У Чехії бракує спеціалізованих навчальних програм чесько-українського перекладу

Наприклад, Інститут перекладознавства празького Карлового університету пропонує тільки спеціалізацію з чеською й російською мовами. У той же час університет у Відні від зимового семестру розпочав курс українознавства. Редакторка Чеського радіо Алла Вєтровцова разом з письменником Анатолієм Кратом з’ясовувала, як будувалися традиції українознавства за часів першої Чехословацької Республіки в Празі та де шукати посібник, якщо вам потрібен переклад ділових документів.

«Як тут не згадати історичні паралелі. Це Український вільний університет. Заснований в Австрії, того ж року, 1921-го, переїхав до Праги. Був у Празі 24 роки, ці роки називають золотим періодом розвитку університету. Він отримав одне з приміщень Карлового університету, от де історична підоснова, і тому б мало виникнути щось подібне, що ми сьогодні бачимо у Відні. Тоді була українська еліта в Празі, але ж і сьогодні є чимало науковців, які б могли очолити цей відділ».

За словами письменника і театрального режисера Анатолія Крата, з проблемою відсутності курсів для опанування професії перекладача він зіткнувся, коли зробив запит у Карловому університеті.

«Я як перекладач не реалізував свої можливості. Я перекладав з багатьох слов’янських мов, але спорадично, тому я вирішив звернутися до Карлового університету, чи немає в них курсу, щоб підняти перекладацький рівень. Я хотів би перекладати з чеської мови українською. Мене цікавила і поезія, і драматичні твори. Мені відповіли, що у них є такий курс, але перекладу з російської на чеську мову. Це мене дуже здивувало, тому що, скажімо, років 30 тому, із розрахунку, що Росія займала одну шосту території планети, це було перспективно. Сьогодні ситуація різко змінилася. Чому не перебудовується Карлів університет?»

Повертаючись до традицій чесько-українських зв’язків у мистецтві та українознавстві, Анатолій Крат вважає, що потрібно будувати далі на тому підгрунті, яке було створене у міжвоєнній Чехословаччині.

«Я думаю, що це хороша історична підоснова, щоб подібний курс українознавства виник тут».

Поки що, розповідає Анатолій Крат, для перекладу ділової кореспонденції з української на чеську йому доводиться користуватися посібником, який він привіз ще з Києва, коли переїздив до Чехії.

«У 2002 році я був у Києві, і мені попалася книжечка. Я її тримаю як золоту. Українсько-чеські паралелі в текстах і ситуаціях. Розмовник. Я тоді ще чеської толком не знав, але цю книжечку я собі придбав. В кінці книжечки є маленький шматочок: кореспонденція і зразки документів. Це сторінок 8—9 — як воно мені пригодилося, коли мені треба було писати якесь звернення абощо!»