Військовозобов’язані шукачі тимчасового захисту в ЄС не отримають його
Це передбачає рішення Ради Євросоюзу, оприлюднене в Офіційному журналі ЄС 4 серпня. Ті військовозобов’язані, хто встиг отримати тимчасовий захист до 4 серпня включно, збережуть його. Для решти українців статус тимчасового захисту в Європейському союзі продовжений іще на рік, до 4 березня 2028 року.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Як мовиться в рішенні, тимчасовий захист має надаватися тільки тим, хто виконує свої військові зобов’язання перед Україною, після пред’явлення доказів цього. Цей пункт не застосовується щодо осіб, які вже отримали тимчасовий захист у країні-члені ЄС до 30 липня 2026 року включно і безперервно зберігали цей статус у даній країні Євросоюзу.
Виправлено: Цей пункт рішення набуває чинності разом із ним із наступного дня після публікації в Офіційному журналі ЄС, тобто з 5 серпня.
Спершу в рішенні Ради ЄС ішлося про те, що цей пункт має почати застосовуватися з 31 червня, тобто фактично заднім числом. Пізніше в Офіційному журналі ЄС оприлюднили поправку: з 5 серпня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Водночас залишається чинною можливість просити в Європейському союзі про статус міжнародного захисту чи про визнання статусу біженця відповідно до Женевської конвенції. Хоча втікачів із України з тимчасовим захистом зазвичай називають «біженцями», з юридичного погляду статус «біженця» цілком інакший. Але, наголошено в преамбулі до рішення Ради ЄС, відповідно до міжнародних стандартів дезертирство і уникнення призову не є самі по собі підставами для міжнародного захисту.
І незважаючи на необхідність тимчасового продовження тимчасового захисту ще на рік, важливо, щоб спільний підхід Європейського союзу брав до уваги дедалі більші оборонні потреби України, мовиться в преамбулі документа. Тож ЄС має повністю підтримати військові зобов’язання українців, легітимно встановлені владою України, і, продовжуючи тимчасовий захист, не вчинити негативного впливу на загальні здатності України ефективно захищатися від агресивної війни Росії і ухвалювати рішення щодо організації своєї оборони. У зв’язку з цим тимчасовий захист має надаватися тільки особам, які можуть надати доказ владі країн-членів ЄС, що вони виконують свої військові зобов’язання, мовиться в документі.
Таким достатнім доказом, вважають у Раді ЄС, може бути легальний виїзд із території України і штамп у паспорті про такий виїзд, що мало б свідчити про відсутність в України претензій щодо військового обов’язку даної особи. Про можливу корупцію на українському кордоні і «купівлю» такого штампа в ЄС не згадують.
Якщо ж такого доказу легального виїзду немає, претендент на тимчасовий захист має пред’явити органам влади країни-члена ЄС «легко перевірюваний офіційний документ» у паперовій чи електронній формі, наприклад, у застосунку «Резерв +», який має підтверджувати виняток даної особи з військового обов’язку або відповідність цьому обов’язку іншим чином, пропонує Рада ЄС. Обов’язок доказу лежить на прохачеві.
При цьому, звернено увагу в документі, існує можливість, що громадяни України, які не підлягають призову, все одно можуть мати військовий обов’язок, незалежно від віку і статі, — через те, що вони є військовослужбовцями чи мають інші зобов’язання у зв’язку з військовою діяльністю.
Також у Раді Європейського союзу країнам-членам ЄС нагадують про необхідність скоординованого підходу до майбутнього припинення тимчасового захисту для втікачів із України. У зв’язку з цим країни-члени мають скоординовано прискорити перехід осіб із тимчасовим захистом на інші легальні статуси перебування чи полегшити їхнє добровільне повернення і реінтеграцію в Україні, коли це дозволить ситуація.
У преамбулі до рішення Ради ЄС є ще один момент, який може ускладнити ситуацію для українців, які хочуть отримати тимчасовий захист у Чехії, але раніше мали тимчасовий захист в іншій країні ЄС. Чехія, відповідно до свого внутрішнього законодавства, відмовляє таким особам — хоча чеські суди на всіх рівнях неодноразово доводили, що ці правила суперечать праву Євросоюзу.
Тепер же сама Рада ЄС звертає увагу, що країни-члени повинні відхиляти прохання про тимчасовий захист, коли очевидно, що особа вже отримала дозвіл на перебування на підставі тимчасового захисту в іншій країні-члені, і ніщо не може розглядатися як обов’язок країни-члена видавати дозвіл на перебування з тимчасовим захистом особі, яка отримала дозвіл із тимчасовим захистом в іншій країні-члені.
Звертає на себе увагу і ще один момент із документа: що обов’язок доводити відповідність виконанню військового обов’язку не застосовується щодо осіб, які вже отримали тимчасовий захист у країні-члені ЄС до 4 серпня 2026 року включно і безперервно зберігали цей статус у даній країні Євросоюзу. Тож можливо, що прохання тих, хто з тієї чи іншої причини втратив тимчасовий захист і просить про нього знову, або тих, хто хоче змінити країну перебування в ЄС, розглядатимуть як прохання новоприбулих — уже з обов’язком доводити свою відповідність.
А фраза про можливість того, що громадяни України, які не підлягають призову, все одно можуть мати військовий обов’язок, незалежно від віку і статі, викликає питання, чи не будуть вимагати відповідності цьому обов’язку від усіх новоприбулих прохачів тимчасового притулку — «незалежно від віку і статі», а не тільки від чоловіків мобілізаційного віку.
Також на цю тему
-
Українські юнаки за кордоном: 17 років і військовий облік
Одне з найпоширеніших запитань стурбованих батьків: синові цього року виповнюється 17, чи потрібно їхати до України для постановки на військовий облік?
