Оломоуц: барокова перлина в серці Моравії
Місто Оломоуц лежить у центрі Моравії й колись було столицею регіону. В цьому місті, нині шостому найбільшому в Чехії з населенням близько 100 тисяч, безліч історичних пам’яток, серед них і один із 17 об’єктів культурної спадщини ЮНЕСКО в Чеській Республіці. Ратуша є центром міської влади вже понад 600 років, собор має другу найвищу церковну вежу в країні, а храм Святого Моріца — найбільший у ній бароковий орган.
Від залізничного вокзалу до старого міста їде трамвай — він, порівняно з празькими, неймовірно повільний. Але, побувши якийсь час в Оломоуці, можна з’ясувати, що швидкість трамвая відбиває тутешній стиль життя: дещо повільніший і більш розслаблений — не такий шалений, як у столиці. До речі, назва Olomouc у чеській мові — жіночого роду.
Серце міста — Верхня площа (Horní náměstí). Вона ж і серце всього етнографічного регіону Гана, названого за його головною річкою, — найродючішого регіону в країні, розповідає екскурсоводка Мартіна Здражилова. «Землероби були в цій місцевості дуже багаті, бо це був дуже родючий край із безліччю полів. Кажуть, що тутешнім господарям вистачало часу на все, тож поспішати тут якось не було підстав», — каже вона.
Так ось чому такі повільні тут трамваї!
Історія Оломоуцу сягає далеко вглиб століть — до римських часів. Мешканці міста дуже пишаються такою давниною своєї історії і навіть мають легенду, ніби місто заснував сам Ґай Юлій Цезар.
«Археологи підтвердили, що тут був давньоримський табір. Донедавна вважалося, що найпівнічнішою межею Римської імперії в цих краях була місцевість Мушов біля Мікулова, на кордоні між Чехією й Австрією. Але тепер ми знаємо, що римляни дійшли й до Оломоуцу. Та, з іншого боку, думка про те, що місто заснував Цезар, — мабуть, таки лише легенда», — каже вона.
Але історія міста, що почалося з тріумфального давньоримського табору, завжди була бурхливою, розповідає Здражилова. «Оломоуц був найбільшим містом Моравії і дуже пишався своєю позицією — вона завжди поєднувала три функції. Це було королівське місто, резиденція єпископа, і воно мало дуже сильний військовий гарнізон. Але квітуча історія міста була перервана Тридцятилітньою війною, яка уразила всю країну і всю Європу. Шведи завдали місту поразки 1642 року, і воно лишалося окупованим шість років і 24 дні. Воно збанкрутувало і втратило свою позицію найважливішого міста Моравії. Офіційною столицею Моравії стало Брно», — каже екскурсоводка.
Острівцем посеред Верхньої площі вже понад 600 років стоїть ратуша. Її монументальна вежа — заввишки 75 метрів, каже інша екскурсоводка, Яна Кнапкова. «Ратуша була збудована в 15-му столітті і з самого початку мала дві функції: з одного боку, в ній збиралися засідання міської ради, а з іншого, вона була торговельним центром: заможні купці виставляли свої товари й торгували ними під її дахом», — розповідає вона.
На ратуші — другий найвідоміший і другий найдавніший у країні астрономічний годинник (orloj). Але до нього ми ще повернемося.
На Верхній площі навколо ратуші — кілька фонтанів. Як розповідає Мартіна Здражилова, вони належать до серії шести барокових фонтанів у старому місті, що зображають постави давньої міфології — Геркулеса, Нептуна, Тритонів, Меркурія, Юпітера, — а також того самого Цезаря.
Фонтан Цезаря — це, мабуть, найгарніший фонтан в Оломоуці, вважає Яна Кнапкова. На ньому зображений Ґай Юлій Цезар верхи на коні. Цей фонтан, за словами екскурсоводки, має багато алюзій на Габсбурзьку монархію: «Цезар має обличчя імператора Карла VI. І погляд його спрямований не на ратушу, що було б логічно, — він дивиться в бік Відня».
Один із фонтанів біля ратуші, проте, сучасний. Його поставили на місці, де фонтана бракувало — хотіли збудувати ще з 18-го століття, та так руки й не дійшли. На ньому, серед інших, фігура… дельфіна. Ніби не зовсім традиційна чеська тварина?
Але за цим ховається давня легенда і новітня алюзія, каже Мартіна Здражилова. Фонтан, як і планувалося, присвячений історії легендарного давньогрецького поета і співака Аріона, який зажив слави в давньогрецьких колоніях на Сицилії.
«Співак і поет Аріон збагатів на Сицілії в Італії завдяки своїм музичним талантам. Він повертався до Греції кораблем, але коли його співгромадяни дізналися про його багатство, вони змусили його стрибнути з корабля в море. Та його врятував дельфін і безпечно доніс його додому, де той зміг розповісти всім, що з ним сталося. Місто Оломоуц має таку саму історію: воно обіймало високе місце, яке в нього відібрали під час Тридцятилітньої війни, і хотіло, щоб можновладці, такі, як імператор, дізналися про цю несправедливість», — розповідає екскурсоводка. Та фонтан урешті збудували аж 2002 року.
На іншому розі Верхньої площі — колона Найсвятішої Трійці. Це вона є об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО. І є за що, розповідає Мартіна Здражилова.
«Саме в Центральній Європі можна знайти «чумні колони», також відомі як колони Найсвятішої Трійці. Їх зводили наприкінці епідемій чуми як подяку Господові за порятунок від жахливої хвороби, і вони стали дуже типовими для доби бароко. Ця колона заввишки 32 метри на верхівці прикрашена зображенням святої Трійці. Навколо — 18 зображень святих, 12 світлонош і шість апостолів. І це єдина будівля такого типу, яка ще й має каплицю всередині», — каже вона. А ще це найбільша в Центральній Європі група барокових скульптур в одному комплексі.
Іще деякі деталі додає Яна Кнапкова: кожна зображена на колоні постава має якийсь стосунок до однієї з церков чи каплиць в Оломоуці. Трійцю ж зображають Бог-Отець із піднятою рукою, Божий син Ісус Христос із хрестом і понад ними Святий дух у вигляді голуба. На освяченні колони 1754 року особисто були присутні імператриця Марія Терезія і її чоловік Франциск I Лотаринзький.
Зведення колони Найсвятішої Трійці в Оломоуці почалося 1716 року і тривало до 1754-го. Ідею збудувати її висунув місцевий каменяр Вацлав Рендер. Дітей він не мав, тож усі свої гроші пустив на будівництво колони. Та до його завершення він не дожив — помер 1733 року.
Колона вистояла не одну навалу, розповідає Мартіна Здражилова. «Лише через чотири роки після завершення будівництва колони Оломоуц облягла пруська армія. Було влучання у стовп колони. І місто послало делегацію до пруського командувача з проханням не стріляти по колоні. Командувач був настільки здивований, що, власне, виконав прохання, наказавши своїй артилерії цілити деінде», — каже вона.
Військова роль була важливою для міста, хоч і не завжди успішною. Ще в 11-му сторіччі був збудований оломоуцький замок — град. Із розростанням міста розширювалися й лінії міських стін. А в середині 18-го сторіччя імператриця Марія Терезія наказала перетворити Оломоуц на місто-фортецю.
Те, який вигляд мало старе місто і його фортифікації в старовину, можна побачити з його бронзової моделі в масштабі 1 : 400 000, що стоїть перед ратушею. «Модель показує не все місто, бо Оломоуц — шоста найбільша міська агломерація в Чеській Республіці зі стотисячним населенням, — а лише старе місто, яке раніше оточували міські стіни. Ось тут Оберрінґ — це первісна німецька назва Верхньої площі. Близько двох третин населення Оломоуцу були німецькомовні, і тільки третина — чеськомовні. Але ситуація змінилася на протилежну 1919 року, коли до складу міста додали довколишні села, де жили переважно чеськомовні мешканці», — розповідає Яна Кнапкова.
А про важливий церковний елемент у житті міста свідчить собор Святого Вацлава, що стоїть дещо поодаль — у протилежній частині старого міста, поруч із оломоуцьким градом. Він має другу найвищу в Чехії церковну вежу після храму Святого Варфоломія в Плзені — вона заввишки 100 метрів 56 сантиметрів.
«Оломоуц був важливим церковним адміністративним центром. Сьогодні тут діє архидієцезія (церковна адміністративно-територіальна адміністрація під керівництвом архиєпископа) — одна з двох архидієцезій у Чеській Республіці, поряд із Прагою. Тут іще 1063 року була створена дієцезія (єпископська управа), а 1777 року її піднесли до архидієцезії», — каже Кнапкова.
В Оломоуці практично на кожному кроці є якась історична пам’ятка. Та одна з них гостро вирізняється на цьому тлі — це соціалістичний астрономічний годинник. Тож знову повернімося до ратуші, де й є цей годинник у ніші біля вежі.
«Орлой» має дуже сучасний вигляд і нагадує про комуністичні часи 1950-х років. Його пошкодили наприкінці Другої світової війни, але пошкодження були не такі серйозні, як в астрономічного годинника в Празі. Було вирішено змінити його зовнішній вигляд, щоб прибрати будь-які згадки про церкву. Його спростили, і зараз ми можемо сказати, що це частина історії, хоча такої історії, яка не була добра чи радісна», — каже Мартіна Здражилова.
Яна Кнапкова додає про цей годинник: «Він досить старий — перша згадка про нього походить із 1519 року. Та нинішній дизайн годинника сучасний — його розробили в 1950-х роках у стилі соціалістичного реалізму. Тепер ви не побачите фігур апостолів чи святих, як у Празі, але робітників і представників різноманітних професій — різника в білому хвартуху, службовця в блакитному піджаку і капелюсі, медсестру чи й спортсмена».
Викладені з мозаїки зображення складаються більш ніж із мільйона камінців. А Мартіна Здражилова до цього звертає увагу, що оломоуцький «орлой» має цілком інакшу естетику, ніж празький.
«Мозаїку створив Карел Сволінський, який народився в Оломоуці. І з боків можна побачити типові види діяльності в різні пори року. Верх прикрашений народними мотивами, і тут можна побачити чудові місцеві народні крої, які відбивають той факт, що Оломоуц був багатим краєм», — каже вона.
Опівдні, єдиний раз на добу, лунають дзвони годинника. Передзвін триває хвилин десять. Як пояснює Яна Кнапкова, це три народні пісні з регіону Гана.
От тільки незвично, що замість ангелів чи апостолів по колу ходять робітники…
У часи соціалізму, згадує Мартіна Здражилова, багато історичних будівель в Оломоуці були покинуті й руйнувалися. Але вона каже, що сьогодні пишається тим містом, яким нині став Оломоуц: «Я дуже щаслива, що не мушу соромитися того, який вигляд має місто».
Серед змін, яких зазнало місто з соціалістичних часів, — і демографічні. В Оломоуці працює університет імені Палацького, названий на честь історика, політика, письменника і громадського діяча 19-го століття Франтішека Палацького. Це найстаріший навчальний заклад у Моравії і другий найдавніший у Чеській Республіці. Його заснували ще єзуїти 1573 року. І нині, з його 23 тисячами студентів, багато з яких іноземці, він помітно впливає на образ міста.
І, залишаючи Оломоуц, не можна оминути ще одну місцеву особливість — кулінарну, нагадує Яна Кнапкова: «Місцевий феномен — оломоуцькі сирки (olomoucké tvarůžky). Це сир із дуже специфічним ароматом. Він дуже корисний для здоров’я, в ньому менш ніж один відсоток жиру. Оломоуцькі сирки традиційно продаються на міських базарах. Раджу кожному гостеві міста скуштувати — це просто необхідно зробити!»
Також на цю тему
-
Оломоуцький край
Місто університетів Оломоуц, казковий замок Боузов, курорт Єсенік зі славнозвісними процедурами в холодній воді і всесвітньовідомими конвертами Прісніца.
-
Познайомтеся з краями Чехії
Наша серія матеріалів поступово проведе вас окремими регіонами країни зі сходу на захід
