Родом із Усті-над-Лабем: Антон Рафаель Менґс, славетний художник-класицист, учив і Франсіска Гою

Саме в нинішньому центрі чеського Устецького краю народився один із найвидатніших художників Європи часів класицизму. Антон Рафаель Менґс був у 18-му столітті художником державців і пап.

У першій половині 18-го сторіччя доба бароко починає відходити, і з Франції починає поширюватися Європою класицизм. І саме в цей час в Усті-над-Лабем на півночі Чехії в придворного художника Саксонії Ісмаеля Менґса народився син, якому батько дав імена на честь своїх улюблених художників Антоніо Аллеґрі Корреджо і Рафаеля Санті. І Антон Рафаель Менґс успадкував від батька художній фах, а за славою значно перевищив його, розповідає директор міського музею Вацлав Гоуфек.

«Антон Рафаель Менґс — один із найвидатніших художників європейського класицизму 18-го століття. Для нас важливо те, що він народився в Усті-над-Лабем 12 березня 1728 року. А для історії світового мистецтва важлива його перша подорож до Риму 1741 року. Через десять років він став придворним художником саксонського двору в Дрездені. Ще через десять років він працював в Іспанії, а саме в Мадриді. І на той час він уже вважався одним із найвидатніших портретистів і художників свого часу».

Усті-над-Лабем (німецькою Ауссіґ), 1854 рік. І через сто років після часів Антона Рафаеля Менґса це все ще було маленьке містечко, що притулилося під схилом Маріанського верху|Фото: Ewald Christian Victorin Dietrich, Das Elbethal: Oder: Panorama der Elbe und ihrer Ufer von Dresden bis Leitmeritz : historisch, statistisch und pittoresk beschrieben. Leitmeritz: C.W. Medau, 1854/Wikimedia Commons, public domain

Але як так сталося, що Антон Рафаель народився саме в Усті, а не в Дрездені, де працював його батько?

«Його батько походив із данського Копенгагену з родини єврейського походження, яка навернулася в християнство. Коли він намагався в Дрездені ствердитися при саксонському дворі як придворний художник, він наразився на проблему, коли хотів, щоб були визнані законними його шлюб і походження його дітей. Тож він вигадав таке цікаве рішення. Через те, що в Дрездені він був надто відомий і про народження дитини стало б відомо, він знайшов собі недалечко досить бідне на той час містечко Усті-над-Лабем, відразу за кордоном, куди в добру погоду можна було доїхати каретою за пару годин. Тож щоразу, коли його дружина вагітніла, вони від’їздили до Усті».

Антон Рафаель Менґс, Портрет Ісмаеля Менґса, 1744—1745, Державні художні зібрання, Дрезден|Фото: Staatliche Kunstsammlungen Dresden/Wikimedia Commons, public domain

Там вони щоразу винаймали помешкання на площі, що нині зветься площею Миру, й залишалися до народження дитини. Коли надходив час, Ісмаель Менґс ішов до мера з дарами на користь міста — і мер ставав хрещеним батьком його дітей, розповідає директор музею.

«Дітей тихо й без галасу хрестили в римськокатолицькому храмі — мер видавав підтвердження, що діти народжені в легітимному шлюбі й належно охрещені, — і всі знову поверталися до Дрездену. Таким чином не тільки Антон Рафаель Менґс, а його брат і дві сестри стали родом із Усті. І на цьому зв’язок родини Менґсів із Усті-над-Лабем практично й закінчувався».

Антон Рафаель Менґс, Автопортрет, 1744, Державні художні зібрання, Дрезден|Фото: Staatliche Kunstsammlungen Dresden/Wikimedia Commons, public domain

Але й уже дорослим Антон Рафаель Менґс не міг обійтися без зв’язку з цим містом. Адже він був нащадком єврея, який перейшов у лютеранство. А щоб у південній Європі, значною мірою католицькій, де він багато працював, його сприймали належно, Менґсові були потрібні саме посвідчення з Усті, що він народився в законному шлюбі і є хрещеним католиком, каже Гоуфек.

«Коли Антон Рафаель Менґс здійснював кар’єру в Іспанії, де він працював для іспанського королівського двору, чи в Римі, де він виконував замовлення двору папського, від нього вимагали підтверджень, що він вірний католик, народжений у законному шлюбі. В наших архівах є документи — листи, які художник слав із Іспанії, просячи про такі підтвердження. Це були по суті як свідоцтва про народження і хрещення — вони були необхідні, щоб підтвердити, що все як належить, що він законнороджена дитина і католик від народження. Ці підтвердження з Усті-над-Лабем, безумовно, супроводжували його кар’єру художника протягом усього його життя і допомагали їй».

Коли майбутньому художникові було 13 років, родина Менґсів перебралася до Риму, куди Ісмаеля відправив правитель Саксонії. Художник мав копіювати для колекції курфюрста твори старих майстрів. І діти могли там знайомитися з найкращими зразками мистецтва, що, безумовно, вплинуло на їхню подальшу творчість.

Вацлав Гоуфек|Фото: ČT24

І малому Антонові Рафаелю Менґсові, і його братам і сестрам від батька дісталася сувора й безкомпромісна художня школа, яка принесла безсумнівні результати. А у випадку з найуспішнішим сином Ісмаеля Менґса це принесло й певні психологічні проблеми — Антон Рафаель завжди згадував батька як суворого вчителя, додає Гоуфек.

«Діти мусили вміти користуватися пером і пензлем із юного віку. Тож він учив їх рисуванню і малюванню. Але він вдавався до дуже твердих методів, які не пройшли б за сучасними стандартами освіти. Та проте він зумів натренувати своїх дітей бути чудовими художниками, що особливо стосується Антона Рафаеля Менґса. Цікаво при цьому, що батько муштрував двох своїх дочок не менше, ніж двох синів».

Одним із успішних результатів такого суворого навчання стала й доля однієї з Менґсових сестер, яка теж пройшла через безжалісну батькову науку, каже Вацлав Гоуфек.

Тереза-Конкордія Менґс, автопортрет, 1745, Державні художні зібрання, Дрезден|Фото: Staatliche Kunstsammlungen Dresden/Wikimedia Commons, public domain

«Тереза-Конкордія вочевидь стала першою професійною художницею, яка народилася на чеській землі. Хоча вона не стала такою славетною, як її брат, вона також постала з науки свого батька».

Тереза-Конкордія так само народилася в Усті-над-Лабем, від позашлюбного зв’язку Менґса з гувернанткою. Вона, як і її сестра Юліана, стала художницею-мініатюристкою, поважаною в свій час, яка створила портрети багатьох королів і представників аристократії. В 16-річному віці вона переселилася з родиною до Риму, де й прожила все життя й померла в 1806 році.

Сам Антон Рафаель Менґс був одним із найжаданіших, якщо не взагалі найжаданішим художником своєї доби. Це підтверджується його успішним обранням у члени таких відомих художніх академій, як у Болоньї, Римі, Флоренції, Генуї, Венеції, Аугсбурзі й Мадриді.

1751 року Менґс був призначений головним придворним художником у Дрездені, потім працював у Неаполі. 1761 року Менґс уперше приїхав до Мадриду на запрошення іспанського короля Карла III. Під час двох перебувань у Мадриді, про які ми знаємо, він, серед іншого, створив фресковий розпис стелі Банкетної зали королівського палацу. Там він також передавав досвід місцевим молодим талантам, серед якими був і Франсіско Гоя — який пізніше уславився ще більше, ніж його вчитель, розповідає директор устецького музею.

Антон Рафаель Менґс, фреска на стелі зали, Королівський палац, Мадрид|Фото: Miguel Hermoso Cuesta, Wikimedia Commons, CC BY-SA 3.0

«Коли Менґс вирушав із Мадриду до Риму, він порекомендував одного зі своїх учнів, Франсіска Гою, як найталановитішого учня і свого наступника, по суті призначивши його головним придворним художником королівського палацу Мадриду».

Багато замовлень Антон Рафаель Менґс отримував і з Великої Британії — чимало портретів англійських аристократів нині зберігається в британських музеях і приватних колекціях. Він також зобразив чи не всіх європейських монархів — королям та іншим владарям подобалося, наскільки величний вигляд вони мали на парадних портретах художника.

Антон Рафаель Менґс помер 29 червня 1779 року в Римі, де він жив останні роки свого життя на запрошення папи. Серед його найвідоміших творів — настельні фрески «Слава святого Євсевія» в Римі, «Слава Геркулеса» в Королівському палаці в Мадриді чи «Алегорія історії» у Ватикані. Найважливіший класицистичний твір Менґса — настельний розпис «Парнас» у віллі Альбані в Римі. А у флорентійській галереї Уффіці автопортрет художника був вивішений на знак поваги відразу під автопортретом Рафаеля Санті.

Антон Рафаель Менґс, Парнас (ескіз фрески для вілли Альбані в Римі), 1750—1760-і роки, Ермітаж, Санкт-Петербург|Фото: Hermitage Museum/Wikimedia Commons, public domain

Отож можна сказати, що в особі Антона Рафаеля Менґса місто Усті-над-Лабем отримало фігуральний зв’язок із найбільшими європейськими славнозвісностями 18-го сторіччя, каже Вацлав Гоуфек.

«Звичайно, на той час Антон Рафаель Менґс був однією із найвидатніших європейських славнозвісностей, яких пов’язують із нашим краєм. Єдина особистість, яка може порівнятися з ним за відомістю і славою, — це Джакомо Казанова. Хоча Казанова не народився в нашому краї, він прожив тут останні роки свого життя і тут і помер. Тож Антон Рафаель Менґс і Джакомо Казанова — двоє найславетніших європейців, пов’язаних із нинішнім Устецьким краєм».

Так, всесвітньо знаний венеційський дипломат, шпигун, зваблювач жінок і письменник Джакомо Казанова теж пов’язаний із Устецьким краєм. Він прожив останні роки свого життя в замку Духцов, де він написав свої мемуари. Але це вже інша історія.