Що дасть «Дія» біженцям

Практичні поради, рекомендації, актуальні інформації, історії біженців…

Із вересня біженці в Середньочеському краї не мають права на п’ятиденний безплатний проїзд

Із вересня українські біженці не мають права на п’ятиденний безплатний проїзд у Празькій інтегрованій транспортній системі на території Середньочеського краю. Члени крайової ради вирішили скасувати безплатний проїзд через зменшення кількості новоприбулих біженців, повідомив агентству ЧТК речник крайової влади Давід Шима.

Дотепер громадяни України мали можливість їздити будь-куди по Чехії безплатно протягом п’яти днів після прибуття з України автобусом і у другому класі поїздів.

Із 1 вересня в Середньочеському краї безплатно можуть їздити лише ті, хто збирається виїхати з Чехії і має так званий ордер на виїзд (výjezdní příkaz).

Устецький край із вересня обмежує роботу центру допомоги біженцям трьома днями на тиждень

Устецький край із вересня обмежує роботу центру допомоги українським біженцям через зменшення кількості новоприбулих. Дотепер він працював щоденно, а з 1 вересня він працює тричі на тиждень. Устецький край і надалі надаватиме притулок для біженців, заявив його гетьман (голова краю) Ян Шиллер.

Представники окремих органів влади тепер у розпорядженні біженців у центрі щопонеділка, середи і п’ятниці з 08:00 до 16:00, — як і раніше, в будівлі колишнього ректорату університету в Усті-над-Лабем. Біженці також мають можливість там заночувати.

«Ми не хотіли повністю закривати центр і переносити роботу в офіси окремих установ, тому що втратили б розуміння, куди прямують біженці, — сказав гетьман. — Крім того, ми не знаємо, що буде восени. У разі потреби ми готові негайно повернутися до попереднього режиму роботи», — додав він.

Майже половина біженців із України в Чехії планує повернутися на батьківщину, свідчить опитування

Майже половина біженців із України в Чехії планує повернутися на батьківщину. Більшість із них хоче поїхати, як тільки це стане безпечним. Решта вірить, що зможе повернутися в найближчі 12 місяців. Натомість близько половини дорослих не планують переїжджати з нинішнього місця проживання. Це показало опитування Міжнародної організації з міграції серед тисячі прибулих із України. Автори дослідження, про яке повідомило агентство ЧТК, зазначили, що результати не є репрезентативними, але описують сучасні тенденції.

Опитування в Чехії є частиною проєкту дослідження переміщених осіб під назвою «Матриця відстеження переміщення» (Displacement Tracking Matrix). Він стартував у середині червня. Польові працівники провели інтерв’ю з 1006 дорослими українцями і заповнили з ними анкети.

Чотири п’яті респондентів становили жінки, одна п’ята — чоловіки. Три чверті біженців прибули з міст в Україні, чверть — із села.

Приблизно дві п’яті людей приїхали з окупованих східних областей. Сім відсотків були кияни.

Більшість респондентів виїхала з України в період із кінця лютого до початку квітня. Дві п’яті людей сказали, що під час втечі стикалися зі стріляниною чи бомбардуванням.

Загалом 49 відсотків респондентів не планують переїжджати з нинішнього місця проживання. Лише один із сотні прибулих переїхав би в інше місце в Чехії. Три відсотки людей хотіли б поїхати в іншу країну. Решта 47 відсотків хочуть повернутися на батьківщину. Більшість із них планує повернутися, як тільки це стане безпечним. Решта вважає, що вони виїдуть протягом року, свідчать результати опитування.


Чеське шкільництво добре підготувалося до прибуття учнів із України, і якість навчання чеських учнів від цього не постраждає. Про це заявив прем’єр-міністр Чехії Петр Фіала після зустрічі з міністром освіти Владіміром Балашем.

За словами Балаша, наразі його міністерство готує кампанію, щоб підвищити поки що незначну зацікавленість українських дітей у навчанні в чеських середніх школах, тобто в старших класах, навчання в яких чеський закон не вимагає, на відміну від обов’язкового навчання в початковій чеській школі, тобто в перших дев’яти класах.

За словами Фіали, школи і міністерство добре підготувалися до приходу українських учнів до чеських шкіл. «Ми можемо бути впевнені, що з 1 вересня повноцінне навчання почнеться і для чеських, і для українських дітей та студентів», — сказав прем’єр-міністр. За його словами, Міністерство освіти Чехії підготувало заходи підтримки для легшої інтеграції українських школярів, наприклад, дало школам можливість скорегувати обсяг навчання.

Поки що низький інтерес українських школярів до навчання в середніх школах міністерство планує підвищувати кампанією в соціальних мережах, сказав Балаш. Наразі, за його словами, на навчання в середній школі записалася приблизно третина від очікуваної кількості українських учнів.

Міністри оборони країн-членів ЄС погодилися у Празі щодо необхідності підготовки до створення місії навчання українських військових. Про це заявив голова дипломатії Європейського союзу Жозеп Боррель після неформальної зустрічі міністрів оборони країн ЄС у Празі в вівторок. Він наголосив, що міністри не ухвалювали власне рішення про запуск місії, бо це була неформальна зустріч, але вони погодилися з необхідністю розпочати підготовчі кроки.

Після зустрічі міністрів Боррель заявив, що Євросоюз має посилити свою обороноздатність і практичну підтримку України, щоб українці могли продовжувати боротьбу з російським агресором. За його словами, міністри одностайно погодилися, що ЄС єдиний у підтримці України. «Держави-члени залишаються готовими надавати підтримку доти, доки це буде необхідно», — сказав він.

Боррель заперечив, що європейська підтримка в постачанні зброї Україні зменшується — цифри, за його словами, свідчать про протилежне. Він також наголосив на необхідності підтримки навчання українських військ.

Міністр оборони України Олексій Резніков, який брав участь у зустрічі онлайн, представив міністрам ЄС перелік навчальних заходів, які потрібні Україні.

Що дасть «Дія» біженцям

Українцям, які виїхали з країни через війну, буває складно. Хтось залишився без документів, хтось без даху над головою… Але застосунок «Дія» вирішить, можливо, не всі проблеми, але деякі з найважливіших — точно! Про те, яким чином під час війни працює «Дія», розповів керівник із розвитку електронних послуг у Міністерстві цифрової трансформації України Мстислав Банік. Інтерв’ю з ним узяла кореспондентка Чеського радіо Віталія Токарчук.

— Мстиславе, ви займаєтесь усіма питаннями, пов’язаними з «Дією». Розкажіть трохи для тих, хто, можливо, ще не знає, не думаю, що є такі, — про цю платформу надання послуг.

— Так, «Дія» — це і мобільний застосунок, і вебпортал, вони трохи поділені у нас. Мобільний застосунок більшість людей, я думаю, знає, бо у нас буквально вчора стукнуло 18 мільйонів унікальних користувачів. Навіть якщо є ще люди тут ті, хто не встановлював, — вони принаймні чули. Є мобільний застосунок, у ньому є документи цифрові, в ньому є послуги, і в ньому є електронний підпис і є вебпортал, у якому є, власне, тільки послуги — їх там більше. Часто складні послуги, пов’язані, наприклад, із будівництвом, ще чимось, усе ж таки зручніші на комп’ютері, і документи на комп’ютері точно не потрібні. Адреса проста: diia.gov.ua — і мобільний застосунок у всіх маркетах доступний.

— Ось ви сказали про те, що 18 мільйонів користувачів, і є ще такі, які не зареєструвалися. От для тих, хто не зареєструвався, можете зараз назвати причини, чому це потрібно зробити? Хтось скептично ставиться.

— Так, я б причин пару-трієчку назвав. Перше — це зручність, і особливо під час війни під час евакуації питання якраз наявності в тебе документів під рукою в кишені і так далі, і, скажімо, зручність навіть тут у Чехії. Тому що завдяки навіть нашому спілкуванню з іноземними колегами до війни все-таки країни були готові, що в українців можуть бути саме документи в «Дії», цифрові документи. У нас зараз дуже багато діалогів із іншими країнами, ми працюємо над інструкціями, як приймати і так далі. І навіть зараз у нас іде тестування, я думаю, тиждень-другий, і ми зробимо це доступним для всіх: водійське посвідчення, техпаспорт і закордонний паспорт у «Дії» зможуть відображатися англійською мовою. Це якраз був один із запитів наших закордонних колег, коли людина перебуває в Європі, у неї нема фізично з собою документа — вона вдома лишила, забула, втратила, згорів, що завгодно, — ці три документи будуть доступні як українською, так і англійською, і ти зможеш обирати. Ну і, відповідно, це важливо — чому? Керуєш авто — тут «Дією» можеш користуватися, подаєшся на будь-які соціальні пільги, виплати і так далі — можеш користуватися закордонним паспортом, саме англійською.

— У яких країнах уже можна користуватися українською «Дією»?

— Насправді майже всі країни Європейського союзу все ж таки більш-менш приймають. Розумієте, «визнали» — це дуже масштабне рішення для бюрократичних систем, але у них є таке «тимчасове рішення приймати електронні документи». Тому що повноцінне визнання для того, щоб Брюссель, грубо кажучи, визнав цифрові документи, — йому треба все-таки зрозуміти, що таке цифровий документ, формалізувати це поняття. Європейський союз, Брюссель зараз тільки почали вивчати це поняття. Тому, щоб визнати українські документи, треба, розумієте, цей весь бюрократичний шлях рішень і всього пройти, тому в них є «тимчасове прийняття документів». У деяких країнах у нас іде процес інтеграції. З Польщею в нас усе суперуспішно. По-перше, в Польщі приймають «Дію», наприклад, масово, по-друге, ми буквально позавчора презентували, — в них же є власний застосунок, він не такий поширений, як «Дія» в Україні, але він є, і у них є всередині застосунку навіть посвідка на проживання для українців, і будуть додаватися водійські і техпаспорти. Я б сказав так: усі країни ЄС, Канада і навіть Нова Зеландія шукають рішення, як принаймні на віру приймати документи саме з «Дії».

— А що ж із «Дією» відбувається в Чехії? Чи можна тут користуватися, чи, можливо, ви зараз якось налагоджуєте ці стосунки?

— Власне, хотілося б. Я буквально два місяці тому бачився із профільним міністром Чехії, на спільному заході у Братиславі ми були, і я йому розповідав, ми обговорювали ті рішення, які є в «Дії». Найімовірніше, що Чехія так чи інакше буде рухатися у напрямку цифровізації документів, відповідно, скажімо так, негативних дзвіночків, що людям у Чехії відмовляють у користуванні «Дією», ми не отримаємо взагалі. Тому, скажімо так, маю надію, що ті випадки, коли люди звертаються до тих чи інших органів, маючи цифрові документи, вони все-таки задовольняють.

— Я знаю, що рік тому ви говорили про те, що не буде нових напрямків у «Дії», ви будете розвивати ті, що вже є, — але війна внесла свої корективи, і з’явилися нові послуги. Які саме?

— Із війною ми швидко запускалися, дуже, дуже швидко. Ми почали розробку нових сервісів 25 лютого вже, і ми запустили тоді «Є-Документ», тимчасова річ — для людей, які виїжджали, формувався документ. Якщо коротко, то якщо ти, наприклад, встановлював, але в тебе була видалена «Дія», не оновлена, чи ти вперше її встановив після 24 лютого, — отримати там паспорт чи інші документи було неможливо, тому що реєстри були відключені. І це була проблема, а якщо тобі треба виїхати за кордон і якось підтвердити особу? Питання. І плюс усе-таки є люди, у яких, наприклад, немає посвідчення водія чи біометричного закордонного, чи іd-карти, і, відповідно, в них там був — у моєї мами тільки податковий номер був. І, відповідно, знову ж таки, це не той документ, котрий підтвердить особу. Ми створили цей «Є-Документ», тимчасова історія: він формувався на основі, якщо ти користуєшся через «Банк-id», то банк надавав інформацію про твоє ПІБ, серію і номер паспорта, або якщо ти авторизуєшся через карту, через NFS в ІD-карті, або в закордонному, то також там брали ті дані і формували. Запустили ми і донати на українську армію, зараз це донати на фонд United24, скоро будуть донати на армію дронів. Запустили ми телебачення, радіо — ніколи не планували це робити, але оскільки росіяни намагалися влучити в наші телевежі, а на окупованих територіях узагалі запустити свій сигнал… Ви ж усі пам’ятаєте ці спроби: «Зеленський вмер», «Зеленський здався», «Зеленський втік», що завгодно, — для того, щоб демотивувати людей, — то ми запустили телебачення і радіо, щоб люди мали доступ до новин. «Є-Підтримку» запускали на початку і для тих, хто в зоні бойових дій втратив можливість працювати і можливість інформувати про пошкоджене житло. Тобто багато сервісів ми дійсно запустили. До речі, оскільки ми зараз у Чехії, до нас час від часу звертаються люди, які перебувають за кордоном, і кажуть: «Я не можу дивитись телебачення», чи ще якісь є питання — це питання VPN, тому що трансляція безплатна все-таки йде для території України. Наприклад, ми теж не дуже планово, але транслювали «Євробачення» через «Дію», більш ніж мільйон людей через «Дію» подивився «Євробачення». І тоді в нас також було багато звернень: я не можу подивитись. Але з’ясовується, що ти перебуваєш десь там чи в Чехії, чи в Великобританії, — то, звісно, в такому випадку треба були просто ввімкнути VPN, обрати Україну і насолоджуватись.

— Ось ви сказали, що послуга з’явилася стосовно пошкодженого майна. Яким чином зараз українці, котрі виїхали до Чехії, зараз тут перебувають, і, можливо, вже після їхнього виїзду до Чехії в них зруйновано це житло, — можуть заповнити анкети, що вони повинні зробити для того, щоб їм надали компенсації тощо?

— Найголовніше — те, що вони можуть подаватися спокійно, немає ніяких обмежень, де ти перебуваєш, щоб податись на цю послугу. Друге — там є опція, щоб ти міг показати характер пошкоджень: чи зруйноване, чи вікна, пошкодження різні, може, десь взагалі зруйновано повністю, — і додав фотографії, але це необов’язкова складова. В чому ключове питання? Ключове в тому, що може податися власник цього житла. Тобто не якщо ти винаймав житло, чи власність на твоїй дружині, чоловікові чи батьках — тільки власник може податися. І далі після отримання цієї заяви фотографія чи опис, а особливо якщо ти виїхав, а житло зруйнувалося потім, ти ж не зможеш цього якісно зробити, — це не є ще підставою для того, щоб робити оцінку. В чому суть? Ці заяви формуються, створений певний реєстр, із ним працюють органи місцевого самоврядування, Міністерство інфраструктури. Звісна річ, для того, щоб ухвалити рішення, що робити з багатоквартирним будинком, точно не фотографії мають бути. Є комісія, яка виїжджає на місця, яка проводить оцінку того, що може бути з цим житлом, тут є багато ще й дотичних таких історій. Умовно кажучи, якщо ракета влучила в один під’їзд, а інший цілий, — будинок усе одно більше не призначений для проживання. Тому там є багато-багато таких історій. Але найголовніше, що після того, як людина надала інформацію, у Міністерства інфраструктури, у місцевого самоврядування є зв’язок із цією людиною, тому що там є контактні дані. Бо якщо, умовно, ти поїхав до Чехії, а твій будинок в Бучі зруйнований, — що робити? Так ти подався, і коли буде ухвалене рішення, чи в тебе відбудують його, чи знесуть зовсім і збудують іншу квартиру, тобі видадуть еквівалентну площу чи ще щось, яке там буде рішення, — з тобою має бути зв’язок. І тільки таке інформування про пошкоджене майно є надзвичайно важливим, тому що можна контактувати з людиною.


Українці завжди залишаються українцями, навіть коли вже давно покинули рідний край. Чимало наших співвітчизників давно живуть у Чехії. Та, незважаючи на відстань, війна зачепила і їхні серця й життя. Юлія Стеф’юк із Івано-Франківщини 13 років живе в Чехії — майже половину свого життя. Але вона не змогла залишитися осторонь біди і вже пів року допомагає українським біженцям і військовим. Більше розповість кореспондентка Чеського радіо Олена Горячева.

«Мене всюди повно, — сміється моя співрозмовниця. — Завжди хочу пізнати глибше, зробити більше». Красива і енергійна українка Юлія Стеф’юк 13 років зі своїх 28 живе в Чехії. Тут вивчилась у гімназії, закінчила університет у Празі. Та з першого дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну вона допомагає землякам, які вимушено опинились на чужині в Чехії. Юлія — перекладачка у крайовому центрі допомоги біженцям в Усті-над-Лабем.

— То було взагалі таке щастя. Я ввечері лягала спати, то була 12-а година вечора, — і тут дівчинка, з якою я колись танцювала, виставляє «сторіс» у фейсбуці: «нам потрібні перекладачі, але саме знання української мови». Ми всі були в стресі, в розпачі, недоспані ночі, що, куди, як… Ніхто не розумів, що робити. В мене сім’я досі в Україні — забирати, не забирати… Такий стан був, що ти не можеш допомогти своїм удома. Тоді якось хотілося допомагати загалом.

Напередодні російського вторгнення в Юлії був важкий період в особистому житті. Дівчина опустила руки, більше нікому не довіряла. Але робота перекладачкою, спілкування з земляками змусили її переглянути власне життя, знову оцінити свої бажання і можливості. На тлі того, що пережили люди, які втекли від війни, її проблеми здаються абсолютно неважливими, тепер упевнена Юлія.

— Отримуєш таку шалену енергію, що ти ніби нічого суттєвого (мені так здається) і не робиш, але людям це допомагає, і вони вдячні. І це підштовхує і далі робити, старатися. Якійсь такий шалений поштовх, що ти не можеш словами пояснити. Ти просто відчуваєш, що ти можеш, що ти щось, і тебе хтось справді цінує, ти комусь потрібна і важлива.

Свою місію Юлія бачить не просто в перекладі спілкування українців із чеськими урядовцями. Вона завжди заглиблюється в питання, дізнається більше інформації, вивчає закони про тимчасовий захист, може порадити і заспокоїти.

Іноді біженцям достатньо, аби їх просто вислухали, каже Юлія.

— Вони могли просто сидіти і дивитися годинами в стіну. Візу треба? Ну, гаразд, віза. Страховку? Тобто жодних запитань. Нічого в них не було. І ти якось стараєшся цих людей налаштувати: все буде добре, не плачте, вийде все. Ти давав певну віру людям у те, що у них теж може бути все добре, і це певний етап в житі, який потрібно пройти.

Юлія з батьком не зупинилися на моральній підтримці земляків — купували продукти, засоби гігієни і роздавали людям у гуртожитках і готелях. Одного разу подруга з рідної Коломиї попросила придбати одяг для військових. Із звичним для себе завзяттям дівчина почала новий для себе напрям: допомогу хлопцям із батальйону імені Кульчицького через фонд Діани Макарової в Києві.

— Уніформа, турнікети, ліки і все, що можна закупити, але в Україні такого вже майже не було. Наступна наша ціль — це рації і «крило» (безпілотний літак — ред). Але «крило» дуже дороге. Це така величезна штука, яка тримається довше. Коли ви надсилаєте дрон, його збивають. Тобто він одноразовий, виходить. А крило коштує 3 мільйони — воно одне з тактичних речей, яких потребують зараз хлопці.

За пів року війни всі виснажитись фізично, матеріально і емоційно, розуміє Юлія. Але все одне обурюється тим, що потік допомоги зменшився. Тут, у Чехії, гроші перераховують здебільшого українці. Дівчина з подругами вирішили знову привернути увагу чехів до України.

Другого і третього вересня в готелі «Владімір» в Усті-над-Лабем — українське свято і ярмарок. А на фестивалі національних культур Barevná planeta 10 вересня дівчата продаватимуть українські вишиванки, віночки, вироби біженок — іграшки і сувеніри.

«Приходьте, підтримайте», — закликає Юлія. Гроші підуть на допомогу українським військовим.

ключове слово:
  • Новини для українців у Чехії
увімкнути аудіо