Біженці з батьками-пенсіонерами: проблеми винайняти житло та недостатня допомога на дітей

Як змінилося житття та умови перебування біженців у Чехії за два з половиною роки? Чимало людей знайшло роботу і переїхало з безплатно наданих владою готелів до орендованих квартир. Проте труднощі є. Біженці з батьками пенсійного віку кажуть, що знайти для них житло непросто. Своїми проблемами поділилася багатодітна мати Олена Шалімова, що проживає зараз в місті Маріанські Лазні.

— За час вашого перебування в Чехії зі статусом біженки як змінилися умови проживання? Чи скорочується допомога, чи, навпаки, з’явилися нові правила і ваше становище, включно з фінансовим, поліпшилося?

— Фінансово не поліпшилося, зараз дитина ще ходить в садочок, але я маю виходити на роботу, бо фінансову допомогу вже не отримую. Орендна плата за квартиру дуже висока, самі лише комунальні послуги коштують 500 євро на місяць.

— У вас ситуація така, що ви приїхали сюди з трьома неповнолітніми дітьми та батьками. Діти ходять до школи, молодший до дитсадка. Наскільки було складно знайти квартиру для оренди?

— В принципі, ситуація тут така, що взагалі не дуже хочуть здавати житло в оренду українцям.

— У вас батьки пенсійного віку. Що, на вашу думку, є причиною, що житло їм не хочуть орендувати?

— Орендарі питають, чим ви будете оплачувати житло. Їм вже майже 70 років, вони вже непрацездатні, компенсація нарахована по 6 тисяч крон на кожного, то це 12 тисяч, але на ці гроші неможливо зняти квартиру.

— Тобто вони отримують пенсію тут, в Чехії?

— То не пенсія, а компенсація на житло, але вона не покриває вартості житла.

— Тобто якби не ви, вони не спроможні були б тут нічого собі знайти?

— Звичайно. Тут ніхто собі сам не може нічого знайти. В моєї подружки батьки живуть окремо, вони винайняли для них житло, оплачують самостійно. Але її чоловік виступив як їхній представник, за рахунок того, що в нього тут вже давно свій бізнес. Пенсіонерам дуже важко.

— Такі речі, як допомога на дітей або відкриття банківських рахунків, — щось для вас змінилося?

— Допомогу на дітей я можу отримувати у випадку, якщо я не працюю. А не працювати теж неможливо, цих грошей не вистачить. Банківський рахунок відкривають за умови, що в тебе є офіційний трудовий договір.

— У цілому, як ви себе почуваєте сьогодні, захищеною? В соціальному плані?

— Звичайно, ні. Цієї допомоги не вистачає навіть на продукти.

— Тобто завдяки тому, що ви живете разом з батьками, вам вдається щось заощадити?

— Завдяки цьому. Але навіть садочок — він коштує півтори тисячі крон, а допомогу на дитину виділяють дві тисячі крон.

— Садочок не безкоштовний для українських дітей?

— Ні, він ніколи не був безкоштовний. Але люди спокійно сплять, над головою нічого не вибухає, і багато з тих, хто сюди приїхав, — їм дійсно нема куди повертатися. Звичайно, хочеться жити на тому рівні, до якого ти звик, не гірше. Але в тих умовах треба обирати, що для тебе краще.