«У системі не існую». Біженцям, які просили про тимчасовий захист деінде в ЄС, у Чехії його не дають, попри рішення судів
До проблеми привернуло увагу інтернет-видання Чеського радіо iRozhlas.cz. Хлопцеві з України 17 років, він утік від війни Росії проти України з матір’ю до ЄС. Але в Чехії МВС через правові неясності не хоче надавати йому тимчасовий захист. Тож Данило не може відкрити собі банківський рахунок чи оформити медичне страхування. В суперечці з органами влади його підтримали вже два суди, але тимчасового захисту він так і не має. «Я тут без прав, у системі не існую», — сказав він виданню. І таких випадків, як його, в Чехії сотні.
Коли в лютому 2022 року Росія почала повномасштабну війну проти України, Данилові було 15 років. Данило — це не справжнє його ім’я, видання змінило його з огляду на вік хлопця. Його мати, яка раніше була медиком на фронті, вирішила тоді виїхати з сином до однієї з держав Європейського союзу — Данило не хоче казати, до якої саме, з міркувань безпеки і можливих неприємностей із органами влади.
В тій країні обидва попросили про тимчасовий захист. Але процес затягувався, тож вони повернулися до України, щоб Данило міг далі відвідувати школу.
А тим часом у тій країні, де вони просили про тимчасовий захист, урешті ухвалили рішення надати його. Треба було тільки приїхати й оформити його, щоб він почав діяти.
Мати так і зробила. А Данило тим часом закінчив в Україні випускний клас.
Біженець у Чехії
І вони з матір’ю вирішили, що хлопець поїде не до неї, а до Чехії, де він зможе продовжити освіту і вступити до вишу. Тож він приїхав сюди сам і за рік добре вивчив чеську мову.
Та останні місяці його супроводжує серія юридичних суперечок із чеською державою. Міністерство внутрішніх справ відмовляється надати йому статус тимчасового захисту. Ніякої візи чи іншого дозволу на перебування хлопець не має — лише папірчик від МВС, що він подав прохання про захист.
Речниця МВС Гана Мала з цього приводу стверджує: «Держави-члени ЄС не зобов’язані надавати дозвіл на перебування з метою тимчасового захисту тим особам, які вже мали тимчасовий захист в іншій країні-члені ЄС. Зміни до закону Lex Ukrajina також прямо спрямовані на потребу мати можливості приймати нових людей, які й далі виїжджають із України і мають право на тимчасовий захист. Треба нагадати, що до Чехії все ще прибувають значні кількості людей, які просять про тимчасовий захист».
Схожу історію, як Данилова, мають десятки українських дітей у Чехії, каже юристка Адела Жемла з некомерційної Організації на допомогу біженцям (чеське скорочення OPU). Насправді це число може бути більшим — оцінка організації облікує лише тих неповнолітніх, які звернулися до неї з проханням про допомогу. А серед дорослих таких «відмовників» сотні чи й тисячі.
«Єдине право, яке вони мають, — що їх ніхто не депортує. Але в іншому, що стосується роботи, навчання, медичної допомоги, — вони мають проблеми, власне, всюди. Вони не мають права ні на що. Їх тут насправді лише терплять», — каже вона виданню.
Саме в такій ситуації перебуває й Данило. «Суд вказав міністерству, щоб мені видали підтвердження про подачу заяви на тимчасовий захист і що я маю право перебувати на території Чехії, доки не завершиться розгляд справи про надання тимчасового захисту», — розповів він. Одночасно хлопець подав і прохання про студентську візу, бо цього року він почав навчатися в Чехії у виші.
Суперечки з МВС
Правові суперечки між Міністерством внутрішніх справ і прохачами тимчасового захисту точаться навколо кількох параграфів законодавчих актів Євросоюзу і Чехії, які мають вберегти країни-члени ЄС від зловживання системою тимчасового захисту так, щоб біженці не могли користуватися вигодами статусу тимчасового захисту в кількох країнах-членах одночасно.
МВС у відповіді з приводу скарги в Міському суді Праги, яку цитує видання iRozhlas.cz, захищається тим, що для відхилення прохання про тимчасовий захист досить того, що іноземець просив про цей захист в іншій країні-члені ЄС, і «ніяка інша умова більше не потрібна».
Та, як кажуть в OPU, чеські органи влади діють іще суворіше. «Досить, коли хтось проїжджає через Словаччину, і там поліцейський на кордоні його реєструє. І хоча ця людина не має наміру там залишатися, для нашого міністерства цього досить, щоб не надати той тимчасовий захист», — розповідає Адела Жемла про приклади, з якими вона зустрічалася.
Приводом для відмови може стати для чеської сторони й те, що людина лише попросить, але так і не отримає тимчасовий захист в іншій країні Євросоюзу. «Їм вистачає дуже мало чого», — вважає юристка.
І той факт, що Данило так і не отримав тимчасового захисту в іншій країні ЄС, хоча попросив про нього і він був йому схвалений, в очах чеського органу влади не відіграє ніякої ролі. Так само, як і те, чи є прохачем захисту доросла людина, чи дитина. «Наприкінці 2024 року я попросив про тимчасовий захист у Чехії, мені відмовили, і я взагалі не знав тоді, що мені робити, я був цілком у відчаї», — розповідає неповнолітній Данило про початки свого перебування в Чехії.
Він живе в Чехії сам, ніякої підтримки від чеської держави він не має, в тому числі й фінансової. Гроші на життя він отримує від матері, житло і допомогу соціальної працівниці йому запропонувала OPU. Тепер він почав учитися у виші і буде жити в гуртожитку. «Мене це дуже непокоїло, я боявся, що буде. І тепер не знаю. Ну, як буде, так і буде», — додає він, змирившись із ситуацією.
Рішення МВС хлопець із допомогою OPU оскаржив у Міському суді Праги, який став на його бік. Міністерство відреагувало касаційною скаргою до Верховного адміністративного суду. Там щодо ситуації проконсультувалися з Судом Європейського союзу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Врешті Верховний адміністративний суд констатував, що чеська держава зобов’язана надати Данилові тимчасовий захист. У рішенні, що зайняло кілька сторінок, суд повідомляє, що «громадяни України мають право обрати країну-члена ЄС, у якій вони будуть перебувати, … і в перебігу тривання тимчасового захисту також змінити місце перебування на іншу обрану ними країну-члена ЄС».
Але МВС надіслало Данилові інше рішення: «права на тимчасовий захист не маєте». Він знову оскаржив його — але не знає, що буде далі. Це непокоїть його і через навчання — він не певен, чи зможе продовжити його.
«Не поважають рішення судів»
Проблему в діях Міністерства внутрішніх справ бачить і виконувач обов’язків дитячого омбудсмана Чехії Віт Александер Шорм, який є також заступником чеського омбудсмана. На його думку, модель, за якою чеські суди стають на бік прохачів, а міністерство далі воює проти судових рішень юридичним шляхом, повторюється регулярно, і це завантажує судову систему.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Звичайно, кожен адміністративний орган може поставити під сумнів якусь судову юдикатуру (попередні рішення судів у схожих справах — ред.), навіть усталену, якщо має для цього доречні підстави. Але якщо ситуації постійно повторюються, щоразу те саме, то ніяких доречних підстав немає», — наголошує Шорм.
«Ми таку практику Міністерства внутрішніх справ сприймаємо дуже прикро. Вони твердять нам, що в індивідуальних випадках поважають рішення судів, але ми критикуємо те, що вони не поважають їх у системній площині. На нашу думку, ця поведінка несумісна з принципами демократичної правової держави», — критикує Шорм.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
МВС на запит видання iRozhlas.cz відповіло, що «якщо суди вказали надати тимчасовий захист окремим особам, то так завжди і ставалося». І в рішенні, яке отримав від міністерства Данило, мовиться: «Загалом кажучи, для адміністративного органу юдикатура не обов’язкова до виконання, обов’язковим для органу є окреме рішення суду, видане в конкретній справі».
Саме це і вважає за проблему юристка Адела Жемла з OPU. А саме, що МВС як адміністративний орган не поважає попередні рішення судів і проганяє кожен окремий випадок через усю судову систему аж до останнього оскарження.
За її словами, OPU залучена до справ, що тривають уже від кількох місяців до півтора року. Жемла не змогла згадати жодного випадку, коли справу неповнолітнього прохача тимчасового захисту вдалося б довести до остаточного успішного кінця. «Ми завжди вже були зовсім близько, але потім міністерство вигадувало ще якийсь крок, щоб ускладнити нашу справу», — каже вона.
«Міністерство внутрішніх справ неймовірно вправне у вигадуванні кроків, які ще вписуються в межі закону, але, наприклад, змушують людину перебувати тут хоч рік без нічого. Це її розчаровує так, що врешті вона може виїхати. Це в них така стратегія», — вважає юристка.
