Булінг у чеських школах. Як можна спробувати вирішити проблему

Цькування у чеських школах. На цю проблему українські діти наражаються від самого початку навчання у Чехії, куди вимушено переїхали через повномасштабне вторгнення Росії. Найбільшого розголосу тема набула у червні 2023 року, коли президент Чехії Петр Павел публічно підтримав українську школярку Поліну Бутковську, яка зазнала принижень від чеських однолітків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Українську дівчинку, яку образили чеські однокласники, прийняв президент Чехії

Проте масово проблему не вирішено. У більшості випадків булінг залишається непомітним. Батьки, боячись подальшого цькування своїх дітей, часто уникають розголосу та не виносять конфлікти в публічний простір.

Анжела Холодняк разом із 9-річною дочкою Ангеліною приїхала до Чехії одразу після початку повномасштабної війни. Жінка опанувала нову для себе професію і вже майже два роки працює водійкою автобуса в Остраві. Її дочка тим часом пішла до чеської школи, але згодом змушена була змінити її через булінг. Нова школа зустріла привітно, проте ненадовго.

«Діти почали собі дозволяти такі, скажімо так, недопустимі висловлювання до українських дітей з такими різними нападками, як «їдьте на Україну», «їдьте na válku» — «на війну». Потім, коли вони відчували, що не несуть ніякого покарання, ніякої відповідальності за свої висловлювання, їхні дії ставали з кожним разом трошки гіршими, гіршими і гіршими.Тобто це почалося з розкидання речей, з гранням у футбол речами українців, коли вони могли проходити біля наших дітей, могли їх ніби випадково штурхнути, копнути крісло, могли під час уроку копати ногами дитині крісло. Потім, за деякий час, вони почали розкидати речі вже відкрито. Вони вихоплювали речі дітей українських, викидали їх у вікно, викидали їх у смітник, могли взяти пенал, а з пенала все наповнення висипати до смітника, пенали скинути. Це я вже пізніше дізналася, що в однієї однокласниці моєї доньки зникли навушники, в другої однокласниці пропала така пляшечка для води, багаторазова, ненайдешевша, пізніше її однокласники показували їй фотографію цієї пляшечки, розбитої. Тобто вони її вкрали, кудись віднесли, розбили, сфотографували, а потім їй показали. Я про це не знала до того моменту, поки моя дитина не прийшла зі школи і не сказала: „Мамо, в мене вкрали пенал“».

Після звернення Анжели до керівництва школи пенал повернули. Брудний та пошкоджений. Перелякана поведінкою однокласників, Ангеліна захворіла. І поки її не було у школі, нападок зазнала її подруга, дівчинка з Казахстану.

«І мені зателефонувала мама цієї дівчинки з Казахстану, діти між собою дружать. І мені ця мама сказала, що через те, що її дочка захищала українських дітей, на неї напала чешка, і вони побилися. І ми вже тоді в понеділок зібрали більше батьків, і ми прийшли знову до директорату школи. Дітей викликали до директорки, проводили якісь опитування, давали їм щось підписати, цим дітям. Діти розказали всі різні випадки, які відбувалися з ними. Вони їм дали підписати якийсь папір, і потім вони їх відпустили додому».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Цькування українців: ситуація погіршується і пов’язана з наступом дезінформаторів, каже юристка

Наразі Анжела та інші батьки українських дітей чекають на офіційну реакцію школи. Проте вона зізнається, що мало сподівається на справедливе вирішення ситуації, адже інколи навіть деякі вчителі дозволяли собі неприпустимі висловлювання на адресу українських дітей.

«Коли діти намагалися поскаржитися вчителям на от такі випадки булінгу відвертого, вчителі їм казали: ой, та не вигадуй, ой, вони пожартували, тихо будь, нічого таке не кажи, ну, тобто нічого такого не розказуй, ти собі щось придумала. Деякі вчителі реагують нормально, комунікують нормально з тими дітьми, намагаються як вчителі знайти до дітей підхід, якось їм допомогти в чомусь, а інші вчителі поводились так, що вони просто також булили дітей. Деякі вчителі також займалися булінгом, тому що звучали від вчителів такі висловлювання до дітей на уроці при всіх учнях, при чехах і при українцях, що, я розумію, також було спусковим механізмом до того, що діти стали агресивнішими, чеські, щодо українських. Просто коли вчитель на уроці каже, що ви, українці, тут пропадете, ви тут нічого не досягнете, їдьте назад в Україну».

Результатом такого ставлення як з боку однокласників, так і з боку вчителів часто стає відмова дитини ходити до школи. Багато дітей залякані, вони терплять знущання та бояться розповісти про свої проблеми навіть батькам.

Олександр Матуцевич працював учителем у чеській школі й активно долучався до проєктів, у межах яких педагоги та психологи допомагали дітям, що стикнулися з булінгом. І він має поради, як діяти, коли світ навколо тебе ворожий.

«Я вважаю, що перше, це треба казати батькам, — розповідати про складнощі у відносинах, і батькам вже шукати шлях через адміністрацію школи, через якісь батьківські збори, як вирішити цю проблему. Можливо, було б варто на початку шкільного року зібратися, зробити там якийсь ярмарок або якісь змагання і показати український тім, українську команду, щоб ті, хто ображають, бачили, що той, кого вони цькують, не один, не одна, що їх багато. Треба шукати в своїй школі українського асистента. Я знаю, що в багатьох школах ще залишили цю посаду, і наші колишні вчителі працюють на посадах асистента і можуть знайти якийсь шлях через адміністрацію, на нарадах порушити питання і якось підказати батькам шлях до вирішення. Ну а якщо це вже не допомагає, тоді стояти за себе, стояти до кінця за свою правду, навіть коли тебе збивають з ніг, підніматися, вставати, і так кожного разу. І, можливо, час терпіння у тих, хто ображає, закінчиться і вони просто відступлять».