Чеська асоціація україністів оголосила переможців конкурсу перекладачів за 2023 рік
У квітні Чеська асоціація україністів у співпраці з Філософським факультетом Карлового університету і посольством України в Чехії провела церемонію нагороди переможців конкурсу перекладачів з української мови на чеську. У розмові з головою чеської асоціації україністів Терезою Хланьовою редакторка Чеського радіо Алла Вєтровцова також дізнавалася про новинки чеського літературного журналу „Tvar“. Його найновіший випуск присвячений письменникам Львова. Але передусім пані Хланьова розповіла, хто ж отримав премії на конкурсі перекладачів.
— Цей конкурс проходить вже шостий рік, і це вже стало певною традицією. Були дві другі і дві треті премії, тобто маємо чотирьох надійних перекладачів. Можу назвати їхні імена.
— Так, нам цікаво, чи це чехи, чи українці.
— Друге місце отримала наша студентка Зузана Шпінькова, і ще Вероніка Ценькова, яка, до речі, вже брала участь, і дуже успішно, в минулому році. Третє місце посів Віктор Клочко, українець, який вже довго живе у Чехії. І Патрік Фелчер. Він вже теж брав участь у цьому змаганні. Це дуже добре, бо деякі люди пробують знову і знову, деякі нові. Загалом чехи та українці там беруть участь.
— Ви, мабуть, про цей конкурс повідомляєте по всій Чехії?
— Намагаємося, різними нашими каналами розповсюджуємо цю інформацію. Виявляється, що справді це розповсюджується по всій Чехії. Бо там є адреси з цілої Чеської Республіки, тих людей, які беруть участь. Тобто це така дуже строката мішанина. І ми дуже раді, що з’являються нові імена, але також те, що повторюються імена з минулих років.
— У вас є пропозиція стосовно майбутньої роботи, можливо, якесь перекладацьке завдання для переможців?
— По-перше, вони отримують символічну фінансову премію. І по-друге, ми завжди публікуємо переклади переможців. Цього року я теж пропонувала, щоб деякі з них з нами співпрацювали у різних перекладацьких проєктах. Я дуже добре знаю нашу студентку Зузану Шпінькову, бо вона вже брала участь у перекладах, ми разом перекладали книжку Артема Чеха «Точка нуль», тобто у неї вже є досвід. Мені здається, що це корисний спосіб, як поступово залучитися і почати перекладати. І що цей конкурс надихає людей не тільки отримати премію, але співпрацювати з нами далі.
— Ми говоримо про дорослих перекладачів. А в нас тепер є багато українських біженців і дітей, які підростають, вони вже ходять до чеських шкіл. І в мене таке питання: чи у вас буде на наступний рік чи, можливо, в перспективі такий конкурс для дітей, підлітків?
— До речі, ми і в цьому році спробували зробити одну категорію для тандемів, чех і українець. Категорія для дітей або молодих людей до 20 років. Я намагалась цю інформацію розповсюдити, справді, я надсилала інформацію до середніх шкіл, гімназій і так далі. Просто ми не мали ні одного зголошення. А потім була друга категорія для дорослих, і там уже з’явилися ці 19 перекладів. Тобто на наступний рік, може, зробимо дитячу категорію. Не для тандемів, а для поодиноких зацікавлених учасників. Може бути, що воно загрозливо звучить — перекладацький конкурс, що це їх відлякало. Побачимо. Але я відкрита всім можливостям, і ми завжди можемо зробити дві категорії, як цього року.
— Письменниця Сімона Богата, яка теж, до речі, походить з Закарпаття, організувала благодійний аукціон книжок для допомоги Україні.
— Загалом вона дуже цікава людина, з нею вийшло інтерв’ю в одному з останніх номерів літературного журналу „Tvar“, це номер 7, присвячений Львову. Там є тексти Галини Крук, Маріанни Кіяновської, Семенчука, Андруховича, Іздрика, Москалець, і ще є такі репортажі про літературне життя під час війни. Тобто ми там маємо таке гарне поєднання: велике інтерв’ю з Симоною Богатою, її оповідання, і велика частина текстів — це тексти про Львів українських письменників в перекладах.
