Що робити, якщо ви зіткнулися із ксенофобією та дискримінацією в Чехії
В Остраві українці говорили про ксенофобію та дискримінацію в Чехії. На зустрічі експерти розповідали, як діяти у випадках образ, погроз, агресії чи дискримінації через українське походження. До розмови долучилися представники посольства України в Чехії, чеської поліції, правничої організації In IUSTITIA, Інспекції праці, психолог та фахівчиня з чеської мови. Говорили не лише про права українців, а й про цілком практичні речі — як зафіксувати інцидент, куди звертатися по допомогу і що сказати чеською, якщо конфлікт уже виник.
Ідея такої розмови виникла після реальних історій українців, які живуть у Моравсько-Сілезькому краї. За словами організаторів, до них дедалі частіше зверталися люди, які наражалися на образи, агресію або несправедливе ставлення через своє українське походження. Тому цього разу вирішили не просто говорити про проблему, а запросити фахівців, які можуть пояснити, що робити в конкретній ситуації.
Першим до розмови долучився референт з консульських питань посольства України в Чехії Олександр Луценко. Насамперед він подякував чеському народові за підтримку України і допомогу українцям, які через війну були змушені залишити свій дім і приїхати до Чехії. Водночас, за його словами, підтримка має бути взаємною. Українці, які живуть у Чехії, також несуть відповідальність перед суспільством, яке їх прийняло. Йдеться, зокрема, про повагу до чеських законів і правил, місцевих традицій та культури, а також про гідну поведінку і ставлення до людей, серед яких українці сьогодні живуть.
«Будь ласка, будьте гідними називатися українцями. Це дуже важливо, тому що ви тут кожен — маленький президент, маленький посол, маленький консул нашої рідної України».
Представник посольства України також закликав українців не замовчувати випадки ксенофобії та дискримінації. За його словами, якщо права українця порушують у Чехії, про такі випадки важливо повідомляти не лише чеські компетентні органи, а й українське дипломатичне представництво. Він порадив під час звернення до правоохоронних чи інших компетентних органів ставити в копію адресу посольства України, щоб там знали про конкретний випадок і, за необхідності, могли відреагувати. Якщо ж таких звернень накопичиться багато і вони матимуть ознаки системної проблеми, це може стати підставою для порушення питання вже на політичному рівні.
«Будь ласка, не мовчіть. Якщо у вас є з поліцією або з іншими компетентними органами Чеської Республіки якісь конкретні кейси, напрацювання, реакція — повідомте нас про це для того, щоб ми могли підняти це на вищий рівень, якщо ми побачимо в цьому дійсно системний характер. Я розумію, що психологічно дуже важко жертвам ксенофобії звернутися або донести свою історію до якихось дверей, до кабінетів. Тим, що ви зробите цей важливий крок, я думаю, ви можете врятувати від такої ж або ще гіршої ситуації п’ять, десять, п’ятдесят, сто осіб».
Далі про те, що робити у конкретній ситуації, говорили вже з представником чеської поліції Томашем Збранеком. Він пояснив: не кожна суперечка — це справа поліції. Але якщо конфлікт переходить у погрози чи насильство, тоді вже варто звертатися до правоохоронців. До поліції може звернутися кожен і повідомити про будь-що. А поліція вже повинна оцінити, про що саме йдеться.
«Поліція зобов’язана прийняти кожне повідомлення, справді кожне. Це не означає, що вона вам це одразу вирішить, але вона повинна це прийняти, якось зареєструвати і якось опрацювати. Багато людей, особливо старше покоління, відчувають певний сором або вагаються, бояться: а раптом це дурниця, а раптом це взагалі не те, з чим потрібно звертатися до поліції? А раптом насправді нічого й не сталося? Я завжди кажу: краще десять зайвих виїздів і десять зайвих повідомлень, ніж одна справжня проблема. Тому взагалі не бійтеся. Навіть якщо врешті виявиться, що це не справа поліції, що нічого протиправного не сталося, ми з цим розберемося. Ми для цього і є. І навіть якщо вам просто потрібно щось уточнити чи запитати поради — у цьому немає жодної проблеми. У нас є мережа районних відділень поліції по всій Чехії, які працюють цілодобово. Тому навіть уночі не проблема повідомити про будь-яку ситуацію».
Але звернутися до поліції — це лише перший крок. Важливо також мати докази того, що сталося. Поліцейський пояснив: якщо під час конфлікту вам погрожують або поводяться агресивно, ситуацію можна зафіксувати на відео. Такий запис можна використати як доказ під час звернення до поліції. А от публікувати його в соціальних мережах не варто. І ще один важливий момент — мова. Якщо ви недостатньо добре говорите чеською, це не має бути причиною відмовлятися від звернення.
«Якщо ми не отримаємо первинної інформації, нам буде важко зрозуміти, чи йдеться про якесь правопорушення, цивільно-правовий спір або взагалі про що саме. Тому для нас важливо якось порозумітися вже на самому початку. Те, з чим ви приходите до поліції і про що повідомляєте, — це лише перший етап. Потім, звичайно, інформація уточнюється. Якщо потрібно, можна запросити перекладача — офіційного усного перекладача, з усіма необхідними документами. Але на самому початку важливо якомога краще описати ситуацію».
А якщо людина вже стала жертвою ксенофобії чи іншого упередженого насильства, важливо знати, що в Чехії є організації, які можуть допомогти не залишитися з цією проблемою наодинці.
Про те, де шукати юридичну підтримку і як захищати свої права, розповідав Шимон Комар, представник організації In IUSTITIA. Він наголосив, що їхня допомога для потерпілих є безплатною. Фахівці можуть допомогти розібратися у своїх правах, підготувати документи та звернення, супроводити людину до поліції, суду чи державних установ. За потреби організація також може допомогти із юридичним представництвом і супроводжувати потерпілого під час розгляду справи.
Але навіть якщо людина знає, куди звернутися по юридичну допомогу, пережити саму ситуацію буває непросто. Образи, погрози чи агресія можуть ще довго впливати на повсякденне життя — людина може погано спати, постійно повертатися думками до того, що сталося, боятися знову опинитися в схожій ситуації. Про те, коли вже варто звернутися по психологічну допомогу, говорила психологиня Надія Шелест.
«Звертатись варто тоді, коли порушується якість вашого життя. Коли ви втрачаєте сон, коли ви весь час думаєте про цю ситуацію, і це продовжується два, три, чотири, п’ять днів, ви не можете виконувати свої обов’язки батьківські або свої робочі обов’язки, ви достатньо стресовані і відчуваєте, що вас ця ситуація ніяк не може відпустити. Ви нервові, ви задумуєтесь над тим, чи не взяти мені з собою на роботу, чи не випити мені якісь препарати додатково заспокійливі, коли ваші робочі, наприклад, якщо це сталося на роботі, порушені стосунки і кожен прихід на роботу викликає у вас стрес. Або ви оминаєте зупинку якогось там трамваю, розуміючи, що можете на тій зупинці зустріти потенційного кривдника. Тоді, мабуть, варто звертатись і варто щось з цим робити. І не сподіватись на те, що це пройде саме».
Зустріч «Ксенофобія та дискримінація: як захистити себе в Чехії» ініціювала українська діаспора в Остраві. Вже не вперше ініціативу української громади підтримав чеський журнал Magazín Patriot, який цього разу став співорганізатором заходу.
Шеф-редактор Magazín Patriot Ярослав Бадюра каже, що останнім часом проблема ксенофобії в Чехії, на жаль, стає дедалі актуальнішою. За його словами, про це свідчить і досвід українців, з якими спілкуються в Остраві.
«Ми з дедалі більшим занепокоєнням спостерігаємо за зростанням кількості ксенофобських і расистських нападів — на щастя, поки що переважно словесних, хоча ми побоюємося, що за ними можуть піти й фізичні напади, як це відбувається, наприклад, у Польщі. Саме тому видання Magazín Patriot вирішило підтримати зустріч, де українці можуть поспілкуватися з експертами та отримати від них поради. Знаєте, мене дуже вразили слова одного чоловіка, який давно допомагає українцям і хотів запросити їх на наш захід. І він сказав: знаєте, половина з них повідомила мені, що ніколи не стикалася з такою ситуацією, що їм не знайомі такі напади, і тому вони не вважали це питання важливим. Інша ж половина зазначила, що, на жаль, мала такий досвід і не хотіла ворушити старі рани чи знову переживати ту травму. Саме тому я вважаю такі заходи важливими для цих людей — для обох груп: їм необхідно бути проінформованими і знати, як реагувати на такі напади або як із ними впоратися, щоб залишатися сильними й рухатися далі своїм життям».
