Українка вчителює в чеській школі і порівнює її з українською
Багатьом українцям, котрі вимушено переїхали до Чехії, необхідно було знову шукати себе. Хтось почав працювати не за фахом, а комусь пощастило і його досвід продовжився тут. Сьогодні ми поспілкуємося зі вчителькою історії Ольгою Зубік, яка нині мешкає в Остраві і працює у чеській школі. Вона не тільки поділиться своїм досвідом роботи тут, але і розкаже, чого, на її думку, бракує українській школі та який досвід колег було б непогано впровадити в Україні.
— Ольго, скажіть будь ласка, як давно ви працюєте у чеській школі?
— Почала я працювати від березня 2022 року.
— Можна сказати, що вам пощастило, тому що ви приїхали до Чехії і одразу влаштувалися на роботу?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
— В Чехії я вже перебуваю довший період, але можна і так сказати, тому що якраз коли почався повномасштабний конфлікт, я привезла свого сина і мені потрібно було його кудись влаштувати у школу, тому можна сказати, що при нагоді я і сама потрапила до школи.
— Наскільки складно було влаштуватися, були якісь екзамени, потрібно було підтверджувати диплом, чи вам з першою хвилею пощастило і це було все спрощено?
— Підтвердити диплом — так, я свій підтвердила, але в той момент, я думаю, було мені простіше потрапити до школи, бо була потреба у такому працівнику, як я. Чеські вчителі і дирекція школи бачили в цьому трішечки більшу проблему — поговорити та домовитися з дітьми, потребували вони людину, яка буде їх розуміти. Тому можу сказати, що це було для мене трошки легше потрапити.
— Скільки років ви пропрацювали в українській школі?
— В українській школі я пропрацювала 8 років.
— З якого предмету ви вчитель?
— Вчитель історії та правознавства.
— Тут, напевно, складно бути вчителем історії у Чехії, тому що тут інша історія?
— Звичайно. Мусимо вчитись нової історії, так.
— Розкажіть, будь ласка, про те, наскільки відрізняється, з вашого погляду, погляду вчителя, навчання у чеській школі і в українській?
— Навіть не знаю, що вам сказати. Є не скажу, що простішим, легшим це навчання, але не настільки завантажені, не настільки тяжка програма, легша програма тут вивчення. І, звичайно, підготовка вчителів є легшою до уроку, і, в свою чергу, діти менше навантажені.
— На вашу думку, це краще чи ні?
— Можу вам сказати, що якщо порівняти українську програму і чеську програму, то для знань, звичайно, є кращим, якщо діти вчать більше. Але з погляду навантаження наші діти в Україні не мають можливості відпочити, вони приходять після уроків і до вечора вчаться. Навіть розкажу вам історію, яка мене саму здивувала: приїхала дівчинка з України, з міста Києва, і вона казала, що не уявляє, що після уроків вона може йти до парку прогулятися.
— А що зараз каже ваш син, котрий вже навчається у чеській школі?
— Йому дуже подобається. Він спокійний, я вам скажу правду, йому дуже подобається, і він навіть не думає, що він повернеться до України і буде там продовжувати навчання. Йому тут подобається, дійсно.
— Наскільки він інтегрувався у чеське суспільство?
— Без перебільшення скажу, що, напевне, на всі 100 процентів.
— Якщо говорити також про навчання в українській школі, то чи є серед ваших учнів діти, котрі зараз поєднують навчання у чеській та українській школі, і які з цим виникають складності?
Головне, що чеські діти прийняли наших дітей і наші діти стараються брати з них приклад в чомусь, а чеські діти, як бачать, що українські діти виконують завдання з математики швиденько, то беруть приклад з них
— Є. Дуже багато дітей продовжують навчання в українській школі. Думаю, що для них то трохи складно, тому що їм треба і підготуватися до уроків у чеській школі, і заодно вони тягнуть ще українську. Я бачу, що інколи вони приходять не підготовлені до уроків, тому що робили уроки в українській школі.
— Серед ваших учнів не лише українці, але і чехи. Чи вам як вчителю з України складно з ними працювати і чим відрізняються у навчанні чеські діти від українських?
— І ті стараються, і ті стараються. Щоб якісь відмінності, то не бачу. Головне, що чеські діти прийняли наших дітей і наші діти стараються брати з них приклад в чомусь, а чеські діти, як бачать, що українські діти виконують завдання з математики швиденько, то беруть приклад з них.
— Що б з української школи було б непогано перейняти чеській?
— Більше, напевне, хотіла б звертати увагу на якійсь виховний процес, комплекс. Більше б хотіла виховних заходів залучити до чеської школи. Додала би виступів.
— Цього мало?
— Мені здається, мало, так.
— А що би з чеської школи ви хотіли впровадити у українську, який досвід перейняти? Що вам тут подобається?
— Що мені подобається, так це оцінка за виховання.
— Вона з чого складається тут?
— Якщо дитина себе погано поводить, якщо не виконує домашні завдання, якщо запізнюється на уроки, пропускає уроки, тому якщо назбирається певна кількість зауважень, вона може отримати погану оцінку за виховання.
— А що ще подобається?
— Толерантність між вчителями і дітьми. Спілкування на легкому рівні, ніхто з дітей немає страху перед вчителями, дружні відносини між учнями і вчителями.
— А що ви скажете стосовно школи в природі?
— Я здивована, що в нас такого немає в Україні. Була я там присутня і у школі в природі, і зі старшими дітьми на лижуванні, при тому, як наші батьки боялися відпускати дітей, так ті діти потім не хотіли повертатись додому. Ці, хто був вперше у своєму житті окремо від батьків, — вони не хотіли повертатися. Коли вони були в останній день, вони плакали всі. Вони дуже хочуть всі знову туди поїхати.
— А скільки у вашому класі зараз українських дітей?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
— У нас в школі 42 українські дитини.
— Ви вже сказали про те, що ваш син інтегрувався у чеське суспільство на всі сто і не думає повертатися до України. А що ви думаєте з цього приводу?
— Як би не було, то вдома, напевно, завжди буде краще, але якщо йому подобається, то я завжди його підтримую.
