У Празі пишуть листи для українських військових. Як пройшла акція та чи буде можливість долучитись?
Організація «Празький Майдан» уперше провела захід «Пишемо листи військовим» у вівторок, 6 серпня. Трошки любові, вдячності та розуміння загорнути в слова й відправити на передову — така мета кожної учасниці заходу.
Аліна Волох, організаторка зустрічі, каже: запит отримала саме від українських воїнів, адже такі дрібниці підтримують їх у складні моменти.
«Листи, малюнки дітей — це надважлива підтримка. Зі слів військових було зрозуміло, що коли ти сидиш в окопі і руки опускаються, а перед тобою лялька-мотанка або Василько написав: «воїне, я чекаю на тебе», — то це тримає наших військових».
Учасниць не обмежували у виборі адресата. Хтось писав своїм друзям та знайомим, які зараз воюють за українську незалежність, а хтось зовсім незнайомим героям, яких хотілося просто підтримати. Організатори обрали чотирьох бійців з непересічними історіями, яким пропонували відправити трохи вдячності у формі листа, каже Аліна Волох.
«Сьогодні пишемо листа Віталієві Марківу, який відомий на всю Україну і почав воювати ще у 2014 році. Чоловік був несправедливо засуджений в Італії, а після зняття обвинувачень повернувся до військової служби. Такими воїнами варто пишатись. Також пишемо другові моєї родини, який пішов добровольцем захищати нашу країну, а зараз зазнав поранення. Каже, що почувається нормально, але психологічний стан потребує підтримки, тому думаю, що цей лист буде доречним».
Більшість учасників, уперше за довгий час, взяли ручку та папір, щоб написати рукописне повідомлення. Тринадцятирічна Віра з Бучі як адресата обрала незнайомого військового, який зараз перебуває у госпіталі. Вона каже: ця історія їй дуже близька, адже її батько теж військовий, який зараз проходить реабілітацію після поранення. Складно підібрати правильні слова, аби передати весь спектр емоцій, пояснює Віра. Але вона вірить, що людині, яка його отримає, буде направду приємно.
«Сьогодні я пишу Сергію, він отримав поранення. Я його обрала, бо це мені знайомо. Мій тато теж з пораненням. Я висловила йому підтримку та побажала, щоб у нього все швидше загоїлося. Складно було згадати, як правильно писати українською, бо у Чехії давно не мала практики, а також важко тримати емоції, тому що мені це болить».
Одинадцятирічна Анастасія з Ходорова теж пише для незнайомця, який захищає українську землю від початку повномасштабного вторгнення. Для Анастасії, зізнається вона, це певна терапія, яка допомагає випустити накопичені емоції.
«Я писала, що мені трохи сумно через те, що він зараз в таких умовах, що там літають ракети. Я додала в листі, що мій тато також воював, а зараз завершив військову службу. Побажала йому, щоб він тримався, написала, що все буде добре та скоро це все закінчиться. Найскладніше для мене — передати всі свої емоції, описати все. Але надихає, що людина прочитає це і їй стане легше».
Організаторка заходу Аліна Волох також допомагає учасникам згадати основні правила композиції написання листів. Головне тут — дотримуватись структури та транслювати свої емоції, радить вона.
«Коли ми будуємо речення і хочемо викласти його на папір, треба проаналізувати, що саме ви відчуваєте. От якщо я пишу лист своєму другові, який зараз перебуває в госпіталі, я відчуваю і його емоції також. Я пишу про те, що його голос змінився, що відчуваю його страх. Це справжні емоції, і вони підкреслять думку та мету, яку ви хочете донести цим листом, і людина це обов’язково відчує».
Усі листи учасники підписали і відправлять в Україну, до військових: комусь у госпіталь, а комусь на передову.
Захід був першим, але не останнім, кажуть організатори. У планах зробити його регулярним.
Щоб узяти участь у наступному, стежте за анонсами у соцмережах «Празького Майдану».