Великий терор в Україні: серед жертв були й сотні чехів
У Празі відбулась презентація книжки «Великий терор в Україні 1937—1938 років: переслідування чеської меншини». Це історично цінне видання — спільна робота українських та чеських науковців, яку створили на базі колись секретних матеріалів радянських спецслужб із архівів СБУ. В збірці вперше опубліковано систематизовані документи, що показують реальні справи репресованих чехів із різних регіонів країни, а також дають уявлення про засоби та методи репресивної політики щодо національних меншин в УРСР.
Колись секретні матеріали — сьогодні структурована книга про скалічені долі чехів, які жили в Україні у часи комуністичного режиму. Тоді за наказами з Москви людей знищували за національною належністю, влаштовували жорстокі допити та брехали родичам про причину смерті.
Редакторка збірки Анна Моргун розповідає: працювати над книгою було морально важко, адже кожен документ — це справа окремої людини.
«У книзі описана життєва історія кожної людини: від самого початку, як людину заарештовують, як до неї приходять, і до реабілітації. Коли відбувався протокол допиту, то обвинувачений мусив його підписувати, кожен аркуш, і, наприклад, ми ж не знаємо в часі, скільки тривав цей допит. Людині спати не давали, пити, їсти. На початку видно чіткий підпис, а потім вже просто такий розмазаний. Тоді приходить розуміння, що з неї просто вибивали ці свідчення. Це ще раз доводить те, що це були штучно сфабриковані справи. Просто за те, що ти чех, ти вже був у колі підозрюваних і підпадав під репресії».
Також Анна Моргун додає, що за чехами постійно стежили, записуючи буквально кожен крок, а приватне листування могло мати трагічні наслідки.
«Мене найбільше вразило спостереження за чеським консульством у Києві, наскільки вони детально стежили за людьми. Детально описували, що хто купує, відкривали особисті листи, які були від родини чи друзів. Був такий випадок, що жінка написала про голод, про те, що погано на селі, нема що їсти, і до неї прийшли. За цей лист вона потрапила під арешт та під репресії і її на 5 чи на 3 роки засудили».
Це видання є результатом багаторічної співпраці архіву СБУ та чеського Інституту досліджень тоталітарних режимів. Разом ці інституції понад 15 років вивчають історичні свідчення і трагічні сторінки періоду репресій проти чеських краян на території УРСР.
Андрій Когут, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України, каже: через постійні політичні зміни в обох країнах робота над книгою тривала довго, але результат був того вартий.
«Завдяки декомунізації та відкриттю архівів ми змогли повністю показати, яким чином в Радянському Союзі комуністичний режим здійснював репресії за національною ознакою. Бо, власне, коли ми говоримо про репресії чеської меншини, це типовий приклад репресій проти людей за те, що у них «неправильна національність». Тобто вони були чехами, і це була ключова підстава, чому їх репресували органи НКВС. І ці документи, які ми представили, показують, як це відбувалося, від наказів, які приходили з Москви, які визначали, кого потрібно і скільки репресувати та до яких покарань засуджувати позасудовими органами, «двійками» і «трійками». А потім — як відбувався арешт, як відбувалися допити, як працювали органи НКВС для того, щоб спробувати сфальсифікувати справу проти чехів. Пізніше були документи про розстріл, а у кінці — документи про реабілітацію, тобто визнання того, що усі репресовані чехи були невинними».
Також Андрій Когут пояснює: кількість жертв великого терору досі залишається дискусійним питанням, адже чекісти у звітах повідомляли про 300—400 репресованих чехів, а сучасні дослідження показують вдвічі більшу кількість. Крім того, родичі навіть не знали справжню причину смерті цих людей.
«На жаль, їхні родини їхніх доль не знали до 90-х років — до часу, поки не відбулось відкриття архівних фондів вже незалежною Україною. КДБ приховувало, що насправді сталося з чехами. Наприклад, рідних не повідомляли про те, що людина була насправді розстріляна. Натомість родичам видавали довідку про те, що людина начебто померла від якоїсь хвороби: серцевого нападу, інсульту, інфаркту, чи десь у таборах Сибіру, Казахстану чи на півночі Росії».
На презентацію прийшло чимало людей, і одна з них — Людмила Чижевська, яка в Україні є головою Житомирської спілки волинських чехів. Жінка без емоцій про книгу говорити не може, адже така історія спіткала і її родину.
«Емоційно дуже тяжко прочитати цю книгу від початку і до кінця. Книга двомовна, і наскільки це актуально зараз, бо ми бачимо, що насправді значить тоталітарний режим та як він впливає на долю звичайних рядових людей. Це, на жаль, історія і моєї родини».
Співпраця України та Чехії триває. Зараз працюють над новою книжкою про протести українців проти введення радянських військ та окупації Чехословаччини в 1968 році.
Крім того, Чехія допомагає Україні з процесом оцифрування документів, адже наразі у жодній українській будівлі архів не може бути у безпеці.
