«Подарунок для Путіна»: стежу, щоб не зробити з війни посміховисько, каже організатор кампанії
Він має за собою 33 роки роботи в засобах інформації, а нині особливо полюбляє спеціальні проєкти — такі, як «Ісусикові онуки» („Ježíšková vnoučata“ — фонд Чеського радіо для організації різдвяних дарунків самотнім літнім людям зі старечих будинків), а нині «Подарунок для Путіна» („Dárek pro Putina“), який збирає кошти на озброєння й інше військове обладнання для України.
Співзасновник цього збору Мартін Ондрачек уже працює над новим проєктом, „Zapojme Ukrajinu“ — це можна перекласти як «Під’єднаймо Україну» (проєкт почався як збір на оновлення понищеної війною енергетичної інфраструктури України, але скоро розширився й на забезпечення України й іншими необхідними технологіями — наприклад, такими, як сушарки для Херсонщини після знищення росіянами греблі Каховської ГЕС). «Війна колись закінчиться, і в день, коли буде підписано перемир’я чи капітуляцію Росії, ми будемо змушені вимкнути «Подарунок для Путіна». А «Під’єднаймо Україну» — проєкт, який має допомагати на цивільному рівні», — каже Ондрачек в інтерв’ю станції «Радіожурнал» Чеського радіо.
— «Ісусикові онуки», «Подарунок для Путіна» — всі в Чехії знають, що таке перше і що друге. Схоже, ти пересуваєшся від екстремуму до екстремуму?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
— Коли я отримав пропозицію, щоб від «Ісусикових онуків» перейти до проєкту, який мав пояснити людям, чому для них добре посилати гроші, за які купують зброю для української армії, я подивився на проблему, так би мовити, з вертольота, згори. І зрозумів, що обидва проєкти однакові.
Так що я лише те, чого навчився тут у Чеському радіо в «Ісусикових онуках», трохи відполірував і поліпшив, і намагаюся це щодня застосовувати в цьому проєкті. Тим часом, схоже, це працює.
— Минулого тижня ви вийшли з таким відеосюжетом, який припускає, що 1968 року ми захищалися б, і дикторка розповідає, як ми боремося. Чи спрацювало це з маркетингового боку?
— Перше, що може вказувати на можливий успіх, — це кількість поширень цього відеоролика в соцмережах. За три дні його подивилося 168 тисяч людей. А потім ми ще тиждень тому подивилися на рахунок — за день нам там прийшло понад 7 мільйонів крон.
Це було зростання порівняно зі звичайним днем на тисячі відсотків. Потім приходили й подальші суми. Так що коли подивитися на весь тиждень, на який була спланована кампанія з відеороликом, у якому 68-й був розіграний в «українській версії», то ми отримали там понад 11 мільйонів, а це, думаю, успіх.
— Коли ти придумуєш такі речі, ти маєш якісь межі? Зброя, війна, мертві люди, які нікому нічого не зробили — це дуже чутлива тема.
— Звичайно, з обох боків фронту є люди, які б там не хотіли бути. Звичайно, там є професійні військові, для яких це робота, але є там і безліч людей, які б радше сиділи в тракторі і обробляли поле, і то і з українського, і з російського боку.
Ця ситуація і в історичному плані, і в сучасності рідкісно чорно-біла, і що б там не відбувалося кілька років тому в Україні, це однозначно: російська армія має забратися, залишити території, на які зайшла, і можна говорити далі…
Але я стежу за тим, щоб це не ображало людей, не робило з війни посміховисько, щоб це якось дистанціювалося від жертв війни.
— Коли ти пішов із засобів інформації, ти, звичайно ж, мав багато пропозицій. Чи було щось, на що ти не зміг надихнутися?
— На безліч пропозицій зі ЗМІ. Я вже не хочу повертатися в засоби інформації, думаю, я вже це пройшов, а тепер треба займатися розвагами: колекціонуванням, дружиною, кішками, садком.
— Добре, а «Подарунок для Путіна» — це як?
— Це пристрасть.
— Ти займаєшся цим уже півтора року. Яка для тебе найбільша несподіванка?
— Найбільша несподіванка — це те, що я серед людей, які працюють у державному управлінні, перебувають на службі, тобто якось працюють на державу чи її органи, знайшов неймовірну кількість дотепних, освічених, моторних та інтелігентних людей.
Серед людей, які трохи крутилися навколо зброї, я знайшов людей, які на початку війни (повномасштабного вторгнення Росії в Україну — ред.) усвідомили, що хто дає швидко, дає двічі, і які ті процеси, які тривають місяцями, могли скоротити до годин.
І хоча Чехія не посилала величезних кількостей зброї, як інші країни, вона посилала їх швидко. І була ефективною. І це було чудово.
