Святий Мартин, печена гуска і молоде вино
А ви вже куштували святомартинську гуску чи молоде святомартинське вино? Історія святомартинських традицій сягає раннього середньовіччя.
Святий Мартин Турський став першим, хто був канонізований не за мученицьку смерть, а за благочестиве життя. Відомо, що в Галлії (сучасній Франції) його культ існував іще в 5-му столітті.
А чому його день вшановують 11 листопада? Цього дня 397 року Мартин, єпископ міста Тур у нинішній Франції, був похований (а помер він 8 листопада, і три дні його послідовники сперечалися за честь поховати його в себе). Один із його наступників на церковній посаді призначив на цей день також початок передріздвяного сорокаденного посту, і така традиція протривала століттями.
А чому з днем святого Мартина пов’язана саме гуска? Коріння цієї традиції походить вочевидь із Німеччини. В Моравії про гуску на цей день уперше згадали 1552 року. Тоді покупець двору Радотіце мав щороку на 11 листопада відвезти телчському панові копу (тобто 60) празьких грошів і «білу гуску з червоними очима» — це вважалося за ознаку добре вгодованої гуски.
Така передача гусей іноді бувала оточена особливими церемоніями. Наприклад, південноморавське село Дияковіце щороку відвозило гуску до замку в Моравському Крумлові на багато прикрашеному возі з запрягом із чотирьох білих коней.
Святий Мартин і гуси
Зі смакуванням печеної гуски на день святого Мартина пов’язані й дві легенди з його життєписів. За однією з них, коли Мартина, на той час ченця-самітника, люди хотіли обрати єпископом Турським, він зі скромності сховався до повітки з гусями. Але птахи своїм ґелґотанням видали його — і за це опинилися в печі. За іншою легендою, гуси переривали Мартинове казання — і їх спіткала така сама доля.
Звичка куштувати гусячу печеню згадана і в деяких старих календарях, у яких день 11 листопада супроводжувало зображення гуски. А найдавніша письмова згадка про гуску на день святого Мартина походить із Корвейського абатства в сучасній Німеччині. В одному з його рукописів ідеться про те, що 1171 року якийсь Отельрік фон Сваленберґ подарував ченцям монастиря на цей день гуску зі срібла.
У чеських землях святомартинські гуски згадуються в колядках 15-го століття і в правилах різницьких цехів 16-го століття. А шляхтичка Зузана Чернінова, яка жила в першій половині 17-го століття, в листі до сина скаржилася, що діти пороз’їжджалися, і їй довелося самій їсти гусочку святомартинську.
Чехи мають власну легенду
Про зв’язок гуски з днем святого Мартина чехи мають і власну легенду. Нібито князь Олдржих, який князював у Чехії в першій половині 11-го сторіччя, заблукав у крживоклатських лісах і натрапив на вугляра. Це сталося на масницю, тож вугляр запросив незнайомця до своєї халупи на гуску. Князь назвався іменем свого підкоморія Янека і, дякуючи, запросив вугляра й до себе на гостину у відплату. Вугляр пообіцяв і попросив, щоб Янек теж спік йому гуску.
І дійсно, на день святого Мартина вугляр дістався до празького Граду й став питати про Янека. Але слуги були попереджені і привели його до князя, і вражений вугляр бенкетував із ним. А князь Олдржих у пам’ять про визволення з густих лісів навколо замку Крживоклат, у яких хто тільки не блукав, і про гостинність чеських вуглярів встановив, щоб день святого Мартина святкували щороку печеною гускою. Так, стверджує легенда, і виникла осіння «святомартинська масниця».
Цього дня їдять не лише гуску, а й «мартинські рогалики», а власне, такі собі зображення підкови — адже Мартин, перш ніж присвятити своє життя Христові, був як син давньоримського воєначальника членом елітного кіннотного підрозділу охорони імператора під час його подорожей Європою. Такі рогалики наповнювали маком, варенням, горіхами, пряниками чи морквою. Рецепт цих солодощів записала й відома куховарка й авторка кулінарних книг Маґдалена Доброміла Реттіґова.
Святий Мартин мав іще одне важливе завдання: він передбачав погоду. Цього дня стосується кілька народних прогнозів.
Загалом цей день у Європі приносив холоди й раніше також і сніг. Тож чеська прикмета говорить про «Мартина, який приїжджає на білому коні»: мовляв, коли на цей день випаде сніг, уся зима буде сніжною.
На святого Мартина — ще й молоде вино
І ми ж ледь не забули про молоде святомартинське вино. В легендах про святого Мартина вино безпосередньо з ним не пов’язується, але серед численних професій, для яких він є патроном, є й виноградарі і винороби. А ще до дня святого якраз визріває перше молоде вино.
Тож як французи мають своє розрекламоване на весь світ «божоле нуво», так і чехи з 2005 року офіційно мають святомартинське. За традицією, його мають починати продавати, чи принаймні відкорковувати, не раніше як 11.11 об 11-й годині (іноді навіть уточнюють: об 11-й годині 11 хвилин).
Але маркетинг перемагає традицію. І цього року, як і кількома роками перед тим, чеський Виноробський фонд, який регулює статус «святомартинського» вина, дозволяє, щоразу як виняток, починати смакувати його раніше, якщо цього вимагає календар. Тож нині, коли 11 листопада припало на понеділок і початок робочого тижня, його можна було скуштувати ще в п’ятницю.
Цього року випуск молодого вина в Чехії дещо менший, ніж попереднього, через сильні весняні заморозки. Охочим пропонується 310 різних святомартинських вин від 75 виробників. Випити таке молоде вино радять до Різдва.
