У четвер, 16 листопада, в Празі починається Тиждень українського фільму
Частину фільмів покажуть і в Брні. Фільми йтимуть із оригінальним звуком із чеськими, а в більшості випадків і з англійськими субтитрами.
Фестиваль почне в четвер у празькому кінотеатрі Lucerna кінофільм режисерки Ірини Цілик «Я і Фелікс». Він пропонує почуттєву і водночас гумористичну історію відносин малого хлопця і ветерана війни в Афганістані, а також погляд на бурхливі 1990-і роки в Україні. В показі візьме особисту участь Владислав Балюк, який зіграв одну з головних ролей. Відтак фестиваль перенесеться до кінотеатру Atlas, де триватиме до 21 листопада.
Добір фільмів для нинішнього, вже шостого Тижня українського фільму пропонує і низку історій, що відбуваються на тлі сучасної війни Росії проти України, і фільми, що розповідають про 1990-і роки, коли розпався Радянський Союз, чи про період Другої світової війни. Герої фільмів, опиняючись у нерідко крайніх і драматичних ситуаціях, вирішують питання власного майбутнього, особистої відповідальності, або й дорослішання чи відносин між поколіннями.
Іще однією гостею фестивалю буде режисерка документального фільму «Плай» Єва Джишіашвілі.
«Ми раді, що і цього року ми зможемо запропонувати добірку успішних українських фільмів, включно з кількома дуже актуальними новинками. Всупереч обставинам, українським кінематографістам вдається залучати закордонних співпродюсерів, без яких нові фільми не могли б виникнути, а також посилати свої твори на престижні міжнародні фестивалі», — каже драматургиня фестивалю, україністка Ленка Віхова.
«Велика подяка з нашого боку належить європейській мережі культурних інституцій EUNIC і фондові на підтримку України Culture of Solidarity Fund, завдяки підтримці яких українські фільми стало можливо представити і цього року в Чехії», — додає вона.
Із 5 до 9 грудня Тиждень українського фільму запрошує на вибрані стрічки й до Брна, до кінотеатру Art.
Квитки можна купити онлайн на сторінках окремих кінотеатрів. Більше інформації — на сайті фестивалю www.ukrajinafilmfest.cz.
Фільм режисерки Ірини Цілик «Я і Фелікс» (2022), який відкриває фестиваль, — почуттєвий портрет відносин хлопця Тимофія і воєнного ветерана Фелікса. Дія, що відбувається в 90-х роках минулого століття, пропонує не лише особливий погляд на бурхливий період української історії, а й порядну порцію гумору. В показі візьме особисту участь один із трьох акторів, які грали роль Тимофія в різному віці, Владислав Балюк.
До 90-х років минулого сторіччя, коли розпався Радянський Союз і коли перше покоління незалежної України постало перед великим моральним викликом, як вижити і не втратити гідності, належить і історія юної Кіри з фільму режисерки Тоні Ноябрьової «Ти мене любиш?» (2023).
Воєнна драма Ахтема Сеїтаблаєва «Кіборги» (2017) повертає глядачів у 2014 рік, коли українські військові захищали Донецький аеропорт довгі 242 дні. Сцени боїв і зруйнованого аеропорту стали для творців фільму платформою для дискусії про те, за яку Україну кожен із її захисників воює. Цей фільм потрапив до переліку ста найкращих українських фільмів.
«Додому / Evge» (2019) Нарімана Алієва — ще один із художніх фільмів, що нагадують про війну Росії проти України. Кримський татарин Назім, який після анексії Росією українського Криму вирішив піти до війська добровольцем, гине. Його батько приїжджає до Києва, щоб відвезти останки сина до Криму і поховати його там за мусульманським звичаєм. Цей фільм чутливо нагадує нам про те, що війна Росії проти України є конфліктом не міжетнічним, а цивілізаційним і що Україна — земля, що є спільним домом для українського і кримськотатарського народів.
Незвична трагікомедія Романа Бондарчука «Вулкан» (2018) усупереч воєнним подіям приносить на екран і гумор. Лукас працює перекладачем і водієм моніторингової місії ОБСЄ, яку він супроводжує на межу з окупованим Кримом. У якийсь момент він втрачає не тільки телефонний сигнал, а й усю машину з пасажирами…
Історичний фільми Олесі Моргунець-Ісаєнко «Щедрик» (2022) нагадує про долі українських, єврейських і польських родин із міста Станіславова (нині Івано-Франківськ), які в 1930—1940-х роках зазнавали однакових утисків і від нацистського Третього рейху, і від комуністичного СРСР.
У Тижні українського фільму яскраво представлені найактуальніші документальні стрічки, що здобули міжнародну славу. Фільм Аліси Коваленко «Ми не згаснемо» (2023), який цього року мав усесвітню прем’єру на «Берлінале», пропонує історію п’ятьох підлітків, які постали перед вибором подальшої освіти. Вони мріють вибратися з прифронтової зони і пізнати світ, у якому не літають снаряди й ракети.
Покажуть на фестивалі і давніший фільм Аліси Коваленко «Домашні ігри» (2018). Він розповідає про життя юної Аліни, яка сама виховує молодших брата й сестру і для якої єдиною втечею від щоденної реальності є гра в футбол і прагнення професійної футбольної кар’єри.
Режисерка Єва Джишіашвілі особисто представить у Празі документальний фільм «Плай» (2021), що розповідає про родину, яка живе посеред українських Карпат і в яку входить війна з таким же руйнівним наслідком, як і в десятки тисяч інших українських родин.
Роман Любий створив оригінальний документальний колаж «Залізні метелики» (Iron Butterflies) (2023), який реконструює обставини збиття літака, що летів із Амстердаму до Куала-Лумпуру над територією України, в липні 2014 року, внаслідок чого загинули всі 298 людей у ньому.
Документальний фільм «Україна. Втекти чи залишитися» (Ucrania. Huir o quedarse) (2022) іспанських кінематографістів Жуана Жіралта і Шаві Руссіньйола розповідає про наслідки російського вторгнення і про історії багатьох українців, які мусили вирішити, чи кинути їм усе й від’їхати, а чи лишитися.
Тиждень українського фільму — це проєкт, що його з 2017 року організує об’єднання українців у Чехії Ruta за підтримки посольства України в Чехії. Цього року Тиждень українського кіно відбувається у співпраці з європейською мережею національних культурних інституцій EUNIC у Празі завдяки фінансовому внескові від фонду на підтримку України Culture of Solidarity Fund, що його створив фонд European Cultural Foundation. Над проєктом також співпрацюють і Французький інститут у Празі, Інститут Сервантеса, Ґете-інститут і Британська рада.
