«Світлана»: історії біженок в інтерактивній театральній виставі. Грати її важко, каже акторка-аматорка
У четвер, 6 червня, в будинку «У кам’яного дзвону» у Празі відбулася вистава «Світлана». Це непрем’єрний спектакль, хоча новий епізод через сумнозвісну подію, яка сталася з волонтерами «Празького Майдану» 1 червня, у ньому з’явився (фрагменти вистави у нашому інстаґрамі ukraina_radio_prague). Працювали над виставою дві режисерки Дана Морі та Ліза Урбанова. У виставі беруть участь непрофесійні акторки, хоча у виконавиці ролі головної героїні Алли Дьяченко театральний досвід є. Акторка почала свій творчий шлях у театрі-студії «Ейфорія» і в чеській столиці знайшла своє місце у «Театрі пригноблюваних».
Грати цю виставу важко, але є головна мета, каже Алла Дьяченко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Це для мене дуже важко, я кожен спектакль у це поринаю, тому що в мене є своя історія. В мене є діти! В мене дорослі діти — дорослий син в Києві, старенька мама в Україні, в мене донька, заради якої я виїхала. Тоді в Бучі почалися ці моменти, що молодих дівчат чіпають російські солдати, і я зрозуміла, що фізично я свою доньку не зможу захистити, і я її вивозила. То дійсно це складно, але ж ми маємо робити свою роботу, ми ж не на фронті, там хлопцям складніше. Ми хотіли допомагати, а тим спектаклем, я так думаю, ми допомагаємо тим, що ми нагадуємо Європі, що війна в нас ще не закінчилася, в Україні, вона йде далі».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Спектакль складається з епізодів, які так чи інакше стануть тригером для кожного українця — це і час радості, і 2014-й, 2022-й, життєві історії між українцями та чехами, навіть ситуація з нападом російськомовних на волонтерів «Празького Майдану». Цей напад стався у суботу, а у четвер глядачі вже побачили цю історію на сцені у виконанні «Театру пригноблюваних».
«Що цікаво: спектакль ми зробили восени минулого року, ви бачите, скільки часу вже пройшло з початку війни, а ситуація актуальна до сьогодні. Тобто люди в Росії, бо стільки років в Україні йде війна, — а вони і досі не розуміють, що це недобре: вбивати людей, вбивати дітей, просто наших синів ні за що на нашій же території. Вони приїжджають до Європи, говорять про цю Європу погані речі, але все ж таки живуть тут, мають тут паспорти, вчать мову — це якийсь нонсенс. «Празький Майдан» з 2014 року тут у Празі допомагає українцям досі. 2024-й — десять років, а такі ситуації ще є, то це дуже-дуже важко».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Після вистави у глядачів була можливість обговорити її, подискутувати та навіть відіграти той чи інший життєвий епізод вистави самостійно. Виявилося, у багатьох українок, які прийшли на виставу, одна і та сама проблема: вони не можуть порозумітися з власними дітьми, які вимагають від них повернутися додому, до друзів і не хочуть інтегруватися у чеське суспільство.
«Ви самі бачили на спектаклі, що він перетворюється на таку психологічну зустріч. Люди говорять про своє особисте, і ми робили цю виставу за реальними історіями. Ми після репетицій були у важкому стані, а наші режисерки нам допомагали. У чехів трохи інший менталітет, вони спокійніші, то вони допомагали спокійно це переживати. Ми їм дуже-дуже вдячні».
Про місце і час наступних реприз вистави «Світлана» можна довідатися в соцмережах організації Slovo 21:
