Українці в Чехії не довіряють щепленням і вказують лікарям, як їх лікувати — дослідження

Міжкультурні відмінності є однією з проблем при наданні медичної допомоги українським біженцям, свідчить опитування чеських медиків, що його здійснив Національний інститут SYRI (Національний інститут дослідження соціально-економічних наслідків хвороб і системних ризиків).

В Україні пацієнт більше сам керує своїм лікуванням унаслідок обмеженого функціонування тамтешньої системи охорони здоров’я

Із більш ніж пів мільйона біженців із України, які отримували в Чехії тимчасовий захист (нині їх лишається в країні майже 366 тисяч), 42 відсотки зверталися по якусь медичну допомогу. І при цьому нерідко виникали проблеми, каже Кароліна Добіашова з Національного інституту SYRI і Карлового університету.

Важливо далі інформувати українських біженців про те, як працює чеська система охорони здоров’я

«Звичаї при наданні медичної допомоги в Україні і в Чехії різні. Серед іншого, річ у тому, що в Україні пацієнт більше сам керує своїм лікуванням унаслідок обмеженого функціонування тамтешньої системи охорони здоров’я», — звертає увагу дослідниця. Тож і до чеських лікарських кабінетів українці приходять зі своїм власним уявленням про діагноз і спосіб лікування і очікують від лікаря, що той буде їх лікувати за їхніми інструкціями.

В Україні значно більш поширені антивакцинаційний рух і дезінформаційні кампанії

«У нас, звичайно ж, так не заведено. Тому важливо далі інформувати українських біженців про те, як працює наша система охорони здоров’я. Крім того, треба підтримувати роботу перекладачів і залучення українських медиків, включно з навчанням їх чеської медичної термінології, а також запобігати упередженостям і негативному ставленню через надання фактичної інформації і міжкультурну освіту», — наголошує Добіашова.

Відіграє роль і більший рівень використання альтернативного лікування чи самолікування в Україні

Іще одна з проблем — велика недовіра біженців до вакцин, що відбивається і на ставленні до звичних для чехів щеплень, як-то від правця чи жовтяниці. «В Україні значно більш поширені антивакцинаційний рух і дезінформаційні кампанії. Крім того, низька довіра українського населення до вакцинації частково спричинена і низкою інцидентів, пов’язаних із вакцинами, коли, наприклад, у 2010 і 2013 роках через неправильне зберігання і застосування вакцин у низки людей виникли небажані реакції», — звертає увагу Добіашова.

Великою проблемою є також відсутність документації

Низка українських біженців досі не має в Чехії свого практичного лікаря (терапевта). З цим пов’язані проблеми з передопераційним обстеженням, превентивними оглядами, з адміністративними підтвердженнями, зловживанням невідкладною допомогою. «Через те, що діти не мають свого педіатра, речі, які міг би вирішити терапевт, вирішуються іноді в невідкладній допомозі. Серед дорослих відіграє роль і більший рівень використання альтернативного лікування чи самолікування в Україні. Це теж одна з причин, чому українські пацієнти іноді приходять до лікарів у пізнішій стадії хвороби, ніж чеські», — каже дослідниця.

Науковці визначили п’ять міжкультурних бар’єрів, над подоланням яких треба працювати. Перший із них — мовний, далі йде різниця між системами охорони здоров’я в Чехії і в Україні, різний підхід до здоров’я і хвороб, культурні відмінності і соціально-економічні умови біженців. «Великою проблемою є також відсутність документації. В деяких випадках українські пацієнти приносять тільки коротку виписку українською чи російською. Непорозуміння і неякісна комунікація можуть призвести до нижчої вдоволеності й нижчого рівня дотримання приписів лікаря, а внаслідок цього і до гірших результатів лікування», — додала Кароліна Добіашова.