Як адаптуються українські біженці в Чехії? Українські асистенти запобігання злочинності бачать і проблеми
Проблем із біженцями не меншає, кажуть четверо українців, які вже рік працюють при міській поліції в Плзені. Тим не менше, вважають вони, міра неприязні між чехами й українцями парадоксально поступово зменшується.
Оксана Грижинець, Олена Бенедюк, Володимир Скачков, Петро Фанта — так звати українських асистентів запобігання злочинності в Плзен, пише інтернет-видання Novinky.cz. Усі вони прибули до міста ще перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну, всі знають чеську, всі мали роботу, яку поміняли на можливість допомагати своїм землякам.
Небажання вчитися, небажання працювати
І ніхто з них не має тенденції дивитися на світ крізь рожеві окуляри. «З українцями є проблеми, — констатує Грижинець. — Живуть тут два роки, але частина з них не намагається нічому навчитися. Вміють тільки „dobrý den“ і „na shledanou“, а дехто й того не вміє. А ще дехто й забагато пиячить».
І, за її словами, ситуація з біженцями погіршується: «Вони зліші, ніж були. Вони перестали отримувати допомогу, мусять ходити на роботу, а цього декому не хочеться».
Але Бенедюк застерігає від узагальнень: «Старші намагаються щось зробити, проблеми головно з молодшими». Так само вважає й Грижинець: «От приходять до бюро працевлаштування якісь дівчата і кажуть, що потребують знайти роботу. «А ви вмієте щось?» — «Ні». І, власне, працювати вони й не хочуть. І таких багато».
Та Скачков нагадує, що біженці не мають ясної перспективи: «Вони прибули сюди, бо не мали вибору. І часто навіть не знають, чи вони тут узагалі мають чи хочуть працювати, чи варто вчити чеську, якщо, наприклад, за пів року війна закінчиться і вони знову повернуться назад. Цим вони відрізняються від тих, хто раніше виїхав на заробітки».
Менталітет впливає
Впливає також і український менталітет, додає він: «Їм здається, що за гроші можна влаштувати все. Просто платиш і не морочишся. Сидиш собі на дивані, а все відбудеться так, як треба. Але в Чехії це не проходить».
Бенедюк додає: «Декотрі мають дипломи і скаржиться, що не будуть же вони працювати на допоміжних посадах, не будуть прибирати чи допомагати в кухні. Але вони не розуміють, що для того, щоб дипломом можна було скористатися, потрібна нострифікація. І знання мови».
Одне з завдань асистентів — залагодження можливих суперечок і ненависті. І, каже Скачков, попри все, відносини між українською громадою — а українців у 180-тисячній Плзені нині близько 17 тисяч — і чехами, на його думку, поліпшуються. Інші з цим погоджуються.
Магістрат хотів би продовжити роботу асистентів
Служба при міській поліції їм в очах українських земляків не шкодить. «Вони не сприймають це так, що ми на іншому боці барикади», — каже Бенедюк. Грижинець погоджується: «Вони знають, що ми не проти них, що ми їм намагаємося допомагати». А Фанта додає: «Їх цікавить, як ми на цій роботі опинилися. Питають: «Ви працюєте в поліції? А там іще беруть людей?»
Четверо асистентів працюють завдяки дотації Міністерства внутрішніх справ приблизно в 1 мільйон крон — її вистачить на рік. Андреа Ґреґорова з відділу безпеки плзенського магістрату каже: «Мабуть, будемо домагатися, щоб асистенти працювали й далі».
І самі асистенти не хочуть покинути свою роботу. «І хоча деякі враження жахливі. Головно від п’яних. Але ми впоралися. Продовжуємо далі. І дякуємо за довіру», — каже Олена Бенедюк.
