Чверть століття тому почали будувати сумнозвісну стіну на вулиці Матічні
Ця стіна в Усті-над-Лабем розділила суспільство і викликала широкий міжнародний резонанс. Вона мала відокремити квартал із соціально слабкими мешканцями — переважно ромами. Цю стіну сприйняли як символ расизму і сегрегації ромів.
Проблема вулиці Матічні в Усті-над-Лабем наростала з середини 1990-х років. До чотирьох багатоквартирних будинків на короткій вулиці біля річки Лабе місто поступово переселяло неплатників квартплати з інших районів. Величезну більшість їх становили роми.
Урешті виникла велика, як кажуть у Чехії, соціально відокремлена спільнота людей, які не мали роботи, цілими днями тинялися околицями, вживали алкоголь і наркотики і до пізньої ночі вчиняли великий шум. Не бракувало й криміналу.
Проти цього виступили люди з іншого боку вулиці, де стояло кілька родинних будиночків. Їхні власники вимагали вжити заходів. Місто не придумало нічого кращого, як відділити проблемні будинки стіною — офіційно «протишумовою»: спершу заввишки чотири метри, потім вдовольнилися висотою в 1,8 метра.
13 жовтня 1999 року будівництво почалося і, попри численні протести, завершилося до кінця місяця. А протести лунали не тільки в Чехії, а й по всьому світі. Проти стіни виступили ромські організації, урядовий уповноважений із прав людини Петр Угл, її критикували тодішні президент Вацлав Гавел і прем’єр-міністр Мілош Земан, вона викликала серйозні застереження в Європейському союзі, де єврокомісар із розширення ЄС Ґюнтер Фергойґен попереджав, що стіна стане перешкодою на шляху до вступу Чехії до Євросоюзу. Стурбованість висловлювали і в США — стіною цікавився президент Білл Клінтон. До Усті-над-Лабем їздили цілі делегації чеських і європейських політиків і робочі штаби засобів інформації.
Такий тиск переконав адміністрацію міста. Стіна на вулиці Матічні врешті простояла лише шість тижнів, до 24 листопада. Але вона назавжди стала символом проблемного співжиття більшості населення і ромської меншини в Чехії.
А що зараз?
Багато років вулиця Матічні залишалася в непривабливому вигляді. Проблемних мешканців поступово переселили — останні виїхали 2011 року, один із багатоквартирних будинків знесли відразу, ще три так і стояли — з вибитими вікнами, проваленими стелями, вигорілими квартирами, в яких збиралися безхатченки й наркомани.
Врешті 2022 року місто знесло два з цих будинків, що були в комунальній власності, ще один, що належить приватному власникові, так і стоїть поруйнований і невживаний. Місто веде переговори з власником, щоб знести й його.
А три приватні будинки навпроти місто викупило, їхні власники перебралися в інші місця. Два з них місто відремонтувало, тепер там так звані кризові квартири для людей, які опинилися в серйозній скруті — але не для неплатників.
Лунали й ініціативи перейменувати саму вулицю Матічні, щоб позбутися нагадування про сором на весь світ. Та її вирішили залишити — адже вона нагадує в першу чергу про історію чеської меншини в переважно німецькому за населенням аж до кінця Другої світової війни місті Усті-над-Лабем, що було тоді більше відоме за німецькою назвою Ауссіґ: на ній свого часу була matiční škola, тобто школа для чеських дітей, яку відкрила просвітня організація Matice česká.
А стіна не пропала: частинка її зараз у міському музеї, а ще частина стала огорожею міського зоопарку.
І нікуди не поділися й «проблемні»: вони тепер живуть у гуртожитках чи інших будинках на сусідніх вулицях. І так само викликають скарги місцевих мешканців. Тож проблема досі лишається невирішеною.
На цій панорамі 2023 року ліворуч єдиний із багатоквартирних будинків, який іще стоїть. Позаду — ще триває ремонт будинку для кризових квартир. Ліворуч угорі можна обрати панораму за інші роки
