Українці не забирають працю в чехів, каже економіст. Деякі професії без них не обійшлися б
Через три роки після початку повномасштабної війни Росії проти України і приходу до Чехії масової хвилі біженців тут працюють десятки тисяч українців. При цьому наявні дані свідчать, що їхня участь на ринку праці приносить чеській державі більше коштів, ніж вона витрачає на підтримку біженців. Які ще результати участі українців у чеському ринку праці? Де вони знайшли собі застосування?
Головний економіст чеського банку Trinity Bank Лукаш Кованда в інтерв’ю станції Dvojka Чеського радіо змальовує ситуацію так: «Хоча це може звучати цинічно, але Чехія може бути цілком рада, що ці люди з’явилися тут. Деяким секторам на кшталт будівництва, соціальних служб, охорони здоров’я чи гастрономії без них було б тяжко. І українців у цих секторах стає дедалі більше. Але це не так, що, як вважає дехто, вони нібито відбирають роботу в чехів. Вони радше доповнюють ринок, бо ж чехи за нинішнього рівня зарплат у цих секторах не зацікавлені в такій роботі».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Із даних Міністерства праці і соціальних питань Чехії випливає, що біженці з України, які працюють у Чехії, заплатили у вигляді податків, соціальних внесків і так далі 6,9 мільярда крон. Чеська держава ж витратила на гуманітарну допомогу, оплату поселення, медичну допомогу, освіту тощо 3,8 мільярда. При цьому отримувачів гуманітарної допомоги стає дедалі менше.
Але, за словами Кованди, важливо згадати й про інші наслідки присутності українців — на них, зокрема, звертають увагу чеські профспілки: «Українці охоче примирюються зі значно нижчими заробітками, чим, власне, збивають донизу весь рівень зарплат у певній галузі. І чехи вже не можуть просити про підвищення, бо їхню роботу може зробити хтось інший дешевше, а подеколи ще й ефективніше».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Звичайно, рівень цін в Україні неспівставний із чеським, тому українці вдовольняються нижчою платнею, скромнішим доходом, і це все одно лишається для них привабливим. Це можна порівняти з тим, як чехи їздять на заробітки до Німеччини, а німці до Швейцарії. В усіх цих економіках, в усіх схожих транскордонних можливостях для роботи чи бізнесу країна з вищою купівельною спроможністю пропонує значно привабливішу винагороду. Йдеться про платню, яку за ту саму роботу, за ті самі зусилля неможливо отримати в рідній країні — чи то німцеві у Швейцарії, чи чехові в Німеччині, чи українцеві в Чехії», — додає економіст.
А ще, звертає увагу Лукаш Кованда, не можна оминути увагою й соціальні, культурні та історичні аспекти, коли прихід людей із інших культур, і таких, як українська, може принести й деяку напруженість. За його словами, «залежить від політиків, щоб вони змогли пояснити громадськості, що ми маємо найнижчий рівень безробіття в ЄС і що йдеться про працівників, які сумісні з чеським суспільством».
