Справедливість після окупації. 80 років тому в Празі почався процес над одним із чільних окупантів
Карл Германн Франк мав посаду державного секретаря апарату протекторату Богемії і Моравії, а потім і державного міністра нацистського уряду у справах протекторату — це була одна з найвпливовіших постатей у нацистській окупаційній адміністрації в Чехії. Саме він був відповідальний за жорстокі репресії, масові страти і за знищення разом із його мешканцями села Лідіце, що стало символом нацистського терору. Судовий процес над ним почався 22 березня 1946 року в Празі.
Франк походив із судетонімецької громади і змолоду натхнувся німецько-нацистськими ідеями. Він активно виступав за приєднання переважно німецьких за населенням Судет до нацистської Німеччини і був одним із організаторів нацистського руху на цих територіях.
Після приходу до влади в Німеччині Гітлера, а особливо після німецької окупації Судет він швидко зростав у нацистській ієрархії. А після вбивства виконувача обов’язків «імперського протектора» протекторату Богемія і Моравія Райнгарда Гайдріха він став головним відповідальним за силові структури на території протекторату й одним із головних діячів репресивного апарату на окупованій чеській території.
Саме він підписував смертні вироки, керував поліційними операціями і особисто був присутній при акціях проти сил Опору — таких, як спроба захопити чехословацьких парашутистів, виконавців ліквідації Гайдріха, які переховувалися в православному храмі в Празі.
Наприкінці війни, коли настала поразка нацистського режиму, Франк уранці 9 травня 1945 року втік із Праги й виїхав у бік американських військ — які його того ж дня й арештували. Але пізніше американці видали його владі Чехословаччини.
Процес над ним в одному зі спеціально створених по війні «надзвичайних народних судів» був тоді серед тих, за якими слідкували в Центральній Європі найбільш уважно. Чехословацьке радіо транслювало процес у прямому ефірі, що в ті часи було вкрай незвично.
Франк намагався поставити під сумнів безсторонність суду і стверджував на свій захист, що він діяв «в інтересах німців».
Але його твердження були заперечені свідченням тих, хто пережив його репресії, особливо лідіцьких жінок, які описали знищення села і свої подальші страждання в концтаборах.
Суд визнав Карла Германна Франка винним у злочинах проти людяності і засудив до страти. Уже через кілька годин після того, як закінчилося дводенне читання вироку і його прохання про помилування були відхилені, його повісили 22 травня 1946 року в дворі в’язниці на Панкраці в Празі перед очима п’яти тисяч глядачів.
Цей процес став символом повоєнного порахунку з нацистською окупацією і одним із головних моментів в історії чехословацького правосуддя.
