Ян Гус, найславетніший виходець із Південної Чехії

Проповідник, мислитель і реформатор — це найчастіші означення особи священника Яна Гуса, який народився в Південночеському краї. Точна дата його народження не відома. Також немає і достеменних доказів, де саме він народився. Та, тим не менше, безперечне те, що його ім’я і його спадщина невідривно пов’язані саме з цим краєм Чехії.

Мабуть, до жодної іншої особи чи її спадщини, як до Яна Гуса і його вчення, чехи не були прихильні так гаряче, незважаючи на те, якої ідеології чи політичних переконань вони дотримувалися. Думки і творіння Гуса залишили незгладний слід в історії не лише чеської нації, а й усього християнського світу, нагадує Якуб Смрчка, директор Гуситського музею в Таборі, який професійно досліджує історію церкви.

Меморіал Яна Гуса в Гусинці|Фото: Štěpánka Budková, Radio Prague International

«Ян походив із малого села Гусинець. Але в Чехії є два села з такою назвою. Одне — на півдні, біля Прахатиць, інше біля Праги. Низка обставин вказує на те, що він походив із села південночеського. Ми не можемо цього підтвердити напевно, але саме там, як видається, він народився, і було це 1371 року. Мовчать джерела і про Гусових батьків. Із Гусових листів ми знаємо, що його батько звався Міхал і що його мати прищепила йому християнську віру. Інші інформації про його походження приносять уже перекази переважно з другої половини 16-го століття».

У меморіалі Яна Гуса в Гусинці|Фото: Zdeněk Zajíček, Český rozhlas

Тим не менше, можна стверджувати напевно, що Ян Гус походив із сільського середовища, а його батьки не були шляхетного походження. Із села в нинішньому Південночеському краї він зумів не тільки дістатися до освіти в одному з передових університетів у Європі — у Празі він став одним із найпомітніших і найвідоміших мислителів своєї доби. Він почав критикувати відносини, що панували в тодішній католицькій церкві. І знайшов для цього дуже помітне й визначне місце, яке відвідували тисячі вірян, у Празі, каже Смрчка.

Бетлемська каплиця|Фото: Катерина Сташевська, Radio Prague International

«1402 року він отримав посаду проповідника чеською мовою в Бетлемській (Вифлеємській) каплиці. Він почав впливати на людей і привертати їх до гуситського й утраквістського руху».

Дуже важливим моментом у розвитку Яна Гуса як реформатора церкви було те, що він міг надихатися думками англійського філософа й теолога Джона Вікліфа, який працював на покоління раніше в Оксфордському університеті. Але його думки Гус не приймав автоматично — він розвивав їх, і через свою безкомпромісну позицію з часом вступав у дедалі гостріші конфлікти з церковними авторитетами. І це вилилося в серйозні проблеми не лише для нього самого, коли його оголосили єретиком, а й для всієї Праги, на яку через його діяльність було накладене відлучення від церкви.

Тож Гус урешті вирішив сам добровільно залишити місто. Та завдяки заможним прихильникам він мав куди йти, додає Смрчка.

Від Козячого градку нині лишилися тільки руїни|Фото: Filip Černý, Český rozhlas

«Так Гус опинився за межами Праги. Він відходить у провінційний Козі-Градек («Козячий замочок»). Там він веде літературну діяльність і пише засадничий трактат латинською мовою «De ecclesia» («Про церкву»), в якому знову критикує сучасну йому церкву».

Конфлікт Яна Гуса з церквою відбувався на тлі дуже нестабільної й непевної інституційної ситуації на чолі тодішньої європейської церкви. У той час на головування в ній претендували відразу три папи, і європейські володарі змагалися за те, чий претендент переможе й стане духовним провідником Священної Римської Імперії.

І Гус вирішив сам вирушити на собор найвищих церковних і богословських авторитетів, який відбувався в Констанці від листопада 1414 року. Але там він не зміг переконати учасників у своїй правді. Коли йому висунули вимогу зректися свого вчення, він відкинув її і в липні 1415 року був спалений як єретик.

Карл Ґустаф Гелльквіст, «Спалення Яна Гуса на соборі в Констанці»|Фото: Wikimedia Commons, public domain

Але Гусові думки не вдалося придушити на вогнищі в Констанці. В Чехії спалахнули війни за реформу тодішніх церковних і світських порядків. Гуситський рух, названий саме на честь Яна Гуса, врешті зазнав поразки, але намагання реформувати церкву не припинилися.

І коли майже через століття німецький священник Мартін Лютер започаткував нову хвилю реформації, він, по суті, продовжив думки Яна Гуса, розповідає директор Гуситського музею в Таборі.

«Коли Мартіна Лютера на лейпцизькому диспуті звинуватили, що він проповідує таку саму єресь, як перед тим Гус, він прочитав його праці. А потім, кажуть, заявив: ‹Якщо Гус написав оце, то ми всі гусити›».

Тож спадщина Яна Гуса до сьогодні залишається одним із найсильніших слідів, який залишила в історії християнської цивілізації чеська нація.