У празькій в’язниці знайшли останки понад 80 політичних в’язнів комуністичних часів
Спалені останки людей, загиблих у 1948—1965 роках, дослідники виявили у в’язниці в празькому районі Панкрац. Серед них — і страчені супротивники режиму з різних в’язниць у Чехії, і люди, які померли в панкрацькій в’язничній лікарні, і військові, що брали участь в антикомуністичному опорі.
В’язницю на Панкраці українські читачі, найімовірніше, знають зі згадок про неї в сатирично-гумористичному романі чеського письменника Ярослава Гашека про бравого вояка Швейка. Уже тоді цю в’язницю сприймали як страшне місце.
Так воно було й у пізніші часи. Особливої неслави вона зажила під час нацистської окупації, а потім за комуністичного режиму. Нині були відкриті чергові сліди злочинів цього режиму.
Як розповів на пресконференції за результатами археологічного дослідження історик В’язничної служби Чехії Алеш Кир, рештки спалених людських кісток знайшли в землі в місці, де в період 1947—1954 років виконували смертні вироки. По тому, розповів історик, обидві шибениці прибрали, і це місце було покинуте до 1992 року, коли там створили меморіал. Як додав директор Археологічного інституту Академії наук Чехії Ян Маржік, вочевидь це останки людей, висипані там після кремації тіл.
Точного переліку жертв, останки яких там лежать, немає, і при встановленні осіб тих, чиї останки можуть там бути, дослідники виходять із історичних документів. За їхніми словами, після дослідження вони шукають родичів загиблих, щоб повідомити їх, де, з найбільшою ймовірністю, лежить прах їхніх предків.
Метою проєкту було з’ясувати, що сталося з останками політичних в’язнів, урни з якими не були поховані в інших місцях — на Дяблицькому цвинтарі чи при крематорії в районі Мотол. Тож спочатку вчені мали знайти кремаційні номери, які б доводили, що тіло померлого кремували. Далі треба було з’ясувати, чи не видали урну з прахом родичам померлого — але це ставалося в виняткових випадках, зауважив Кир. Більшість звозили на зберігання саме до в’язниці на Панкраці.
Частину цих урн 1965 року перевезли до Мотолу, але решта не знайшлася. В кількох випадках учені знайшли протоколи про знищення урни. А з архівних документів з’ясували, що 1961 року тодішній міністр внутрішніх справ наказав змішати останки з тих урн із землею. Чому деякі урни були знищені, а деякі все ж залишилися на Панкраці до 1965 року, коли їх вивезли на Мотол, невідомо, каже Алена Шиманкова з чеського Національного архіву.
Кир додав, що в місці, яке досліджували археологи, є не тільки останки політичних в’язнів. Там висипали прах усіх страчених, тобто і кримінальних злочинців, чи тих, кого після Другої світової страчували за нацистські злочини чи за колаборацію. «Але ми зосередилися на тих, хто був страчений за опір комуністичному режимові чи хто помер як політичний в’язень у панкрацькій в’язничній лікарні», — сказав він.
А директор В’язничної служби Сімон Міхайлідіс додав: «У 1950-х роках тут відбувалося щось таке, чого сучасна людина не може й уявити, незважаючи на те, якої ідеології вона дотримується. І ми дуже старалися, щоб стало відомо і було доведено, якими жорстокими і грубими можуть бути люди одне до одного. Я донедавна думав, що це питання історії, але, на жаль, і сьогодні нам доводиться ставати свідками того, що такі речі й далі відбуваються в інших країнах».
