Чехія і Україна — природні союзники. Не судіть про всіх українців за окремими особами, каже голова МЗС України
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, який відвідав Прагу з візитом, назвав Чехію найкращим союзником Києва. За його словами, хоча кожна держава в Європі має власну історію, суспільство і політичну ситуацію, всі вони усвідомлюють, що Росія не має виграти війну. В інтерв’ю станції «Радіожурнал» Чеського радіо він говорив також про напади на українців у Чехії чи про членство України в ЄС і НАТО.
— Наскільки визначне місце займає Чехія серед тих, хто підтримує Україну? Можете поставити її на якесь місце, з українського погляду?
— На мою думку — найважливіше, на самій верхівці. Існує група країн, які підтримують Україну більше, ніж будь-хто інший, і Чехія, безумовно, належить до цієї групи. Ми неймовірно вдячні за те, як відбувається співпраця.
Ми розуміємо, що чехи і чеський уряд усвідомлюють те, про що йдеться Україні, і те, що це також неймовірно важливо для Чехії. Це стосується безпеки і добробуту. Це цілком природне союзництво.
— І це, по-вашому, та причина, з якої Чехія і чеський уряд настільки допомагають Україні?
— Так, я думаю, що цією причиною є майбутнє. Ви ж знаєте, що без української перемоги вам би довелося постати перед значно більшими проблемами, спричиненими Росією. Тому Україна мусить перемогти.
Але це важливо також через історію, яка поєднує Україну і Чехію, через те, як наші країни сприймають Росію. Те, що Росія робила в минулому — Росія і її попередник, Радянський Союз, — і те, що вони зробили з нашими націями.
— Але чому є держави, які це так не сприймають і не бачать загрози з боку Росії?
— Тому що кожна країна інакша. Кожна країна має свою власну історію і політичну ситуацію, сприйняття і суспільство. Ви ж знаєте, держави — як людські істоти: деякі уживаються між собою краще, ніж із іншими, — і це відбувається з багатьох причин.
Але, в принципі, я думаю, що коли оминути деякі несуттєві подробиці, то кожна країна в Європі розуміє, що Росія не має виграти цю війну, а Україна має в ній перемогти. Від цього залежить майбутнє Європи.
— І це стосується і таких країн, як Угорщина?
— Так, і таких країн, як Угорщина. Я не маю найменших сумнівів у тому, що навіть прем’єр (Віктор) Орбан не хоче отримати Росію собі в сусіди.
Пошуки «виняткового» посла
— А проте вже понад рік Україна не має в Чехії посла. Ви в Празі пояснювали, що дуже складно знайти належну людину на посаду посла в Празі. Чому це так складно? Яку людину ви на цю посаду шукаєте?
— Ми шукаємо виняткову людину, і це пов’язано з відповіддю на ваше перше запитання. Відносини наших двох країн такі глибокі й міцні, що ми хочемо послати сюди когось, хто так само буде винятковим. Ми хочемо послати сюди когось, хто буде мати достатню якість — таку, як відносини між нашими країнами.
Я розумію, чому мене стільки людей питає про посла в Празі. Але ми не маємо забувати про те, що рівень щоденних контактів, які ми маємо, по суті, на всіх рівнях між нашими урядами, безпрецедентний: міністри, заступники, радники — всі вони постійно спілкуються. Ми потребуємо тут людину на посаду посла України в Празі, яка буде відбивати винятковість цих відносин.
Так, я шкодую, що ми досі тут нікого не маємо, та це зовсім не просто — знайти когось, хто був би на належному рівні. Але не бійтеся — ми вже в заключній фазі відбору, і я думаю, що вже скоро, мабуть, будемо мати когось.
— Тож ви могли б сказати, коли в Празі буде новий український посол? Чи йдеться про кілька тижнів, чи місяців, чи до кінця року? Ви могли б хоч приблизно сказати?
— Через три тижні після того, як президент України видасть указ.
Ми ніколи не будемо судити про всіх чехів на підставі поведінки одного чи двох чехів. І прошу, ніколи не судіть про українців на підставі тієї ж мірки
— Присутність посла важлива і задля захисту інтересів і прав власних громадян у Чехії. Останнім часом у Чехії сталося кілька нападів на українських громадян. Чи повідомляють українці в Чехії про такі інциденти вашому посольству в Празі і чи вирішуєте ви ці ситуації з чеськими органами?
— Наше посольство дуже уважно стежить не тільки за діями, вчиненими проти українців, але й за випадками, коли злочини вчиняють українці в Чехії. Ми безкомпромісно засуджуємо всі випадки, коли в Чехії порушують закон українці, так само як і все, що стається з українцями в Чехії.
Наші дві нації настільки близькі, що ці ізольовані випадки агресивної поведінки гідні крайнього жалю. Але їх стається вкрай мало, і це добра новина. Бо ж у кожному суспільстві є погані люди — в чеському суспільстві, в українському суспільстві…
Якщо ви нападете на жінку і скоїте злочин, то не має значення, якої ви національності — йдеться про те, що ви просто негідник. Я вжив би й сильніший вираз, якби не був міністром закордонних справ. За всіма цими випадками ми стежимо і ретельно на них реагуємо, і ми цінуємо, що чеські силові структури, і особливо Міністерство внутрішніх справ, реагують на такі випадки з найвищою відповідальністю.
Напади не зіпсують відносин
— Чи це означає, що ці інциденти чи напади ніяк не відбилися на відносинах між двома країнами? Чи відбилися?
— Звичайно, ні, і то з причин, які я згадав. Найважливіше те, що вони не можуть зіпсувати відносини між Україною і Чехією, бо ці відносини на рівні людей.
Я був би радий подякувати всім чехам, які не судять про українців на підставі поведінки однієї людини й ізольованих випадків. Відносини між нашими двома націями — найважливіша річ, яку ми мали б цінувати.
Ми ніколи не будемо судити про всіх чехів на підставі поведінки одного чи двох чехів. І прошу, ніколи не судіть про українців на підставі тієї ж мірки.
— Тим не менше, в соціальних мережах з’являються все нові словесні напади на українців і зростає агресивність проти них деяких людей у час, коли війна продовжується. Чи непокоїть вас це?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
— Соціальні мережі і реальне життя — це дві окремі реальності. Дуже легко вплинути на думку громадськості в соціальних мережах, застосовуючи «боти», які поширюють мову ненависті. Це працює скрізь однаково, чи то в Україні, чи в Чехії.
Ми мали б завжди усвідомлювати, що те, що ми бачимо в інтернеті, може завжди бути створено кимось, хто хоче розсварити між собою українців і чехів. Ми не мали б тлумачити коментарі в соціальних мережах як відбиття того, що громадськість думає насправді.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Із іншого боку, ми завжди хочемо сказати, що дякуємо вам за прийняття українських біженців у Чехії. Але водночас і ваша країна має зиски з їхньої присутності, бо вони працюють, стають вірними членами суспільства, платять податки…
Той спосіб, у який Чехія й інші країни відреагували на хвилю біженців із України, дуже відмінний від того, як реагували на інших біженців із інших місць, де йшла війна. Це створило ще одну проблему — що європейці застосували якусь подвійну мірку, бо привітали європейських біженців, але при цьому відкидали біженців із інших частин світу.
Не зрозумійте мене неправильно: ми вдячні, але й вашій країні присутність українців іде на користь. Ми будемо вам вдячні завжди, але не зіпсуйте це і не зробіть із цього питання тягаря, а не питання можливості.
Вступ до ЄС і НАТО
— Під час понеділкових відвідин Праги ви вели мову і про вступ України в Європейський союз. Ваша країна прагне почати переговори про вступ іще цього року, і Чехія підтримує це. Ви маєте сигнали з Брюсселю чи від країн-членів, що це вдасться?
— Тут усе ще є проблеми, які ми маємо вирішити. Але я вірю, що якщо за наступні чотири місяці небо не впаде у Влтаву, Україна відкриє переговори про вступ до Європейського союзу.
— Ваш прем’єр Денис Шмигаль у минулому заявляв, що після початку тих переговорів ваша країна хоче довести їх до кінця протягом двох років. Ця позиція й далі така? Багато країн-членів і політиків вважають це за нереалістичне…
— Так само, як і з призначенням посла, я не маю можливості назвати якісь часові рамки, останній термін, коли Україна стане членом Європейського союзу. Не питайте мене про це. Але важливо, і саме це хотів сказати пан прем’єр, що Україна готова йти вперед настільки швидко, наскільки до цього готовий Європейський союз. Як ми вже засвідчували з нашими реформами в минулому і в перебігу війни, ми можемо бути дуже швидкими — швидшими, ніж Європейський союз.
— І Європейський союз, і НАТО прискорили процес вступу для України. Європейський союз дуже швидко надав Україні статус країни-кандидата, союз НАТО ж випустив із процесу вступу етап Плану дій для членства. На вашу думку, цього достатньо?
— НАТО має запросити Україну до того, щоб вона могла стати членом Північноатлантичного союзу. Ми розуміємо, коли кажуть, що цього не може статися, поки триває війна. Але якщо Україна не стане членом НАТО і Європейського союзу, то обидві ці інституції не будуть повними. А по-друге, не зможе існувати ніяка безпечна й квітуча Європа.
Єдиний спосіб, чи, може, два способи, як не допустити того, щоб Росія, чи то економічно, чи то воєнно нападала на подальші країни, — є чи те, що Україна має стати членом Європейського союзу і НАТО, чи що Росія має перестати існувати. Чи і те, й інше.
Але не існує ніякого іншого способу, як цього досягти. І це, звичайно, вирішується в Брюсселі. Але я думаю, що ті важливі люди, які це вирішують, уже починають усвідомлювати. Тому ми й бачимо ці великі рішення. Статус кандидата — це саме той шлях, яким ми маємо вирушити. Це не може бути інакше, це неминуче.
Питання часу, звичайно, важливе, але на цей момент другорядне. Йдеться про те, щоб ми взагалі стали на цей правильний шлях. Чим раніше це станеться, тим краще для нас усіх — для чехів, українців і для інших країн у Європі.
— Тобто ви вірите, що отримаєте запрошення вступати до НАТО наступного року на саміті в Вашингтоні?
— Якби це сталося, це був би історичний крок.
