Із піарниці в Києві — в ІТ-фахівчиню в Празі. Просто треба докласти багато зусиль

Пошуки роботи для українців у Чехії — завжди актуальна тема. Чи можливо знайти роботу в IT-секторі у Чехії і що для цього потрібно? Як знайшла роботу в галузі IT героїня нашого матеріалу? Про це розповіла Чеському радіо тест-аналітик однієї з найбільших у Чехії IT-компаній Лілея Кляцевич.

В Україні Лілея Кляцевич працювала у сфері піару і маркетингу, але в Чехії не розраховувала, що зможе знайти роботу за фахом. Зараз вона вже два роки працює у відомій IT-компанії у Чехії. Як вдалося емігрантці, яка, приїхавши на початку до Чехії, не знала чеської мови та не мала жодного досвіду в IT, досягнути такого результату?

«Мені дуже допомогла одна порада. Я на одному заході якось зустріла чеха, який працює в IT вже 20 років, і він намагався максимально допомагати українцям. Він мені сказав: «Ти не місцева, ти будеш завжди десь позаду, і якщо зможуть взяти на роботу чеха, то візьмуть чеха. І щоб отримати тут дійсно якусь висококваліфіковану роботу, досягти якогось успіху, ти маєш бути на крок попереду». Тому він порадив з досить холодним розумом подумати, що якщо я хочу певну посаду, то що можу для цього зробити. Він рекомендував щодо IT, бо я вже тоді розуміла, що не можу працювати в маркетингу, адже у мене немає такої ідеальної чеської мови, немає зв’язків, які потрібні для маркетингу. Він мені сказав, що є міжнародна сертифікація, з якою я прийду — і мало хто з чехів її має, і якщо я здобуду її, то буду просто зірка — її мають тільки ті чехи, які 10 років тут працюють в цій сфері, і то одиниці. І порадив мені: «Ти піди і зараз здай!» Також англійська мова була потрібна, бо це міжнародна сертифікація, коли ви заходите на спеціалізований сайт, вводите моє ім’я і бачите, що я спеціаліст, а це навіть є не у кожного чеха. Я шукала гранти від Європейського союзу, дуже багато є грантів в Україні в сфері IT. Зазвичай для цього потрібна англійська мова, але є низка компаній в Україні, то вони не потребують англійської. Я цілеспрямовано шукала міжнародні гранти, знайшла пропозиції від Google, Avast, Amazon та інші. Дуже часто я була єдина іноземка там, якщо це були на території Чехії гранти, і єдина українка, якщо це були міжнародні європейські проєкти».

Щоб досягти кар’єрних висот у Чехії, потрібно було пройти спеціальне навчання, а для цього Лілея змушена була їздити майже три години в один бік до Брна, а увечері повертатися знову до Праги. Так тривало пів року, і весь вільний час українці довелося витратити на здобуття нової освіти. Таким чином ще навіть до завершення навчання Лілея мала вже пропозиції роботи.

«Щоб вчитися на одному курсі, мені треба було їздити до Брна — це три години в одну сторону, загалом шість годин йшло в мене на дорогу. Мені казали, що я не витримаю стільки їздити. Ще декілька інших курсів взяла для навчання, і, знову ж таки, мені казали, що це не вийде, що я і так вчуся на одному курсі і як я ще один здолаю. Але я казала, що буду спати чотири години, але якщо зараз вкладуся, то потім буду мати якийсь результат з цього. І коли я ще навіть не завершила навчання, я вже отримала п’ять пропозицій по роботі. Я знаю, що навіть мої колеги-чехи не мали ще пропозицій по роботі, а я вже мала п’ять і я могла обирати. Завдяки тому, що я мала міжнародну сертифікацію, я приходила на співбесіду і казала, що маю таку сертифікацію і таке навчання. Паралельно я ще стажування закінчила. Тобто я дуже цілеспрямовано робила кроки, які я маю робити, щоб отримати цю роботу. Думала про те, з чим я можу прийти і показати, що я краща. Я дивилася, наприклад, якісь пропозиції по роботі і думала: що я можу ще запропонувати, щоб перевершити, можливо, очікування роботодавців, наприклад, міжнародну сертифікацію, або ще один курс — що я це можу».

Лілея Кляцевич|Фото: Iryna Shvedyk, Radio Prague International

Навіть коли Лілея влаштувалася на постійну роботу, вона намагалася продовжувати вчитися за будь-якої слушної нагоди. Керівництву довелося вмовляти її взяти роботу додому, адже за звичкою багато завдань компанії можна виконувати, працюючи з дому.

«І коли я почала працювати, то я працювала так багато, що до мене начальник мого департаменту підійшов і сказав, щоб я брала home office, тому що я ходила кожного дня на роботу. На будь-яку пропозицію я казала, що це я зроблю, бо я розуміла, що я можу так більше навчитися. Також я задавала багато запитань, що серед чехів не дуже прийнято. Помітила, що вони не пропонують допомогу один одному та їм, мабуть, якось незручно задавати запитання. Кожного дня я обирала когось іншого, щоб запитати, щоб не набридати колегам. І коли закінчився випробувальний термін, то мене одразу перевели на посаду таку ж, яку займають мої колеги, які там 10 років працюють. Отак я росла, росла, росла і виросла набагато швидше, ніж мої колеги, у своїй роботі».

Лілея киянка, її чоловік воює в Україні, але вона не збирається додому. Адже може допомагати своїм рідним, працюючи та заробляючи у Чехії.

«У мене чоловік воює з перших днів повномасштабної, вся родина у Києві. Я розумію, що маю підтримувати цілу родину. Є рідні з Херсона, у яких будинок зруйновано. Мені треба допомагати і чоловіку щось купувати, до війська висилати. Маю працювати багато. Від мого кар’єрного успіху залежить те, наскільки я можу допомогти своїй родині в Україні».

Наразі Лілея Кляцевич також є ментором одного з проєктів, який передбачає допомогу українським жінкам у пошуку роботи за професією. Вона завдяки пройденому шляху може давати поради та допомагати як наставниця в пошуках роботи в галузі IT.