Негідне ставлення, експлуатація… Невдоволення українок роботою в Чехії зростає, каже фахівець
Широке дослідження інтеграції й адаптації українських біженок і біженців здійснила кафедра соціальної географії і регіонального розвитку природознавчого факультету Карлового університету в Празі за підтримки Агентства у справах біженців ООН і чеської неприбуткової організації Slovo 21, яка допомагає біженцям з України інтегруватися в Чехії.
Співавтор дослідження, соціальний географ Душан Дрбоглав пояснює в ефірі станції Dvojka Чеського радіо: «Ми повторили дослідження, яке здійснювали 2022 і 2023 року з метою поглибити наші знання і перш за все доповнити їх даними про зміни, що настали з часом». Крім опитувань, дослідники також провели глибокі двогодинні розмови з кількома фокус-групами.
Результати дослідження мали б ясно висвітлити ситуацію людей, які втекли від війни Росії проти України до Чехії — ця ситуація наразі ще не досліджена достатньо добре.
«У нас немає системи, яка б підтримала моніторинг і дослідження проблематики міжнародної міграції і мобільності, яку ми бачимо принаймні від 2015 року, руху біженців, але також і трудової й родинної міграції. Держава не бажає забезпечити такі дослідження і фінансово підтримати їх, і приватні агентства теж мають із цим проблему», — каже Дрбоглав.
Робота не вдовольняє
У Чехії на початок цього тижня було зареєстровано понад 362 тисячі біженців із України. У перерахунку на кількість власного населення Чехія тут серед найперших.
«І хоча це великий виклик, із інтеграцією вдається впоратися відносно добре. Ми спостерігаємо певні напруженість і суперництво між окремими групами української громади в Чехії. Трудовим мігрантам і мігранткам, які не мають тимчасового захисту, як біженці від війни, з багатьох оглядів важче. Вони наражаються на адміністративні й бюрократичні проблеми і не мають вільного доступу на ринок праці», — звертає увагу фахівець.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Біженки від війни, хоча це дуже специфічна група — часто освічені жінки з дітьми, — за словами Дрбоглава, успішно інтегрувалися в так званий вторинний ринок праці. Це означає, що вони, незважаючи на свій часто високий фаховий і освітній рівень і досвід, працюють на найнижчих посадах.
«Проблема в тому, що вони це усвідомлюють і що вони цим невдоволені, що засвідчило й наше дослідження. Невдоволення роботою, яку вони мають нині, дуже виразно зросло», — наголошує соціальний географ.
Крім умов праці, українських біженок часто не влаштовують негідне ставлення, низька платня, недооцінка їхніх здатностей і в деяких випадках і експлуатація. Ця ситуація може змусити їх до нелегальної трудової діяльності, і вони можуть потрапити в експлуатацію до окремих агентств-посередників у працевлаштуванні.
Не вистачає знання мови й часу
«Українки часто опиняються в ситуації, коли вони не можуть вивчити мову, не можуть нострифікувати свої дипломи, але мусять негайно вирішувати свої життєві ситуації. Тому вони звертаються до агентств, які їх експлуатують», — пояснює Дрбоглав.
Тим не менше, мовні здатності людей із України і знання ними чеської мови, за даними дослідження, зростають. Але проблемою залишається те, що одним із найбільших бар’єрів на шляху до подальшого інтенсивного вивчення мови є те, що біженці не мають на це досить часу.
«Це логічно, бо вони мусять у першу чергу заробляти гроші, мусять турбуватися про себе, про дітей, про родину, і часу їм не лишається. Тут, на жаль, з’ясовується, що й держава в цьому дещо зменшила зусилля. Вона не пропонує достатньо можливостей для освіти, і якісних доступних курсів мало», — каже Душан Дрбоглав.
