Фотопроєкт, присвячений українським жінкам-біженкам: виставка відкрилася в одній із будівель парламенту Чехії

Такі різні жінки, але з однією бідою. Всіх їх об’єднує втеча від війни в Україні та пошук більш безпечного місця для себе і своєї родини. Фотографії українських жінок-біженок презентували в одній із будівель чеського парламенту в Празі.

На відкритті виставки побувала кореспондентка Чеського радіо Ірина Шведик.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

«Від життя до життя» — фотопроєкт активістки з України присвячений історіям біженок

Ініціаторка та автор виставки фотографій українок-біженок Юлія Добриніна спочатку збирала історії та фото біженок на спеціально створеному сайті. Пізніше знайшлися спонсори й благодійники, які підтримали ініціативу і допомогли роздрукувати фотопортрети, розповідає Юлія Добриніна, співробітниця інтеграційного центру «Діаконія» у Празі.

«Допомогли нам чеські організації, волонтери, які допомогли надрукувати фотографії в хорошій якості, а по-друге, зв’язалися з різними організаціями, і так ми неочікувано потрапили в будинок парламенту. І маємо тут тепер виставку. Ми наразі маємо 21 фотографію і, відповідно, 21 історію, але я зараз ще надрукувала фото українок, які живуть у Німеччині. Цікаво порівнювати досвід, який у Чехії та Німеччині біженки отримали. Ми покликали людей, і часто жінки приходять підтримати сюди жінок. Зав’язуються міжкультурні зв’язки. Я вважаю, що дуже важливо робити такі зустрічі, щоб допомогти нам поділитися нашими культурними цінностям, менталітетом, знайти шляхи до діалогу. Бо ми теж про чехів знали небагато».

Фото: Iryna Shvedyk, Radio Prague International

Героїні фотопроєкту «Від життя до життя» — українські жінки. Всі вони приїхали внаслідок війни Росії проти України у Чехію і всі прокладають і торують свій шлях. Хтось швидше адаптувався, а хтось ще думає про повернення в Україну, але всі вони тут і зараз стикаються з однаково нелегкою адаптацією у новій країні. Тому їхні проблеми дуже схожі, але шляхи вирішення цих проблем кожна шукає самотужки.

Одна із учасниць фотопроєкту Лілея Кляцевич прийшла і поділилася з відвідувачками заходу своїм досвідом.

«Я познайомилась із Юлією Добриніною на одному із заходів два роки тому, і вона сказала, що хоче створити проєкт і що не відомо, що з того буде, що хоче розповісти про жінок, і спитала: «Не хочеш бути учасницею?» Я знаю, що я була одна із перших учасниць. Щодо мене, то я працювала в Україні керівником відділу піару і маркетингу, але в Чехії не могла працювати по спеціальності. Зараз працюю у великій IT-компанії, дуже відомій у Чехії. Працюю як тест-аналітик, керую командою тест-екзекуторів».

Фото: Iryna Shvedyk, Radio Prague International

Наразі проект «Від життя до життя» поєднали ще з одним цікавим проєктом „Lepší práce v Česku“. Тут, у співпраці цих двох ініціатив, жінки показують своїм прикладом, як варто вчитися підтримувати одне одного у скруті і як варто вчитися активним жінкам об’єднуватися і працювати в одному напрямку, розповідає представниця проєкту „Lepší práce v Česku“ Лола Оніпко.

«Юлія — частина нашої команди разом із пані Терезою Матоноговою, і вона ідеальний приклад українки, яка приїхала у Чехію, і вона за професією, наприклад, юрист, але зараз працює в організації «Діаконія» і веде багато проєктів, і між тим вона ще й фотографиня. І в неї з’явилася класна ідея — щоб висвітлити життя українок, зробити інспіративний фотопроєкт, щоб показати історії жінок, які приїхали з України і побудували нове життя тут. А проєкт „Lepší práce v Česku“ — це проєкт про підтримку українських жінок, які ерудовані і мають багато досвіду, але не можуть знайти роботу за кваліфікацією. І ми вирішили, що дуже гарно поєднати виставку та наш проєкт підтримки біженок, які у пошуку професійного розвитку».

За словами організаторів, проєкт не має на меті порівнювати жінок чи висвітлити лише успішні історії, але показати, які ми різні, але хочемо всі того самого — реалізації, визнання, знайти своє місце у житті. У кожної з жінок, героїнь проєкту, свої цілі та плани, але у кожної і свій темп: хтось швидше навчається і знаходить роботу, а хтось повільніше.

Дуже часто на такі заходи приходять жінки, щоб підтримати одна і одну і поділитися своїми історіями. Дехто з них своїм прикладом закликає не здаватися і обов’язково рухатися далі у напрямку до бажаної мети.