Плзень: колиска всесвітньовідомого пива, найвища церковна вежа в Чехії і верблюд у гербі
Західночеське місто Плзень, без сумніву, є синонімом до пива. Саме тут 1842 року було вперше зварене пиво, що започаткувало цілий пивний клас — пільзнер. Але місто, з його приблизно 170 тисячами мешканців, пропонує далеко не тільки золотий напій. Тут є, наприклад, найвища церковна вежа в Чехії чи друга найбільша синагога в Європі.
Місто Плзень заснував своїм указом 1295 року король Вацлав II на місці, де зливаються річки Мже і Радбуза (і, злившись, разом утворюють річку Бероунку). Місто лежало на перетині важливих торговельних шляхів, що пов’язують чеські землі з німецькими, і скоро стало важливим торговельним центром. У 14-му сторіччі Плзень була третім найбільшим містом Чеського королівства, після Праги і Кутної Гори.
Сьогодні Плзень найбільше асоціюється, звичайно, з пивом, завдяки якому місто опинилося на мапі світу. Традиції броварства відігравали важливу роль у житті громади ще з самих часів заснування Плзені в 13-му столітті. Перший запис про броварню в місті датується 1307 роком.
А більш ніж через 500 років, 5 жовтня 1842 року, був створений перший світлий лаґер, який дав початок цілому типові таких пив, які так і називають за іменем міста — Pils, Pilsner чи Pilsener. Його зварив запрошений на новозбудовану міщанську броварню майстер із Баварії Йозеф Ґролль. І очікували від нього звичного пива баварського типу. Але Ґролль, який і раніше експериментував із пивами низового бродіння, продовжив свій експеримент, ще й із цілком новою для нього сировиною — чеським жатецьким хмелем і місцевою чистою м’якою водою. Та й солод він приготував не звичний для тих часів темний, а ледь підсушений світлий.
11 листопада 1842-го нове пиво вперше подали в кількох плзенських пивницях — і його сприйняли як успіх. Ґролль назвав його Urquell — «праджерело». Ця німецька назва пива, Pilsner Urquell, зберігається й досі, а броварня отримала назву за чеським перекладом цього слова — Plzeňský Prazdroj. Успіх цього пива призвів до того, що нині за його зразком вариться величезна частка пива у світі.
Охочі дізнатися подробиці броварської історії Плзені можуть відвідати Музей пивоварства. Розташований в історичному центрі міста, в будівлі старої броварні 15-го сторіччя, він оповідає історію виробництва і споживання пива від середньовіччя й до нинішніх часів. Невід’ємним елементом кожних відвідин є, звичайно, дегустація плзенського світлого лаґеру.
Але все-таки зайдімо в саме місто, в його центр — на площу Республіки, одну з найбільших у Європі. Посередині височіє готичний собор Святого Бартоломея (Варфоломія). Шпиль його вежі, заввишки 103 метри, — найвищий у Чехії.
У соборі зберігається й найважливіша міська реліквія — Плзенська Мадонна. Цей рідкісний твір мистецтва, який вважається шедевром європейської готичної скульптури, замовив для храму Тевтонський орден, або Орден німецьких лицарів, у 14-му столітті, за часів влади Карла IV, короля Чехії й імператора Священної Римської імперії.
Але це не тільки мистецький твір, а й важливий об’єкт поклоніння. Скульптурна група Діви Марії з малим Ісусом на руках є частиною головного вівтаря собору, вона вважається і вважалася захисницею Плзені — особливо в такі часи, як були Гуситські війни чи епідемії чуми.
А ззовні собору, в його задній частині, — ще одна група фігур, відгороджена ґратками. На кожному пруті — маленька голівка ангелочка. Одна з них — відґлянсована до блиску. Адже це — Vošahlík, або Ošahánek (обидва слова зі значенням «той, якого торкаються»), і, як знає кожен у Плзені, він виконує потаємні бажання, коли до нього доторкнутися… Щодня це роблять сотні чи й тисячі людей.
В одному з рогів площі Республіки — Маріїнська, чи Чумна, колона з зображенням Плзенської мадонни нагорі. Її встановили 1681 року на знак подяки за закінчення епідемії чуми. А в трьох інших рогах стоять уже цілком модерні — як на декого, аж занадто, — 2010 року, фонтани. Якщо дуже відпустити свою уяву, то в одному з них можна постаратися побачити ангела, в другому собаку, а в третьому… чи це не верблюд? У Плзені?
Так, це верблюд — адже він є й на гербі міста. Як, до речі, й хортиця. Про історію верблюда розповіла екскурсоводка Вероніка Рибова.
«У 15-му сторіччі Плзень потрапила в облогу протестантів, які хотіли завоювати католицьке місто. Але шансів вони не мали — наше місто тоді було дуже добре фортифіковане. До того ж у ньому було два десятки кілометрів підземних ходів і льохів для зберігання пива. Через цю систему до міста можна було постачати провіант. Але гусити були впевнені в своїй перемозі. А ще вони мали верблюда. Вони думали, що захисники Плзені, які ніколи не бачили такого звіра, злякаються. Але не так усе сталося. Мешканці міста вийшли через один із таємних ходів, вкрали верблюда і провели його під землею в місто».
Трохи осторонь, за кількасот метрів, якраз поза межею історичної частини міста, стоїть Велика синагога — найбільша в Чехії, друга найбільша в Європі і п’ята найбільша у світі. Збудована в неоромансько-мавританському стилі, вона знову відкрилася два роки тому після великого ремонту.
Зараз єврейська громада міста має лише близько сотні членів. І служби в Великій синагозі відбуваються лише час від часу. Синагога використовується в першу чергу як виставковий зал чи для концертів.
Але 1888 року, коли почали будувати Велику синагогу, все було інакше, розповідає Барбора Фройнд із Плзенської єврейської громади.
«Після реформ імператора Йосипа II єврейська громада стала швидко зростати. До цих реформ євреям не дозволяли селитися в Плзені, але після них їм дозволили повернутися і будувати тут свої будинки».
Спершу вони збудували Стару синагогу, та вже скоро вона стала замалою для дедалі більшої громади. Тож вирішили будувати нову, велику синагогу, в яку могла б уміститися вся громада, каже Фройнд.
«А ще однією причиною було те, що єврейська громада була вельми заможна, і це було для неї справою честі. Але до часу, коли синагогу таки збудували, будівля виявилася надміру великою. На той час єврейська громада Плзені становила близько 1200 осіб. Напередодні Другої світової в місті було близько трьох тисяч євреїв».
Раніше в Плзені було кілька синагог. Збереглася, крім Великої, ще тільки Стара синагога, вона стоїть неподалік, схована у внутрішньому дворі кварталу біля Сметанових садів.
А на іншому боці цього ж кварталу, на невеликій площі, стоїть меморіал «Дякуємо, Америко!» — пам’ятник визволенню Плзені 1945 року армією США. А пам’ятник американському генералові Джорджу Паттонові, під командуванням якого було визволене місто, стоїть майже навпроти Великої синагоги.
Нині річницю визволення міста святкують щороку під час травневих святкувань різноманітними вуличними заходами, концертами і славнозвісним «конвоєм свободи» (Convoy of Liberty) — парадом військової техніки тих часів.
Але все це стало можливе тільки після Оксамитової революції, пригадує екскурсовод Рибова.
«До 1989 року було заборонено згадувати, що Плзень визволили американці. Комуністи не хотіли згадок про те, що це здійснила якась інша армія, не радянська. Після 1990-го це змінилося, й річницю почали святкувати — з роками все ширше й більше. І щороку ветерани, декому з яких уже понад сто років, чи їхні діти й онуки приїжджають сюди з цієї нагоди».
Також на цю тему
-
Плзенський край
Тут народилося славнозвісне плзенське пиво, що дало назву цілому типу пив — пільзнер!
-
Познайомтеся з краями Чехії
Наша серія матеріалів поступово проведе вас окремими регіонами країни зі сходу на захід
