У Південноморавському краї припинили безплатне перевезення біженців

Практичні поради, рекомендації, актуальні інформації, історії біженців.

У Південноморавському краї поза межами міста Брно відсьогодні припинене безплатне перевезення в громадському транспорті біженців із України. У регіональних автобусах і потягах для них відтепер діє загальний тариф.

У зв’язку з цим Інтегрована транспортна система Південноморавського краю (IDS JMK) радить тим біженцям, які регулярно користуються її послугами, купити проїзні — місячні, квартальні або річні — на загальних підставах. Вони продаються, зокрема, в касах на залізничних та автобусних вокзалах, у пунктах продажу Транспортного підприємства міста Брно, а поза межами Брно — в поштових відділеннях у Південноморавському краї, або також в електронному магазині Інтегрованої транспортної системи eshop.idsjmk.cz чи в її мобільному застосунку Poseidon.

Саме ж місто Брно продовжує безплатне перевезення українських біженців у трамваях, тролейбусах і автобусах Транспортного підприємства міста Брно (DPMB) у тарифних зонах 100 і 101 на маршрутах із номерами від 1 до 99 — це рішення наразі діє до 31 грудня 2022 року.

Для цього біженцям видаються спеціальні талони в центрі продажу квитків у Брно на вулиці Novobranská 18 у робочі дні з 7-ї до 18-ї години. Дітям віком до 10 років проїзд у Брно безплатний без додаткових документів,

Ті, хто не встиг отримати такий талон, можуть у разі контролю пред’явити паспорт чи інші візові документи з датою прибуття до Чехії після 24 лютого 2022 року.

Ці талони не можуть використовуватися для комбінації проїзних документів міського і регіонального транспорту.

Чехія і Словаччина домовилися про важливість розслідування воєнних злочинів Росії в Україні

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Культурна програма на вихідні; як подорожувати Чехією

Міністри юстиції Чехії Павел Блажек і Словаччини Марія Колікова домовилися сьогодні в Брно щодо важливості розслідування злочинів в Україні, які сталися там у зв’язку з російською агресією. Про це міністри повідомили сьогодні на пресконференції. Їхня зустріч була частиною підготовки до майбутнього головування Чехії в Раді ЄС із 1 липня.

Блажек заявив, що, з огляду на головування, для них доцільно бути узгодженими зі Словаччиною в ключових питаннях і позиціях.

Колікова повідомила, що вони приділили увагу переважно Україні. «Ми разом дуже серйозно ставимося до того, щоб належним чином розслідувати всі злочини, які сьогодні скоюються в Україні, це дуже важливо для демократії, демократії в Європі, так само як важливо, щоб Україна перемогла в цій боротьбі», — сказала міністр.

Вона додала, що щодо України у двох міністрів є повна згода. «Ми дуже серйозно ставимося до того, що важливо мати докази і належним чином їх зібрати», — сказала Колікова. За її словами, важливу роль у цій справі буде відігравати європейське агентство співпраці з питань юстиції Євроюст.

Близько 200 жінок і дітей, переважно українців, узяли участь у Марші матерів у центрі Брно в суботу. Організатори — Українська ініціатива Південної Моравії — хотіли привернути увагу до дітей-жертв війни в Україні. Кілька разів лунав гімн України, співали українські пісні.

Учасники заходу зустрілися на Домініканській площі з українськими прапорами, в одязі синіх і жовтих кольорів і з гаслами на кшталт «Припиніть убивати наших дітей» і пройшли центром міста ходою з назвою «Захистити дітей України!»

«Ми не будемо мовчати, коли російська армія вбиває, ґвалтує, катує і змушує наших дітей виїжджати з України в Росію», — заявила від імені всіх організаторів Уляна Медуха, слова якої наводить видання ProUkraїnu.

До маршу долучилися відомі українські співачки Олена Савраненко (відома як Alyona Alyona) і Яна Шимаєва (відома як Jerry Heil), які саме перебували у Брні з виступами.

Одна з організаторів Ільнара Дудаш сказала агентству ČTK: «Є кілька причин, чому ми це проводимо. Війна триває, і ми хочемо, щоб і далі пам’ятали, що, як і на початку, так і зараз вона забирає безліч життів, у тому числі наших дітей».

Підтримку Україні й учасникам заходу також висловила приматорка (мер) Брно Маркета Ванькова. «Я теж мати, в мене двоє дітей, і я уявляю, що ви зараз переживаєте, як ти хвилюєшся за своїх чоловіків, за свою сім’ю, за свій дім і свою країну. Мені дуже хотілося б, щоб цей жах, який відбувається у вашій країні, закінчився якнайшвидше, щоб усі ви, хто прибув до Чехії шукати захисту, щоб ви могли повернутися до своїх домівок», — сказала Ванькова учасникам.

Перед ними також виступила консулка України в Брно Анна Прошко. «В Україні від рук окупантів гинуть наші діти. І гинуть жінки, гинуть і чоловіки, які теж чиїсь діти, і залишають своїх матерів одинокими», — нагадала консулка.

За словами організаторів, такі ж Марші матерів пройшли не лише в Брно, а й в інших містах Європи.

Десятки українських біженців ромської національності продовжують жити й ночувати на залізничному вокзалі

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Як пройти український вступний тест у Чехії

Наметове містечко, поставлене в Празі для біженців у районі Троя, не вирішило проблему на Головному вокзалі Праги, тому пункт допомоги біженцям там довелось закрити. Проте десятки українських біженців ромської національності продовжують жити й ночувати на залізничному вокзалі, а волонтери продовжують допомагати їм. Яка ситуація нині і що розповідають волонтери — у репортажі кореспондентки Чеського радіо Олександри Туранової.

Головний вокзал Праги, де працював пункт для біженців із України, досі заповнений ромами. Щойно заходиш усередину, перед очима  кілька десятків ромів, які оселилися буквально на валізах. До першого червня тут для українських біженців була відведена зала, де волонтери допомагали їжею та місцем для ночівлі. Волонтери кажуть: щодня тут залишалося кілька сотень людей ромської національності. В окремі дні кількість їх досягала півтисячі. Облаштованих ліжок було лише 40, але це бодай забезпечувало потребу матерів з дітьми віком до року. Іншим надавали можливість переночувати у призначеному для цього потязі, а кому бракувало місця й там, розміщалися на підлозі.

Розповідає волонтерка Катержина Прохазкова:

— Ситуація складна тим, що насправді групи ромів є абсолютно різні. Є незначна частина людей, які мають справді угорські паспорти. Всі інші справді мають право на тимчасовий захист. Значна частина з них їде до Німеччини або Польщі. Особисто я зустріла українських ромів із Києва, з Київської області, з Харкова та з Закарпаття.

Ситуація на вокзалі стала критичною на початку травня. Тут опинилась велика кількість біженців, переважно українських ромів, які чекали на надання тимчасового захисту або відмови у притулку. Більшість із них не мала необхідних документів або, крім українського громадянства, мала й угорське.

Катержина Прохазкова пояснює: попри офіційне закриття центру для біженців на Головному вокзалі, волонтери організації «Главак» продовжують працювати на добровільних засадах.

— Якщо приїде ввечері мама з дитиною, незалежно якої національності, і буде хотіти поїхати транзитом, наприклад, до Німеччини й приїде о восьмій, дев’ятій чи десятій вечора і має потяг далі лише зранку, то такій жінці треба надати місце для ночівлі.

Біженці ромської національності дуже вдячні волонтерам, каже Анжела, жінка, яка щойно приїхала на залізничний вокзал із центральної України з трьома дітьми.

— І поспати, і погодують, і дуже гарно приймають нас волонтери, допомагають, ми вдячні їм. Волонтери дуже гарно до нас ставляться, допомагають, де потрібно.

Також на Головному вокзалі Праги продовжують працювати співробітники іноземної поліції, пожежники (у Чехії за роботу з біженцями відповідає Пожежно-рятувальна служба) та перекладачі. Останні допомагають із купівлею квитків тим, хто їде транзитом, розповідає перекладач Тимофій.

— Я зазвичай просто стою біля каси, квитки допомагаю людям купувати. З Харкова є люди, з Чернігова, із західної України. Ну людям же, які приїжджають, треба допомагати — і з перекладом якось, і сімкарти їм потрібні

Наразі новим біженцям, які очікують розгляду заяв про надання захисту, тимчасове житло надають у наметовому містечку в Трої або в іншому празькому районі Малешице. Кожне з них розраховане на 150 людей і має їдальню та душові кабіни.

 Drink for Ukraine

Цими вихідними у празькому Конгрес-центрі відбувся благодійний пивний фестиваль «Drink for Ukraine», що можна перекласти і «Випиймо за Україну», і «Випиймо для України». Як там було — розповідає кореспондентка Чеського радіо Віталія Токарчук.

Головною метою фестивалю було зробити добру справу і допомогти Україні, тому що всі кошти, зібрані від продажу пива, пішли на допомогу Україні. Цей захід зібрав близько 40 мініпивоварень із усієї Чехії, та й українці прийшли підтримати українців.

Розповідає гостя фестивалю пані Жанна:

— Ми прийшли підтримати нашу Україну у цей важкий час. Підтримати чим можемо. Чим можемо, тим і підтримаємо. Вирішили купити декілька келихів пива, випити за нашу перемогу. Підтримати нашу країну.

— Жанно, скажіть, а ви виїхали на початку війни чи вже були у Чехії?

— Ні, ми виїхали на початку березня, тобто ми тут вже були десь у середині березня.

— А як вам взагалі у Чехії?

— В принципі нормально, але сумуємо, хочемо додому, але як можемо, так тут і виживаємо.

— Ваш дім зараз цілий?

— Наш дім цілий, наш дім в Україні. Вже хочемо повернутися.

На фестивалі можна було зустріти не тільки пивоварів із Чехії, але і українців, котрі долучилися до цієї акції та радо допомагали майстрам пивної справи, як пані Тетяна:

— Чому я взяла участь — тому що власник цієї пивоварні — мій друг, він чех. Він дуже допоміг особисто мені, він дуже багато робить для України. Він, можна сказати, врятував дуже багато українських сімей, особливо з Маріуполя, і він дуже часто їздить до Ужгорода з гуманітарною допомогою, та, мабуть, не тільки з цим. Він, можна сказати, запросив мене долучитися у його справи у цьому фестивалі, і я з радістю погодилася, тому що ці люди для мене друзі і вони допомагають нам, тому я хочу віддячити хоча б чимось їм.

— Що ви відчуваєте, коли увесь світ підтримує Україну і підтримують дуже чехи?

— Звичайно — це велика радість, це велика гордість. Я пишаюсь нами, пишаюсь Україною, я пишаюсь всіма людьми, котрі відкривають своє серце нам у такій величезній біді. Але я не можу сказати, що це заліковує мої рани, які я маю, дізнаючись кожного дня дуже погані новини з України. Власне, це все, що я можу сказати, але, звичайно, я відчуваю, що мені теж хочеться їм подякувати і обійняти увесь цей світ, тим людям, які нам допомагають і які входять в наш стан і діляться з нами їжею, житлом, одягом. І я вважаю, що це щось неймовірне, ніби якесь чудо, ми ніби отримуємо якийсь баланс, може, не знаю.

Більш за все вражало і надихало ставлення чеських пивоварів, котрі погодилися взяти участь у цій акції, наскільки вони перейнялися тією страшною бідою, яка прийшла в дім кожного українця, каже пан Мартін:

— Ми прийшли, тому що ми хочемо допомогти Україні, і ми всі, пивовари, варимо пиво і думаємо: якщо ми продамо тут багато пива, то ми допоможемо Україні, щоб вони були щасливішими і виграли війну.

— А коли вам запропонували взяти участь, ви, не роздумуючи, одразу погодилися?

— Так, звичайно. Всі — так!