Булінг українських дітей, хейт, повернення в Україну: питання, які порушувалися на конгресі Європейської асоціації жінок України
У Празі вперше відбувся конгрес Європейської асоціації жінок України. У конференц-залі готелю «Панорама» зібралися жінки, які успішно будують своє життя у Чехії та інших країнах, не забуваючи всіляко допомагати Україні та українцям з-за кордону, а також гості з України. Серед питань, які порушувалися на конгресі, були цькування українських дітей, ставлення до українок у Чехії, хейт, повернення до України та підтримка одна одної. Головна мета конгресу полягала у об’єднанні і наданні жінкам підґрунтя для подальшого розвитку, комунікації й розуміння, що вони потрібні вдома в Україні. Європейська асоціація жінок України вже працює у десяти країнах.
Про характерну особливість, яка об’єднує жінок-учасниць, ми запитали у голови асоціації Віолетти Дворнікової.
— По-перше, всіх жінок об’єднує їхня любов до України, по-друге, їхні лідерські якості, те, що вони не впали у депресію, те, що вони тут боронять Україну — вони допомагають гуманітарною допомогою, вони допомагають фінансово дуже активно. І проблемні питання також об’єднують, серед цих питань: булінг, житло при поверненні в Україну, зарахування трудового стажу, безпека, освіта — жінки переживають, як їхні діти, які пішли у перші класи до шкіл за кордоном, будуть повертатися до навчання в Україні. У цьому питанні скажу, що нічого не змінюється, якщо ваша дитина ходила у третій клас в Чехії, то вона і в Україні буде ходити у третій клас.
— Ви на конференції порушували питання навчання дітей, які займаються лише онлайн в Україні, при цьому живучи у Чехії. Але відомі випадки навчання дітей і у чеській школі, і онлайн в українській школі, аби не втратити зв’язок з Україною.
— Я вважаю, що це дуже важливо. Наразі ми намагаємося зарахувати кваліфікацію вчителів: якщо вони, наприклад, виїжджали методистами, а стали вчителями, то на сьогоднішній день щоб це їм зараховувалося в Україні — це питання дуже важливі. А також суботні та недільні школи — щоб їх враховували як освітні заклади. Зараз дуже хвилюють українок робочі місця в Україні, бо дуже багато перекваліфікованих спеціалістів за кордоном: ми знаємо, що, наприклад, юристи не такі успішні в країнах Європи, як спеціалісти зі сфери краси.
— Ми з вами торкнулися питання повернення. Ви як представниця української влади вже продумуєте шляхи, як повертати українок? Що потрібно робити для того, щоб українки, які вже інтегрувалися у життя за кордоном, захотіли повернутися?
— Треба надати їм ті можливості, у яких вони будуть відчувати захист, підтримку з боку України. Пропрацювати необхідно увесь алгоритм дій, і це буде дуже важко. Але ми сьогодні повинні переконувати жінок повертатися додому — не зараз, після війни, — що вони не будуть жертвами булінгу і мобінгу з боку сусідів. Тому що я знаю, що також є проблематика велика серед жінок, що вони бояться, що коли повернуться, то їх будуть зневажати за те, що вони покинули країну, — але це неправда. Також є проблема з мовним бар’єром, бо багато українок зі Східної України переїхали за кордон і далі продовжують спілкуватися російською мовою, і вони також вважають, що коли вони повернуться додому, то їх будуть зневажати й цькувати за те, що вони і далі спілкуються російською мовою. Щоправда, вже сьогодні ми бачимо приклади, коли українки з російської мови переходять на українську. Нещодавно я спілкувалася з представниками культури України і запитувала, що вони будуть робити у цьому напрямку, і вони відповіли, що будуть навчати українців, які залишилися, толерантності щодо мови, щодо людей, які розмовляють російською, і це буде дуже активно зараз напрацьовуватися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Учасниці конгресу, серед яких були політикині, представниці бізнесу, громадських організацій, сфер культури, краси, психології, гастрономії порушували різноманітні питання, які зараз найбільше болять, у результаті чого випливла проблема цькування українських дітей. Але, як виявилося, з цією проблемою стикаються українки не лише у Чехії, але і у інших країнах, і вона, на жаль, не єдина. Про це ми поговорили зi спікеркою конгресу Наталією Делієвою, головою Асоціації жінок України «Дія».
— До конгресу у Празі ви відвідали аналогічний конгрес у Братиславі. Що ви можете сказати про проблемні питання, які турбують українок, бо у Празі спливло питання булінгу, чи схожа проблематика?
— Абсолютно. І у Німеччині говорять про булінг, і у Братиславі, і у Празі, і у Парижі — всі кажуть про це. Це перше питання, а по-друге, у жінок проблема у кар’єрному зростанні. Українка повинна бути настільки геніальною й талановитою, що я вже не знаю якою, щоб її взяли на якусь нормальну посаду. А також проблема у стереотипах, те ж саме і у Братиславі. За кордоном, коли жінка каже: «Я українка», то її просять щось прибрати, тобто українка на якихось низьких професіях. І ці стереотипи треба змінювати. Це зрозуміло, тому що раніше так було, зараз приїхали зовсім інші жінки — кандидатки та професорки, і вже на українку дивляться по-різному, так само як і на українок-підприємниць. Наприклад, у Парижі наша українка відкрила нещодавно єдиний бар «Шампань» у самому центрі міста — там представлені усі види шампанського — до цього ніхто цього не робив, а вона це зробила. І таких прикладів багато. Українки зi своїм досвідом, зі своєю сміливістю, відповідальністю і працьовитістю роблять неймовірні речі і відкривають такий бізнес, про який в Європі не знали і не чули. Роблять фестивалі, концерти і так далі.
— Ви за кілька днів повернетеся до Одеси. Зараз з якими найбільшими проблемами стикаються українки, які залишаються в Україні і не виїжджають?
— По-перше, мені дуже шкода вимушених переселенців і тих, хто з окупованих територій, чомусь Кабінет міністрів України позбавив їх навіть двох тисяч гривень. По-друге, ми всі дуже психічно виснажені, практично у всіх ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), тому що, наприклад, та сама Одеса під обстрілами, я без снодійних не сплю. Коли літають ці дрони і ти чуєш цей звук смерті, який може до тебе у вікно залетіти — в цьому дуже складно перебувати. Я не можу поїхати, бо я військова волонтерка, опікуюсь гуманітарним центром на Французькому бульварі в Одесі, де три тисячі вимушених переселенців, яким ми допомагаємо — продуктами, ліками, одягом, психологічною підтримкою, і тут ще військові, яким Асоціація жінок України «Дія» допомагала, ще до повномасштабної війни. На усіх конгресах я кажу одне й те саме: «Жінки, ми маємо усвідомити, що ми українки, наша Батьківщина у біді і ми маємо робити все, щоб їй допомогти».
— Чи буде для України проблемою повернення українок, які зіткнуться з тими українками, які не виїжджали?
— Складно про це говорити, я сама мати, і якщо жінка поїхала рятувати дітей, то це абсолютно нормально. Спірне питання, але дійсно порівняти життя українок, які в Україні, і тих, які зараз в Європі, — це зовсім інше життя. Ми зараз живемо на інших планетах. Але я людина демократична, я за те, щоб всі об’єднувались, всі були разом, не треба сперечатися і казати, хто кращий, а хто гірший. Всі важливі, і головне — жінка за жінку!
Щодо важливості конгресу, то, на думку Наталії Делієвої, вона полягає у тому, щоб сказати жінкам про те, що про них ніхто не забув і вони потрібні Україні. У свою чергу, учасниці конгресу неодноразово наголошували, що хочуть повернутися додому, і це бажання разом з отриманим українками досвідом за кордоном — величезний шанс побудувати після перемоги найкращу країну.
Серед 70 учасниць та спікерок конгресу була присутня і українська драматургиня, режисерка Анна Турло, яка нині опікується українським театром у Празі. У своєму виступі вона розповіла, окрім іншого, і про хейт, на який наражаються українські актори та театр у Чехії, і про те, у чому, на її думку, полягає важливість конгресу Європейської асоціації жінок України у Празі.
— Мені здається, що перш за все це можливість почути, що ти не сам, що поруч з тобою є люди, які стикаються з такими ж проблемами, яких цікавить вирішення одних і тих самих питань, які стоять на тих самих засадах і на тих самих принципах, що і ти, і ось це відчуття спільноти для мене сьогодні — це найважливіше.
— Чи вдалося знайти на конгресі відповіді на свої власні запитання?
— Для мене найпершим завданням сьогодні було почути різний досвід, порівняти його зі своїм досвідом. Презентації, з якими виступали спікерки, були дуже потрібні, але так само потрібним був нетворкінг після проведення офіційної частини.
На заході мала честь представити українську гастрономію власниця добре відомого вже за межами Праги закладу The Boršč Наталія Бас, яка поділилася своєю думкою стосовно конгресу.
— Зібралося стільки жінок з абсолютно різних сфер. Я так довго варилася у своїй, що тепер в мене був вибух із приводу кількості учасниць та різноманіття сфер, у яких вони проявилися, та того, які вони різні. Я думаю, що це важлива зустріч, тому що, наприклад, я, трошечки, сказала б, мотивована, мені дуже цікаво дізнатись, як масштабувати бізнес. А також я думаю, що такі конференції можуть допомогти відповісти на мої питання у моєму бізнесі, що для мене супер корисно, тому що у звичайному житті я не стикаюся з такими людьми.
Організувала конференцію голова благодійної організації «Серце людям», перекладачка, професійний гід, органiзаторка різноманітних заходів Іванка Карпа, яка відтепер буде опікуватися осередком асоціації у Празі. Вона від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну працює як волонтерка і допомагає українським військовим та іншим українцям.
