Подорож до Табору, створеного «Божими воїнами»
До вашої уваги подорож до міста Табору, яке створили на скелях гусити — послідовники чеського мислителя й проповідника Яна Гуса. Воно розташоване приблизно за годину їзди від Праги. Зазирнімо до місцевого Гуситського музею і катакомб XV—XVI століть, які використовувалися найрізноманітнішим чином, а також дізнаймося, звідки походить назва пістолета.
Гусити були не лише воїнами, а й радикальними християнами, і про це нагадує й так званий гімн гуситів Ktož jsú Boží bojovníci — «Хто ж вони, Божі воїни?» Це один із найвідоміших хоралів гуситського періоду, походження й авторство якого в минулому не були повністю встановлені.
Лише 1872 року, коли було виявлено Їстебницьку збірку багатоголосних літургійних хоралів, стали вважати, що його автором є священник Ян Чапек із міста Клатови або з Табору. Та в будь-якому разі це знаковий твір для чехів, і перші його рядки пам’ятають навіть не найретельніші учні.
Ян Чапек був відомий як яскравий військовий оратор, який не боявся супроводжувати гуситські легіони і підбадьорювати воїнів перед битвами. Він писав хорали, пісні, трактати і мав славу як здібний перекладач. Пісня має кілька версій, проте чапеківська — найстаріша з них.
Більшість чеських школярів здатні відповісти і на питання про одну з найвизначніших подій 1420 року, визначивши його як рік заснування міста Табору, головного бастіону гуситів.
Чеська назва Tábor нагадує про згадувану в Старому заповіті гору на півночі сучасного Ізраїлю, назва якої дійшла в українську мову у візантійському звучанні як «Фавор», у чеську ж вона прийшла через латину. Звідси й походить назва міста, яку дали йому гусити. Адже, за традицією, саме на цій горі стався відомий епізод із життя Ісуса Христа: перебуваючи в Галілеї, Ісус піднявся з трьома своїми учнями на Фавор.
«Хоча в Новому заповіті така височина безпосередньо не згадується, середньовічна християнська традиція пов’язує події Преображення Господнього саме з нею», — пояснив історик, директор Гуситського музею Якуб Смрчка.
(Додамо, що назва міста-бази гуситів перетворилася в чеській мові й на загальну назву і стала позначати й польові табори повстанців, а згодом і взагалі табори, на кшталт сучасних туристичних чи дитячих. Це слово прийшло з чеської і в українську в нинішній формі «табір» — ред.)
Знайти музей у Таборі досить просто. Головна частина його експозиції розташувалася у старій ратуші на Жижковій площі, названій іменем великого гуситського полководця Яна Жижки.
«Підземелля Табору відкрите для відвідувань лише частково. Потрапити до катакомб можна з підвалу старої ратуші, в якій розташований наш музей. Трасу дозволено пройти в супроводі екскурсовода, вона простягається лінією будинків на південній і східній частині Жижкової площі», — каже Смрчка.
За його словами, загальна довжина підземель — понад чотирнадцять кілометрів. Там дуже багато різних коридорів, і іноді навіть вдається відкрити досі не досліджені археологами місця, додає він.
Підземелля було за притулок, але головно в мирний час
Мережа коридорів у місті виникала протягом кількох століть унаслідок з’єднання колишніх підвалів під міщанськими будинками. Кожній родині треба було мати в будинку холодне місце для зберігання продуктів.
«Погреби також призначалися для пива, яке варили в будинках: пиву типу «лаґер» належало зріти в холодному місці. Жителям Табору було зовсім непросто обладнати у своїх будинках підвали, адже місто збудоване на скелях. Їм доводилося наймати досвідчених гірників і майстрів із копалень у Їглаві й Кутній-Горі для того, щоб витесати льох у скелі. А це коштувало великих грошей. Таборські підвали будувалися, розширювалися і заглиблювалися приблизно два століття. В деяких випадках сусіди через це навіть несподівано опинялися на території сусіднього житла, або трохи зміщувався фундамент будинку, який доводилося зміцнювати. Все це не проскочить повз уважний погляд під час екскурсії підземеллям», — розповідає директор Гуситського музею.
Мешканці Табору, коли їм загрожувала небезпека, також ховалися в катакомбах, але не так часто робили це під час бойових дій: солдати-бо знали, що люди ховають під будинками все найцінніше, і внадилися ходити туди грабувати, пояснює Смрчка.
Притулком підвальні приміщення були насамперед у мирний час, коли доводилося протистояти пожежам. Там не тільки ховалися від нищівного полум’я, а й жили тижнями і навіть місяцями, туди приводили і свійських тварин, доки не відремонтують своє житло.
У Гуситському музеї можна побачити рідкісну зброю. Гусити, наприклад, використовували ручну вогнепальну зброю, яку називали «піштяла» — дуже схоже на те, що українською називали «пищаль».
(До речі, українське «пищаль», як і чеське píšťala, первісно означало «сопілка». Пищаль, яку тримали в руках, називали ще «ручницею», ručnice — звідси сучасне слово «рушниця» — ред.)
Розповідь продовжує Смрчка: «Саме звідси, від «піштяли», пізніше виникла назва пістолета (існують і інші версії походження слова «пістоль», але саме ця вважається найвірогіднішою — ред.). На жаль, зразків такої зброї майже не збереглося. Нам відомо про існування лише двох примірників, і один із них є саме в нашій експозиції».
На увагу заслуговують і такі місцеві пам’ятки, як Бехинські ворота. Ці рештки фортечної стіни і сьогодні нагадують про замок Котнов, збудований у догуситський період, у XIII столітті.
На оглядову вежу Котнова туристів запрошують у літній час, із підйомом на неї в середньому темпі напевно впораються і люди старшого віку, бо вона не така висока, як Костельна вежа. З вежі Котнова відкривається чудовий вигляд на старе місто і долину річки Лужниці, що протікає через Чехію й Австрію.
«Таборські зустрічі», або Де зустрітися з Яном Жижкою?
Про атмосферу, що панувала в місті на початку XV століття, за часів правління видатного полководця Яна Жижки з Троцнова, нагадує міжнародний історичний фестиваль із назвою «Таборські зустрічі» (Táborská setkání). Цього року урочистості з більш ніж 30-річною традицією відбудуться з 15 по 17 вересня.
У ці три дні влада над містом, де гусити прагнули втілити свої уявлення про загальну рівність, повністю віддається до рук Жижки. Його роль виконує один із представників військово-історичного клубу.
Історичний центр Табору з кількома площами, звивистими вуличками й пишною зеленню за міськими стінами оживає в такий час просто на очах. Вулицями міста проходять костюмовані походи гуситських воїнів на чолі з їхнім вождем, на театральних майданчиках просто неба розігруються сценки, враження від яких посилюють звуки середньовічної й сучасної музики.
Неповторного колориту додають у святкування також виступи чеських і закордонних ансамблів — і музичних, і танцювальних.
Відвідувачі свята, а урочистості щороку привертають увагу тисяч туристів, можуть помилуватися чудовим феєрверком, поспостерігати за поєдинками фехтувальників, перекусити чи ґрунтовно підживитися на старочеському ярмарку, у ресторанчиках і пивницях, де пропонують скуштувати страви старовинної місцевої кухні.
У місті гуситів відбуваються і Дні європейської культурної спадщини (цього року — 17 вересня), в перебігу яких будуть безплатно доступні багато пам’яток історії й культури.
