-Ґодесберзі у період з 22 по 23 вересня Гітлер настільки загострив свої вимоги, що вражений Чемберлен не зміг їх прийняти. Зустріч закінчилася без згоди, і британський прем’єр-міністр зобов’язавс, лише проінформувати празький уряд про нові вимоги Гітлера. Ще ввечері 23 вересня західні держави повідомили Чехословаччині, що переговори у Бад-Ґодесберзі провалилися і що в цій ситуації вони більше не можуть відмовляти Чехословаччину від вжиття відповідних військових заходів. Тієї ж ночі Чехословаччина оголосила загальну мобілізацію.
В архіві МЗС Чехії зберігається повідомлення міністра закордонних справ Каміла Крофти чехословацьким посольствам за кордоном про провал Ґодесберських переговорів між Гітлером та Чемберленом і про оголошення загальної мобілізації чехословацьких збройних сил.
«Наступного дня, 24 вересня, британський посол Безіл Ньютон передав чехословацькій стороні меморандум Гітлера з Бад-Ґодесберґа з переліком нових вимог. Як можна побачити, оригінальний текст німецькою мовою надруковано на офіційному папері британського посольства у Празі. Картографічний додаток було доставлено за кілька годин того ж дня», — розповідає Томаш Клусонь з Архіву Міністерства закордонних справ Чеської Республіки.
25 вересня реакцією чехословацького уряду став візит посла Чехословаччини до Великобританії Яна Масарика до прем’єр-міністра Чемберлена, якому він у присутності міністра закордонних справ Ліндлі Вуда передав ноту, у якій йшлося про те, що чехословацький уряд однозначно відкидає нові вимоги Гітлера. В архіві МЗС зберігається машинописний переклад цієї ноти, її оригінал, а також телеграма Яна Масарика з описом ходу аудієнції, а також телеграма міністра закордонних справ Каміла Крофти, яка інформує посольства Чехословаччини за кордоном про зміст гітлерівського меморандуму з Бад-Ґодесберґа.
«26 вересня був відомий агресивний виступ Адольфа Гітлера в берлінському Палаці спорту, про який розповідає заступник чехословацького посла в Берліні Мірослав Шуберт у своєму підсумковому повідомленні за третій квартал 1938 року. Ви також можете бачити уривок цього документа щодо згаданого виступу. Наступний документ від 27 вересня — його можна назвати, мабуть, найбільш повчальним із усієї поданої добірки. Це відповідь Гітлера на особистий лист Невілла Чемберлена. Це просто енциклопедичний приклад неймовірної демагогії та брехні, який тим часом частково знаходить відгук особливо у британської політичної репрезентації. Цей документ невідомий. 27 вересня наприкінці розмови з британським послом Гендерсоном Гітлер дав зрозуміти, що посилює свою агресивну позицію. Він заявив, що, якщо його вимоги не будуть прийняті наступного дня, тобто до 14-ї години 28 вересня, він залишає за собою право вжити певних кроків. Тож у такому разі Прага і, звісно, європейські столиці можуть готуватися до початку війни», — розповів Клусонь.
Ще один документ – інструкції міністра закордонних справ Каміла Крофти постійному представнику Ліги Націй у Женеві Арношту Гейдріху про подання ноти Генеральному секретарю Ліги Націй у разі воєнної агресії проти Чехословаччини. У цій ноті чехословацький уряд вимагає негайного скликання Ради Ліги Націй відповідно до статті 11 Пакту ЛН та визнання нацистської Німеччини агресором.
В архіві МЗС також зберігається фотокопія підписаної німецької версії Мюнхенської угоди від 29 вересня 1938 року, включаючи всі додаткові протоколи. Оригінал угоди в архіві відсутній, бо вона була підписана без Чехословаччини.
Останній документ — протокол керівника кабінету міністра закордонних справ Яна Їни про передачу тексту Мюнхенської угоди тимчасовим повіреним у справах Німеччини Андором Генке та про аудієнцію британських, французьких та італійських послів у міністра закордонних справ Каміла Крофти 30 вересня 1938 року.
Далі в архіві є телеграма Каміла Крофти чехословацьким послам у Лондоні та Парижі з дорученням повідомити місцеві уряди, що умови Мюнхенської угоди означають, серед іншого, значне зміцнення військового потенціалу нацистської Німеччини.
Період з моменту провалу переговорів у Бад-Ґодесберзі в п’ятницю 23 вересня до фатальної ночі в Мюнхені з 29 на 30 вересня був драматичною кульмінацією всієї кризи, під час якої Європа опинилася на межі війни.
У цей період чехословацька дипломатія доклала максимум зусиль, щоб як переконати уряди західних держав, так і вплинути на громадську думку Європи в тому, що чехословацька політика зробила все можливе для збереження миру в Європі і стала жертвою агресивних дій нацистської Німеччини, яка не спровокована. Це має на меті проілюструвати комплект поданих архівом МЗС ЧР документів.
Також на цю тему
-
85 років «карловарській програмі», що відкрила шлях до Мюнхенської угоди і ліквідації Чехословаччини
«Вимагати завжди більше, ніж можна здійснити» — такий був план Судетонімецької партії, який привів до окупації Судет і анексії цього регіону нацистським Третім рейхом
