Чехи схильні далі підтримувати українців — але лише до кінця війни

Чеське суспільство й далі схильне допомагати біженцям із України. Але значна більшість чехів була б рада швидкому завершенню війни, і навіть ціною того, що Росія залишить собі частину української території. Після закінчення війни, на думку більшості людей, біженці не повинні б мати можливості залишатися в Чехії. Про це свідчить нове дослідження настроїв чеського суспільства щодо війни в Україні соціологічної організації STEM, здійснене в червні, про яке повідомляє видання Deník N.

Директор дослідження STEM Яромір Мазак сказав в інтерв’ю виданню, що підтримка прийняття українських біженців стабілізувалася в межах 55—60 відсотків.

«Після наших попередніх досліджень ми змінили питання — ми більше не питаємо, чи правильно було прийняти цих людей у Чехії. Нас цікавить, чи має їм і надалі бути дозволено перебування в нас», — сказав він.

За його словами, наразі загалом за такий дозвіл 56 відсотків людей: із цим безперечно погоджується близько п’ятої частини населення, ще третина схиляється до того, що українцям радше мало б бути дозволене перебування.

При цьому лише менш ніж половина з цих 56 відсотків вважає, що біженці є радше здобутком для чеського суспільства. Значна частина цієї підтримки, каже дослідник, виходить не з переконання, що люди скажуть: «Добре, до нас прийшла нова робоча сила або хтось, хто допоможе нам із пенсійною системою» тощо — навпаки, люди часто відчувають радше занепокоєння щодо різних можливих наслідків.

Таким чином, у цьому сенсі підтримка значної частини населення, власне, альтруїстична, каже соціолог: «Ми сприймаємо українців як жертву російської агресії і маємо їм допомогти, навіть якщо для нас це може означати певні труднощі — ця думка переважає».

Як каже Мазак, він вважає, що те, як чеське суспільство поставилося до прибуття сотень тисяч біженців, є переважно позитивною історією про це суспільство — чи йдеться про рівень допомоги, яку чехи змогли і хотіли надати на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, чи про переважно значну підтримку, що триває.

Підтримка не в усьому тверда

Хоча, зазначає він, для значної частини чеської громадськості ця підтримка має певні застереження: «Я згадував, що лише меншість людей сприймає біженців як здобуток для суспільства, а саме 26 відсотків від усього населення. Але водночас 40 відсотків кажуть, що ми повинні дозволити їм залишитися в Чехії і після закінчення війни, почати нове життя. Це меншість, але відносно велика. Я розглядаю це як відносно велику відкритість чеського суспільства».

Чи змінюється якось принципово погляд на саму війну? Як каже дослідник, ставлення до війни, як і ставлення до біженців, дуже швидко стабілізувалося. Близько 15 відсотків людей схиляються до проросійського наративу в тому сенсі, що вони однозначно заперечують провину Росії у війні, ще 20 відсотків сумніваються. Решта — дві третини — сприймають Росію як винуватця війни.

Проте, розповідає соціолог, у нинішньому дослідженні додали нове запитання: як Чехія має ставитися до війни, коли вона вже триває. Люди мали на вибір дві можливі відповіді. Перша полягала в тому, що Чехія мала б підтримувати Україну в поверненні втраченої території, навіть якщо це може продовжити конфлікт. Цю можливість обрала третина людей.

Але дві третини, навпаки, схилилися до можливості, що Чехія має прагнути швидкого припинення конфлікту, навіть якщо це може означати, що Росія залишить собі деякі українські території. Таким чином, каже Мазак, чеська громадськість загалом антиросійська, але водночас вона не дуже тверда щодо військової підтримки.

Чехи хочуть нейтралітету й невтручання

«Я думаю, що це пов’язано з тенденцією чехів до нейтралітету і, наскільки можливо, до невтручання. Ми у STEM уже тривалий час спостерігаємо, що чеське суспільство певною мірою втратило постреволюційне бачення чіткої спрямованості на Захід. Лише близько 40 відсотків людей, за нашими даними, досі ототожнюють себе з таким баченням, і навпаки, більшість радше віддала б перевагу якійсь нейтральній позиції в межах Центральної Європи і намаганню балансувати між Заходом і Сходом або просто турбуватися про свої власні інтереси», — сказав дослідник.

При цьому, за його словами, цікаво, що це ставлення принципово не змінилося навіть із повномасштабною війною в Україні. «Тобто щоб, наприклад, частина людей схопилася за голову і сказала собі, що нам треба триматися набагато ближче до Заходу хоча б із інтересів власної безпеки, тому що Росія все ще є загрозою, — цього не сталося: приблизно 60 відсотків людей усе ще хочуть, щоб Чехія була таким собі нейтральним островом», — каже директор досліджень соціологічного центру STEM Яромір Мазак в інтерв’ю виданню Deník N.