Після одужання хочу повернутися на мінні поля, каже український сапер, який лікується в Чехії

На чеському курорті Дарков проходять реабілітацію після поранень українські військові ветерани. Один із них — сапер Леонід, професійний військовий, який воює проти російських гібридних і регулярних сил із 2014 року.

Вони носять замість халатів однострої, а на їхніх грудях блищать медалі — на курорті Дарков на околиці міста Карвіна Моравськосилезького краю лікуються незвичайні пацієнти, пише інтернет-видання Чеського радіо iRozhlas.cz. За їхніми плечима роки бойових дій на Східному фронті, а також важкі поранення, зазнані в боях з російськими окупантами.

«Басейн був?» — запитує його простою чеською, зрозумілою й українцеві, Тереза, яка опікується військовими на курорті. Леонід радісно погоджується, але пояснює, що електротерапію йому доведеться пропустити. Він повертається і показує на спині, де у нього всюди метал. «І тут, і тут», — весело сміється він.

«Мені зробили 58 операцій під наркозом», — каже Леонід — худий, невисокий чоловік, який, проте, впадає в очі з першого погляду. Він дивно кульгає, має видовжене запале обличчя, між губами в нього блищить золотий зуб, а сам він аж пашить гарним настроєм.

Він родом із Керчі в Криму, де нині півострів з’єднує з Росією сумнозвісний Керченський міст. «Нам іще не вдалося його знищити, але скоро це станеться, скоро вже», — усміхається ветеран, беручи на руки трирічну Єлизавету. До курорту він приїхав із дочкою і дружиною Маєю, яка має штучні коси, вплетені у волосся, і на погляд і не скажеш, що вона теж служить в армії. «Ми ще не встигли одружитися, як у нас народилася донька», — розповідає він.

Одна з численних ран Леоніда|Фото: Ľubomír Smatana, Český rozhlas

Леонідові 36, хоча на вигляд він старший. Він пішов до армії у складі 237-го батальйону морської піхоти в Криму і поступово воював у багатьох місцях, залежно від того, як проходив фронт. Був кілька разів поранений, а поранення 30 липня минулого року вивело його зі строю. Його рота була обстріляна російською артилерією.

«Це було за кілька кілометрів від «нуля», ми заміновували, коли нас почали поливати. У нас було кілька важко поранених, а я думав, що я поранений лише легко», — з повагою згадує Леонід свого командира з позивним Піаніст, який врешті приїхав забрати своїх поранених бійців. «Медики дісталися до нас через вогонь лише через вісім годин. Командир їх привіз», — згадує він.

Під час інтерв’ю Леонід підгортає зелену футболку, показуючи довгі шрами на спині. Такі ж у нього на руках, на грудях, і майже з гордістю він підтягує ліву штанину, під якою на гомілці восьмисантиметрова рана. «Я її сам зашив. Взяв голку з ниткою, прихопив і знову побіг», — сміється він, наче говорить про пластир на мозоль.

Уламки снарядів залишили сліди на Леонідовому тілі|Фото: Ľubomír Smatana, Český rozhlas

«Мене називають «Яструб»: побачив, украв і зник, — додає він черговий вибух сміху. — Можете відрізати мені ногу, і я знову піду воювати». Його дружина Мая киває головою: «Він незламний оптиміст, і нікому не відмовить у допомозі».

Леонід дістає телефон і відкриває фотографії й відео. Він хоче показати, як виглядає його робота. «Ось я послав у небо три сотні росіян, — знову сміється він і задоволено розповідає, як вони підземним тунелем дісталися на позицію російських військових і все підірвали. — Потім ми просто натиснули кнопку, і бабах, ось, дивися». На екрані видно серію вибухів і вогняні кулі в повітрі. «Ми зробили їм феєрверк до восьмої річниці нашої бригади», — додає він.

Леонід — розвідник і сапер найвищої кваліфікації. Його пристрасть до вибухівки можна зрозуміти, коли він показує фотографії своєї майстерні вдома під Житомиром, куди він переїхав жити до дружини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Українські військові ветерани проходять на чеському курорті Дарков реабілітацію після поранень

«На мене чекає ще одна операція, п’ятдесят дев’ята, а потім я хочу повернутися до роботи», — каже він. Це означає шукати міни, яких в Україні найбільше у світі. «Є місця, де на квадратний метр припадає від дванадцяти до вісімнадцяти різних типів мін. Якщо не віриш, то покажу на телефоні, сам фотографував», — сміється він.

Але Леонід не хоче повертатися на мінні поля як військовий, він хотів би працювати на якусь цивільну міжнародну організацію, яка займається розмінуванням в Україні. «У мене буде роботи до кінця життя», — констатує він.

Наразі на курорті Дарков пройшли лікування шістнадцять українських ветеранів. Кошти на їхнє перебування зібрав громадським збором фонд Future for Ukraine («Майбутнє для України») спільно з ініціативою «Подарунок для Путіна».