Празьке видання «Кобзаря» — символ опору імперській цензурі
Тарас Шевченко ніколи не був у Чехії, але саме тут, уже після його смерті, його слово прорвало кордони цензури і зазвучало на повну силу. За життя Шевченко жваво цікавився творчістю та життям чеських і словацьких письменників. Що саме пов’язувало митця з Чехією і як вдалося здійснити мрію поета?
Він мріяв про свободу для України, а його вірші вперше вільно видали за тисячі кілометрів від рідної землі. Вже після смерті Тараса Шевченка нарешті здійснилася його мрія. У 1876 році світ побачив перший нецензурований «Кобзар», і сталося це у Празі. А передувала тому кропітка праця в Україні.
За справу взялися відомий етнограф, славіст і фольклорист Олександр Русов, його дружина письменниця та педагог Софія Русова, а також Федір Вовк, історик та археолог. Їм вдалося викупити права на видання творів у братів поета Йосипа та Микити, після чого вони звернулися до видавців за кордоном.
За словами завідувачки секції україністики Карлового університету Терези Хланьової, саме чеські видавці пішли назустріч українським активістам.
«Вони зв’язалися з чеською друкарнею Едварда Ґреґра і Фердінанда Даттла в Празі, який був охочий цю книжку видати і видрукувати. Потім вони попросили київського цензора Пузиревського, щоб він подивився і переглянув поезію Шевченка, і поділили його твори на дві частини — цензурні та позацензурні, які були без проблем. І вирішили видрукувати два томи. В кінці 1876 року з’явилося це нецензуроване видання, якщо не помиляюся, цей другий цензурований том вийшов трошки раніше. Цікавим фактом є те, що вони запросили до співпраці декількох людей, які написали спомини про Тараса Шевченка — між ними, наприклад, Микола Костомаров або Іван Тургенєв, але ще й інші. Тобто маємо два томи, і, звичайно, для українців тоді був важливіший цей том віршів, які ніколи не могли бути надрукованими в рамках Російської імперії. Тобто той нецензурований том. І, звичайно, це видання було важливим і тому, що в 1976 році був Емський указ, тобто указ, який повністю забороняв українську літературу. Тобто той самий факт, що у Празі вийшов «Кобзар», мало і це символічне, далекосяжне значення».
Празьке видання «Кобзаря» 1876 року зберігається у фондах Слов’янської бібліотеки в Празі. Та не лише ця унікальна книга пов’язує Шевченка із Чехією. У 1845-му він написав поему «Єретик», присвячену Яну Гусу — чеському релігійному реформаторові та проповіднику, який став символом боротьби за правду і справедливість. Ідеї Гуса були близькі Шевченкові як уособлення мужності, незалежності та віри у силу народу.
Також поет у своїх творах звертався і до своїх чеських і словацьких колег. Яна Коллара, Вацлава Ганку, Павела Йозефа Шафарика він згадав у своїй відомій поемі «І мертвим, і живим, і ненародженим…».
Важливу роль у зв’язках Шевченка з чеською культурою відіграв його приятель Осип Бодянський, який був не лише науковцем, а й своєрідним культурним мостом між Україною та Чехією, допомагаючи українському поетові глибше пізнати слов’янський світ, каже Тереза Хланьова.
«Осип Бодянський був славіст, історик, етнограф, письменник, перекладач. Це один із засновників славістики в царській Росії. Він їздив у Європу, між іншим, він їздив і в Прагу, і він знав багато чеських визначних особистостей. І він міг бути таким інформаційним каналом або інформаційним джерелом для Шевченка та інших українців XIX століття. Тому що він був приятелем Шевченка. Тобто Шевченко від нього міг довідатися багато речей, наприклад, про Шафарика, про Яна Коллара і про інших. І тому не дивно, що присвята до славнозвісної поеми Шевченка «Єретик» — саме Шафарикові. Тому що Шафарика вважали в XIX столітті в Україні визначною персоною, бо він розробляв систему слов’янських мов, і у нього були теж тези про «малоросійську мову», тобто про українську мову, і так далі. Тобто Шевченко завдяки дружбі з Бодянським міг багато довідатися, і свою поему «Єретик» він теж написав під впливом Бодянського і знань, і інформації, які давав йому Бодянський. Його зв’язки з Чехією були такі, що, звичайно, він тут ніколи не бував, але знання про наші землі були на той час досить інтенсивними».
Шевченко ніколи не бував у Чехії, але його зв’язок із цією землею міцно вплетений в історію української культури. Празьке видання «Кобзаря» стало символом опору імперській цензурі, а його поетичне слово продовжує звучати і сьогодні як на теренах України, так і в Чехії.
