Свята і ґаджети: практичні поради психолога для здорового балансу
Зимові канікули — час, коли діти отримують більше свободи. Але часто ця свобода перетворюється на години перед екранами смартфонів, планшетів чи телевізорів. За даними досліджень, школярі просиджують у ґаджетах від 3 до 6 годин щодня, а під час канікул ця цифра тільки зростає. Як зрозуміти, що захоплення ґаджетами вже переходить у залежність, і як віднайти баланс між реальним та віртуальним?
Без жодних компромісів: чітко визначений час проведення перед екраном не лише для доньки, а й для себе. Юлія, мама семирічної Ані, встановила суворі обмеження, адже переймається, що надмірне перебування у онлайн-просторі погано впливає на психіку і віртуальні забавки не несуть жодної користі.
«У неї немає власного телефону, як у деяких її подружок, планшет використовуємо лише у визначений час, в основному для перегляду там повнометражних мультфільмів чи якихось пізнавальних дитячих програм, які сприяють розвитку. Тому, щоб не замінювати дитині ці глибокі емоції, які б вона мала би проживати в живому спілкуванні, у грі з дітьми, треба контролювати ,скільки часу дитина проводить в ґаджетах, бо буде біда! Я і по собі бачу, що це залежність згубна. Ти не помічаєш, як пролітає час, тому я і для себе встановила програму, яка контролює проведення часу мого, і якість життя покращилася».
Психолог Ігор Мікрюков звертає увагу на різницю в захопленнях дівчат і хлопців. За його словами, найбільше зацікавлення до соцмереж виникає у дівчат, особливо небезпечною є прив’язаність до віртуальної оцінки. А от у хлопців — до відеоігор. Найбільш загрозливими серед них є ігри з жорстоким контентом та ігри з елементами азарту, каже спеціаліст із залежностей.
«Тобто ті ігри, які мають в собі елемент того, що в цій грі ти маєш заробляти якісь бали чи якісь гроші, за які ти потім можеш купляти в цій грі певні бонуси, певні костюми для своїх персонажів. Я стикався із випадками, коли діти знімали гроші з карток батьків. Також ігри, які передбачають більшу швидкість та динаміку, наприклад, сучасні мобільні ігри, такі як «шутери» та «стрілялки» — такі ігри можуть мати більший потенціал викликати залежність, ніж ігри, які мають повільніший темп гри, де немає такої швидкої зміни цих партій».
Фахівець пояснює, що основні ознаки залежності проявляються через агресію або дратівливість, якщо забрати ґаджет, через постійне бажання повернутися до екрана навіть після перерви, втрату відчуття часу та інтересу до інших занять. Також можуть бути проблеми зі сном через надмірне використання ґаджетів.
Фахівці Американської академії педіатрії (AAP) дають чіткі рекомендації щодо часу, проведеного перед екранами, а психолог Ігор Мікрюков наголошує, що важливо не лише контролювати час, а й звертати увагу на якість контенту, який споживає дитина.
«Для дитини до 18 місяців — це 0 годин, тобто жодного часу перед екраном, для дітей від 2 до 5 років — це одна година, і рекомендується, щоб цю годину дитина проводила перед екраном із дорослим, який може контролювати, який контент дитина споживає. А у віці від 5 років і вище фахівці рекомендують обмежувати індивідуально, тобто там немає чіткого визначення, скільки годин. Моя думка, що варто встановлювати ліміт: оптимальний час — це півтори-дві години на соціальні мережі. Але тут зазначу, що це от саме на дозвілля в інтернеті (а не на навчання)».
Психолог радить батькам стати прикладом, адже якщо вони постійно в ґаджетах, діти будуть повторювати цю поведінку. Самі по собі обмеження можуть не спрацювати, а, навпаки, викликати супротив. Заздалегідь продумайте і запропонуйте альтернативи. Варто подбати про встановлення програми батьківського контролю, каже Ігор Мікрюков.
«Ці програми можуть регулювати, коли дитина може користуватись, може заходити в ігри і в соціальній мережі, а коли не може, в який момент комп’ютер чи телефон вимикаються для того, щоб дитина йшла вчасно спати. Бо це дуже важливо — ставити собі кордони і мати дисципліну. Так само і ми як дорослі маємо допомагати дітям цьому поступово навчитися. Обмеження цього часу за екраном має супроводжуватися новими іншими видами діяльності. Якщо ви бачите найменші натяки, що дитині подобається малювати чи займатися єдиноборством або ж іншим видом спорту, то варто її максимально в цьому підтримувати».
Зимові свята — це чудова нагода зменшити час, проведений за ґаджетами. Психологи радять встановити прості правила, залучити дітей до активностей та допомогти дитині відчути радість реального життя. Справжнє дитинство — це живе спілкування, наповнене емоціями, а не екранним світлом.
