Вацлав Гавел був уперше обраний на посаду президента 35 років тому
29 грудня 1989 року Вацлав Гавел став президентом Чехословаччини. Вибори, які тоді відбувалися в парламенті, відбулися більш ніж через місяць після Оксамитової революції. Його обрання означало остаточне підтвердження кінця тоталітарного режиму.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
У січні 1989 року Вацлав Гавел був арештований із політичних міркувань, у лютому засуджений, а в травні випущений із тюрми умовно-достроково. Тоді він ще й не уявляв, що з драматурга і дисидента він через пів року стане президентом.
У його кандидатурі не було сумнівів. Під час Оксамитової революції він став її головним обличчям, рушієм змін, організатором переговорів із комуністами.
Але на посаду претендував також Александр Дубчек, обличчя Празької весни 1968 року. В ті часи Дубчек був першим секретарем ЦК Компартії Чехословаччини, тобто фактично головним керівником країни, і саме він прагнув тоді лібералізації комуністичного режиму.
Цей широко знаний політик мав перевагу перед Гавелом — празьким інтелектуалом, добре відомим і визнаним за кордоном, але практично невідомим широкій чехословацькій громадськості. Тож політичний рух «Громадянський форум» (Občanské fórum), який підтримував його кандидатуру, просто заполонив плакатами з портретом Гавела міста й села країни. І врешті позиція руху перемогла в очах громадськості, і почалася небачена передвиборча кампанія під гаслом „Havel na Hrad“.
Парадоксально, але саме Гавелові припало завдання відмовити Дубчека від висування своєї кандидатури. Через 17 років після тих подій Гавел розповідав про це так: «Пригадую, що його ніхто не зміг або й не наважився пересвідчити, щоб він відмовився від своїх амбіцій. Тож урешті це припало мені. Це було одне з найабсурдніших завдань, які я мав у житті: сам будучи кандидатом на президента, ще й трохи під примусом, я мав за завдання пояснювати комусь іншому, що він не має претендувати на цю посаду. Я мав із ним багато довірливих розмов».
Урешті було домовлено, що Дубчек стане головою федерального парламенту — Федеральних зборів. Що потім і сталося.
Вибори, сповнені абсурду
Самі президентські вибори були гідні драми абсурду від великого автора. Спершу 28 грудня тодішні Федеральні збори ухвалили закон про кооптацію, тобто про призначення нових депутатів без виборів, рішенням самого парламенту. Відтак кооптували 23 нових депутатів, які зайняли місця, звільнені низкою видатних діячів комуністичного режиму, що склали мандати.
Серед кооптованих, а це були представники опозиції, був і Александр Дубчек. Його відразу обрали головою парламенту.
Наступного дня Вацлав Гавел був одностайно обраний дев’ятим президентом країни, яка все ще називалася Чехословацька Соціалістична Республіка. Урочисті вибори відбулися в історичній Владиславській залі в Граді.
Усі присутні — 326 із загалом 350 депутатів — проголосували за нього: ніхто не був проти й ніхто не утримався. При цьому серед учасників голосування 93 відсотки складали депутати, обрані 1986 року — тобто комуністи, які все життя стояли на іншому боці барикади, ніж новий голова держави. Сам Гавел потім казав, що мав «дійсно відчуття абсурду».
Після виборів того ж дня, 29 грудня 1989 року, в соборі Святого Віта відслужили урочисту месу. Кардинал Франтішек Томашек благословив нового президента — першого некомуніста за 41 рік.
