Багато українців хоче лишитися в Чехії. Але вони погано вчать мову
Які є проблеми з інтеграцією українських біженців у краї Височина, як допомагає їм край і скільки біженців може залишитися в Чехії? На ці питання відповідає фахівець — уповноважений у справах адаптації й інтеграції біженців в адміністрації краю Височина Петр Ванек.
— Наскільки, на ваш погляд, успішна інтеграція українських біженців — і у вас, у краї Височина, і загалом у Чехії? В чому ви бачите успіхи, а в чому, можливо, проблеми?
— Загалом я думаю, що інтеграція відбувається досить добре. Успіх, звичайно, я бачу в залученні українських біженців у чеський ринок праці, яке відбувається досить успішно. У краї Височина особливих проблем немає, бо тут небагато українських біженців — десь 13 тисяч. Але, як я розумію, в більших агломераціях, таких, як Прага, Південночеський край, Плзенський край, де зосереджена промисловість і де є багато біженців, проблеми можуть з’явитися. Певну перешкоду я бачу в тому, що держава, на мою думку, недостатньо наполягає на тому, щоб біженці навчилися чеської мови, і виникає мовний бар’єр, на мою думку.
— Як ви це вирішуєте у вас, у краї Височина?
— У Височині ми намагаємося, наприклад, діяти через Центр для інтеграції іноземців чи організацію F point, які влаштовують мовні курси для українців. Але це робиться не на вимогу держави, держава не вимагає ніякого іспиту, тож зацікавленість українських біженців, зрозуміло, не така, як, я думаю, багато хто б уявляв.
—Чи здійснюються в краї Височина якісь особливі проєкти на підтримку українських біженців?
— Наприклад, із ініціативи крайової адміністрації розвивається освітній курс саме для українських біженців, метою якого є надати тим біженцям, хто буде зацікавлений, освіту і кваліфікацію працівника соціальних служб, щоб вони могли працювати в будинках для літніх із особливим режимом. Бо працівників таких професій недостатньо, ними не настільки цікавляться. Так що і край намагається інтегрувати біженців і дати їм кращу позицію на ринку праці.
— Який ваш прогноз — скільки українських біженців урешті виявить зацікавленість залишитися в Чехії?
— Це дуже непросто. Я десь пів року тому чув, що лише 20 відсотків біженців думає про те, щоб залишитися в Чехії. Але це, я думаю, цілком нереальна цифра. З мого досвіду, з мого спілкування з біженцями, я думаю, що набагато реальнішою цифрою буде, що приблизно дві третини біженців хочуть залишитися в Чехії. Я думаю, вони це сприймають значною мірою як можливість почати нове життя на території Європейського союзу. І я не дивуюся. Бо ті найперші, які прибули зі східної України, сьогодні, власне, й не мають куди повертатися. А якби вони й повернулися в Україну, то й там вони опиняться в становищі біженців, як і тут. Так що, думаю, для них краще буде почати — власне, вони вже почали будувати нове життя в Чехії.
— Крім проблем із вивченням чеської, чи є ще якісь проблеми в інтеграції біженців?
— Признаюся, що, мабуть, ні. От тільки, наскільки я знаю, є якась недовіра українських біженців до чеських офіційних органів. Кажуть, це через те, що вони в Україні мають не дуже добрий досвід спілкування з установами, і коли вони потім дістаються до Чехії, то переносять цей свій досвід на нашу землю. І, думаю, це шкодить. Я думаю, що чеські органи працюють дуже добре і здатні допомогти біженцям у багатьох питаннях, — але там є ця апріорі недовіра з їхнього боку.
