Кирило Марлінський: Час застарілих українських дронів на Заході тільки настає
Українських виробників безпілотників зараз можна сміливо назвати світовими лідерами у сфері військових технологій. Проте реалії фронту змінюються настільки швидко, що технології, які рятували життя у 2022—2023 роках, сьогодні в Україні вже не актуальні. Водночас для європейських армій, які лише починають свій шлях у роботизації, ці рішення є передовими.
21—23 жовтня в Празі відбулась одна з головних подій у сфері оборонних технологій та озброєння Future Forces Exhibition & Forum, уже 16-а за рахунком. На виставці, серед інших, була представлена продукція 27 українських компаній.
Український розробник кодифікованих безпілотних систем Skyriper також узяв участь у виставці-форумі. Про те, як застарілі для ЗСУ технології фінансують новітні розробки, про масштаби виробництва та роботу інженерно-льотної школи розповів її засновник Кирило Марлінський.
— Розкажіть про цілі та завдання вашої компанії саме на цій виставці.
— Наша компанія бере участь у цій виставці вже не вперше. Це хороша платформа для того, щоб презентувати свої розробки, показати, що дійсно коїться у сфері, а також знайти контакти різноманітних виробників та винахідників — переважно з Європи.
Тут ми виступаємо як частина української делегації. Всі чудові компанії, котрі сюди приїхали і змогли презентувати свою продукцію, сподіваюся, знайшли потрібні контакти. З досвіду минулих років: коли ми отримуємо бодай кілька контактів (навіть два-три), з котрими потім працюємо рік, два, три, а то й більше — це вже успіх. Тоді участь повністю окуповується.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
— Ви сказали, що цей майданчик — можливість залучити винахідників. Чи вдалося вже з кимось підписати контракти або досягти попередніх домовленостей?
— Тут дійсно багато людей, компаній та інженерів. Наша команда мала можливість походити й поспілкуватися, до нас також підходило багато людей із цікавими рішеннями.
Нам дійсно вдалося отримати багато контактів і знайти серед них справжню «перлинку». Зараз, упродовж найближчих кількох тижнів, триватиме робота з обробки цих результатів. Треба буде підтримати зв’язок з усіма і, якщо рішення дійсно актуальні, домовитися про співпрацю.
— Ваша робота більше зосереджена на експорті чи на залученні інвестицій, щоб виготовляти більше зброї та дронів для українського війська?
— У нас досить цікавий продуктовий лайнап. Ми покриваємо як ближній край, так і дальні відстані. Все це дрони коптерного типу (квадрокоптери): від менших на 9—10 дюймів до більших платформ на 13—15 дюймів. Звісно, в першу чергу ми задовольняємо потреби українського війська — це наш абсолютний пріоритет. Але експорт, який зараз уже певним чином дозволений і є можливість щось постачати за кордон, — це також дуже цікавий напрям.
— Чому експорт став цікавим? Які моделі ви відправляєте і чому вони не актуальні для української передової? Чи це військова таємниця?
— Це не військова таємниця. Все розвивається щодня. Те, що працювало у 2022—2023 роках, в реальних умовах війни в Україні, сьогодні вже не актуальне. Змінювалося абсолютно все: частоти, діапазони, передавачі, приймачі.
Проте те, що в нас уже застаріло, є надзвичайно цікавим для європейських країн та їхніх міністерств оборони. Вони наразі перебувають на стадії виключно перших кроків імплементації таких засобів у свої війська. І їм на чомусь, як мінімум, треба тренуватися. Для навчання не потрібен надскладний дрон, який виконує завдання у нас на полі бою. Можна використовувати простіші вироби.
Для нас це можливість збільшити свої потужності і продавати більшу кількість продукції. Отриманий прибуток ми спрямовуємо на розробку та імплементацію тих новітніх виробів, які потрібні нам в Україні. Тобто товар, який нам уже не потрібен, іде на експорт і фінансує розробки для ЗСУ.
— Дивно, що європейські партнери хочуть отримати те, що вже застаріло. Напевно, вони б хотіли мати ваші останні, найбільш розвинені розробки?
— Справа в тому, що у кожного засобу є своє застосування і свій час. Час тих технологій і ноу-хау, які ми використовували на початку повномасштабної війни у 2022 році, для нас уже минув. А в Європі він тільки настає. Тому для нас ці вироби застарілі, а для наших західних партнерів у тих умовах безпеки, які вони мають зараз у себе, — це дуже новітні, хороші та ефективні речі.
— Розкажіть про філософію вашої компанії. Крім виробництва дронів, ви ще опікуєтеся школою керування дронами. Хто до неї долучається? Це мобілізовані, цивільні, жінки?
— Коротка відповідь на всі питання — так. Якщо розгорнуто, то наша організація розпочалася з активних людей. Усі співзасновники, і я в тому числі, активно допомагають війську ще з часів Майдану 2013—2014 років. Саме тоді були закладені основні принципи, за якими ми живемо й працюємо сьогодні. Я був в «Автомайдані», формально є співзасновником «Автомайдан Київ» (створений у 2014 році). Також у нас є сестринська організація — ГО «ІСІР» (Інститут соціальних інновацій і розвитку), заснована у 2016 році.
Через ці канали підтримки війська у 2022 році ми чітко зрозуміли: першочергово необхідно навчити людей керувати дронами та збирати їх. Наша інженерно-льотна школа SKYRIPER.SCHOOL розпочала роботу ще до того, як з’явилося власне виробництво. Це відбулося органічно. Багато наших друзів, майданівців, мобілізувалися до війська. Потрібної експертизи на той момент не було, хоча всі розуміли, що війна ставатиме роботизованою. Тому наша команда сама почала збирати дрони та навчати хлопців і дівчат.
— А як навчання переросло у масштабне виробництво?
— Коли випускники наших курсів потрапляли у військо, вони телефонували нам і казали: «Ми вміємо збирати, ремонтувати, прошивати дрони, літати й вражати цілі, але самих дронів немає». Тоді стало очевидно, що треба допомагати не лише знаннями, а й матеріальною базою.
Спочатку обсяги були невеликими. Я пам’ятаю наш перший визначний місяць, коли ми самотужки зібрали сотню дронів — для нас це було неймовірним досягненням. А вже за минулий рік ми спромоглися поставити війську приблизно 60 тисяч одиниць.
— Тобто в середньому ви робите по 5 тисяч дронів на місяць?
— Так. Зараз виклики змінюються. Застосування дронів стає менш стандартним, але більш масово-індивідуалізованим. Кожен підрозділ і кожен відтинок фронту має свої унікальні виклики. Тому ми впроваджуємо різні технології: радіокеровані дрони-коптери, безпілотники на оптоволокні, дрони літакового типу тощо. Усі вони виконують свої окремі функції. Їхні комплектації та налаштування підбираються під конкретне завдання, географію та умови, які складаються на місці — саме там, де треба знищити кацапа.
— Подивившись на асортимент інших країн на виставці, що ви можете сказати про українське озброєння? Чи дійсно через цю кляту війну ми зараз на першому місці у світі?
— У розробках і саме в практичному застосуванні — так, ми на першому місці. Річ у тім, що багато європейських та американських компаній створюють продукти, які мають дуже гарний вигляд. Вони «глянцеві». Але далеко не всі з них були застосовані безпосередньо в бою на передньому краї.
А бій — це єдиний справжній тест, який мусить пройти дрон чи будь-яка інша техніка. Бо десь на полігоні в Аризоні чи навіть біля Києва — це одна історія. А коли безпілотник стикається з реальними викликами на полі бою, де ворог також розвивається і постійно впроваджує щось нове, — ситуація зовсім інша.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
— Давайте повернемося до вашої школи. Хто зараз долучається до навчання?
— Зараз наша школа в першу чергу націлена на підрозділи, з якими ми безпосередньо співпрацюємо. Ми надаємо матеріальну базу, з якою бійцям треба вміти професійно працювати. Тому підрозділи, які користуються нашими виробами, мають можливість проходити навчання абсолютно безкоштовно. Вони вдосконалюють свої фахові знання саме в інженерії: як збирати, ремонтувати, програмувати і, звісно, застосовувати дрони.
Я, до речі, теж обов’язково пройшов цю школу. Це потрібно для того, щоб чітко розуміти, що саме ми робимо, і мати можливість будь-коли зібрати цю зброю власними руками.
— Значить, якщо вас розбудити посеред ночі, ви також зможете зібрати дрон?
— Так, звісно. Із заплющеними очима, скоріш за все, ні, але зберу — це точно (посміхається). Дивитися на цей процес варто, і варто дивитися дуже уважно. Від збирання безпосередньо залежить якість. А якість — це те, що відрізняє хорошу техніку від поганої. Коли все зроблено правильно й перевірено, дрон летить одразу «з коробочки». Це те, чого ми прагнемо, і в більшості випадків саме так воно і є.
— Скільки учнів випускає школа за місяць? Скільки триває навчання?
— Стандартний курс — це інтенсив, який зазвичай триває три тижні. Кількість випускників щомісяця коливається, точну цифру зараз не назву, але процес іде безперервно. Ми набираємо оптимальні групи по 8—15 людей максимум. Це дозволяє тримати пряму комунікацію з кожним. Школа завантажена постійно.
— Чи звертався до вас хтось із українців, які зараз перебувають у Чехії? Можливо, чоловіки, які виїхали — назвемо їх ухилянтами, — хотіли б через вашу школу повернутися в Україну, навчитися і поновити себе у війську?
— Наша школа не онлайн, вона фізична. Тому таким людям у будь-якому разі спочатку треба повернутися в Україну, приїхати і долучитися до спільної справи. Я дійсно запрошую всіх повертатися до України і залишатися, бо разом ми — сила. Якщо наша школа допоможе комусь у цьому, це буде і приємно, і ефективно. Сфера БПЛА — це один із найважливіших елементів саморозвитку сьогодні. Я сам за природою митець, і для мене робота з дронами — це як мистецтво, можливість проявляти креатив і розвиватися в індустрії, від якої зараз у буквальному сенсі залежить наше життя.
— Тобто через вашу школу можна онлайн домовитися з якимось конкретним підрозділом, а потім самостійно приїхати?
— Думаю, людям, які хочуть захищати Україну, в першу чергу треба самостійно знайти свій підрозділ і долучитися туди. Якісний вишкіл зараз є всюди. Наприклад, у Силах безпілотних систем (СБС) чи у Третій штурмовій бригаді (всі знають їхню чудову льотну школу Killhouse) кожен підрозділ впевнено навчає свій новий персонал.
Сучасна армія — це не тільки автомати й окопи, хоча піхота залишається надзвичайно важливою. За нинішнього технологічного розвитку на полі бою є безліч можливостей бути інженером: збирати, ремонтувати, створювати нові рішення й одразу бачити результат. Ввечері попрацював у майстерні — зранку вже протестував у небі.
