У Чехії готують зміни для біженців, зокрема щодо грошової допомоги

У Чехії готують зміни для біженців, зокрема щодо грошової допомоги; як бути в Чехії з дитиною без супроводу і з дитиною з особливими потребами.

У Чехії готують зміни для біженців, зокрема щодо грошової допомоги

Чеський уряд підготував поправки до пакету законів про перебування біженців із України в Чехії, відомого як lex Ukraine. Законопроєкт передбачає, зокрема, що і перша виплата гуманітарної допомоги біженцям перестане бути автоматичною.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Як змінилися правила для українців у Чехії; як не стати жертвою шахрайства

Якщо біженцю було надано безплатне житло, харчування і засоби гігієни, то він не зможе претендувати на виплату в 5 тисяч крон навіть у перший місяць свого перебування в Чехії.

Законопроєкт також передбачає скорочення права на безплатне, за кошт чеської держави, медичне страхування для біженців — лише на термін до 180 днів від дня отримання тимчасового захисту. Ця зміна має стосуватися біженців віком від 18 до 65 років і стимулювати їх протягом пів року знайти собі роботу і оплачувати медичне страхування самостійно. Для біженців, молодших від 18 років і старших за 65, безплатне страхування збережеться і після того терміну.

Претендентам на тимчасовий захист із України також доведеться довести, що вони мають житло в Чехії, якщо їм його не надав крайовий центр допомоги. Це має на меті побороти практику «туризму за допомогою», коли людина живе в іншій країні, а до Чехії заїжджає тільки по грошову допомогу.

Також у зміненому законі буде наголошено, що біженець має повідомляти МВС про зміну місця проживання протягом трьох робочих днів.

Іще один пункт законопроєкту прямо передбачає, що права на тимчасовий захист не мають громадяни країн ЄС. Це спрямовано проти біженців із України, які також мають паспорти Угорщини — переважно це українські роми з Закарпаття.

А термін розгляду прохання про тимчасовий захист запропоновано продовжити до 60 днів — знову ж у випадку необхідності перевірити, чи не має прохач також громадянства країни ЄС.

Крім того, документ, який далі йде на розгляд парламенту, також передбачає, що і після закінчення надзвичайного стану, запровадженого через наплив біженців, Чехія не буде, за деякими винятками, видавати візи або дозволи на проживання громадянам Росії і Білорусі.

Роботу в Чехії знайшли вже понад 50 тисяч біженців із України

Роботу в Чехії знайшли вже понад 50 тисяч біженців із України. Про прийняття їх роботодавці повідомили Бюро працевлаштування. В основному вони займали місця, які тривалий час були вакантними.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Прийом абітурієнтів із України до університету в Остраві

«Українські біженці найчастіше займають посади у виробництві, будівництві, сфері послуг або, наприклад, на транспорті. Це переважно давні вакансії», — повідомили агентству ЧТК в Міністерстві праці Чехії. За цим повідомленням, більшість новоприбулих працюють у Пльзенському, Середньочеському і Південноморавському краях. Ще 7800 осіб перебувають на обліку в Бюро працевлаштування як шукачі роботи.

Більшість вакансій у Чехії, зареєстрованих у Бюро працевлаштування, призначені для людей із низькою кваліфікацєю. Експерти рекомендують Чехії докласти максимум зусиль, щоб якнайкраще використати освіту і досвід новоприбулих. Але для працевлаштування на більш професійні посади необхідно знання чеської мови.

Центр допомоги українським біженцям у Пршибрамі закриється наприкінці тижня

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

У Празі мітингували на підтримку захисників «Азовсталі»; українські діти розповідають, як вони бачать чеські звички

Центр допомоги українським біженцям у Пршибрамі закриється вже цієї неділі, яка буде останнім днем його роботи. Із понеділка біженців у цьому місті буде реєструвати місцеве відділення поліції у справах іноземців.

У Середньочеському краї реєстрацію нових біженців і надання їм допомоги далі продовжать центри в Кутній Горі і в Празі на Височанах — цей центр спільний для краю і столиці.

Центр допомоги у Млада-Болеславі в цьому ж краї вже закрився 9 травня.

Як бути в Чехії з дитиною без супроводу

У Чехію продовжують прибувати українські біженці, переважно матері з малими дітьми. Проте є діти, які приїжджають на територію Чехії самостійно. Як відбувається цей процес і які правила існують для дітей без супроводу в Чехії — про це кореспонденти Radio Prague International поговорили зі спеціалісткою з соціального обслуговування дітей із Міністерства праці і соціальних справ Чехії Мартіною Штєпанковою-Штібровою.

— За вашою інформацією, яка кількість дітей без супроводу вже приїхала на територію Чехії з України від початку воєнного конфлікту?

— Із початком воєнних дій приїхали близько 115 тисяч дітей, а дітей, що приїхали без супроводу, — 100.

— Якщо ми приблизно розділимо кількість дітей, які приїхали без супроводу, наприклад, дітей до 16 років і від 16 років, яка буде орієнтовна кількість? Чи правда, що дітей старшого підліткового віку, від 16 років, скажімо так, більше, ніж дітей молодшого віку?

— Так, як ви кажете: дітей близько 16—17 років більше, ніж дітей молодшого віку.

— А якщо говорити про дітей старшого підліткового віку, яким приблизно 16—17 років, — які в принципі для них правила перетину кордону і перебування, і як узагалі це відбувається?

— Ситуація досить специфічна, треба до кожної ситуації підходити залежно від конкретної дитини. Якщо дитині 8, 10 або 11 років, звичайно ж, її не можна залишати без догляду. Треба забезпечити певний контроль і турботу, щоб з нею був хтось поруч. Якщо ж дитині 16 або 17 років, у неї є якась підтримка, є де перебувати, то з нею встановлюється контакт, їй можуть бути надані консультації і психологічна допомога. Але загалом старшим дітям надається більше свободи.

— А як у випадку з українськими безпритульними дітьми, які потрапляють до Чехії? Їх призначають в дитячий будинок або ж в прийомні сім’ї, були у вас уже такі випадки? І якщо такі діти прибувають, чи вдається зв’язатися з їхніми родичами або ж із тими особами, які про них піклуються? Як відбувається цей процес?

— Усе залежить від ситуації. Також це може залежати від віку дитини. Бувають випадки, коли родичі дітей перебувають у Чехії, і ми намагаємося знайти їх. Якщо ж не вдасться, ведуться пошуки іншої особи, яка б була відповідальна за цю дитину, або ж пошуки альтернатив, наприклад, прийомні сім’ї.

— Уявімо таку ситуацію, що є сім’я, яка хоче відправити свою дитину сюди до Чехії і в неї є якісь знайомі, навіть не обов’язково родичі, і з різних причин рідні не можуть вирушити з дитиною самі, тому вирішують відправити дитину самостійно. Як усе оформити належним чином, щоб із юридичного погляду все було правильно?

— У такій ситуації слід забезпечити безпечний проїзд для дитини: або щоб хтось із батьків привіз дитину на територію Чехії, або ж щоб був супровід. Після приїзду необхідно повідомити відділення соціальної і юридичної охорони дітей. Із дитиною необхідно поговорити, щоб дізнатися, як пройшов її шлях. Потім треба зареєструвати дитину, вирішити питання з візою, потурбуватися, щоб дитина отримала страхування. Але інші додаткові дії, наприклад, спеціальне рішення суду, не потрібні.

— Чи немає необхідності робити доручення на дитину?

— Так, ми вже зустрічалися з тим, що батьки підготують документ — «чесну заяву» (čestné prohlášeni), вкажуть також контакти на людей, які повинні про дитину піклуватися. Звичайно ж, так для нас краще. Але є можливість зробити відповідний документ і в Чехії, якщо дитина приїде без доручення з України.

— А якщо розглянути таку ситуацію: припустімо, дитина приїде з кимось із батьків, найімовірніше, з матір’ю, і вони будуть у скрутному матеріальному становищі. Яка є можливість, щоб допомогти їм у такій ситуації?

— Думаю, головне — спершу звернутися до громадських установ, неурядових організацій, які займаються такими питаннями. Також можна звернутися в органи крайової влади. Або звертатися за допомогою до Міністерства праці. Звичайно, є багато інших неурядових організацій, наприклад, «Харіта», «Людина у скруті», «Шатнік». Мені здається, що важливо вибрати адекватну форму допомоги і уникати можливих неблагонадійних індивідуальних пропозицій про допомогу, які часто зустрічаються і можуть ввести до неприємних наслідків.

— Зараз велика увага приділяється темі деяких випадків зі українськими ромами, яких відносно багато і які приїжджають найчастіше великими родинами до Чехії. Іноді відбувається так, що їх не вдається розселити. У ЗМІ з’являються фотографії людей, із дітьми в тому числі, з головного вокзалу в Празі, наприклад, де вони часто залишаються ночувати прямо на вокзалі. Яке ставлення органів захисту прав дітей до цього?

— Ці ситуації є дуже неприємними і дуже складними. З нашого боку, якщо в таких ситуаціях може відбуватися насильство над дітьми, то, звичайно, наші органи приїжджають на місце події. І якщо, наприклад, якась дитина загубилася або залишилася без догляду, в даному випадку це є нашою сферою дій. У таких ситуаціях однією з головних проблем, як ви кажете, є пошук житла, забезпечення продуктами харчування і гідними умовами проживання. Цим займаються інші колеги (наприклад, працівники Міністерства внутрішніх справ, Міністерства праці і, звичайно, ще крайові органи влади), та я сподіваюся, цю ситуацію найближчим часом вдасться вирішити.

— Поставлю ще таке питання: за яких обставин соціальні служби захисту прав дітей можуть втрутитися і почати виконувати свої обов’язки?

— Ми можемо подивитися на цю ситуацію трохи з іншого погляду. Наприклад, якась сім’я з України приїжджає в Чехію з дітьми. Тут існують установи, куди вони можуть звернутися за якою-небудь консультацією. Наприклад, Bělá-Jezová. Інше питання полягає в тому, що у рамках соціальної юридичної допомоги дітям ми ставимося до всіх однаково, як до чеської дитини, так до будь-якої іншої. Звичайно, можуть виникати трохи екстремальні ситуації, наприклад, якщо ми вийдемо на вулицю і побачимо якусь дитину, яку б’ють, знущаються, яка там одна, без допомоги — звичайно ж, це зажадає нашого негайного втручання. Можуть бути ситуації в сім’ях, які не справляються з чимось, яким потрібна наша допомога, з якими ми б провели соціальну роботу. Якщо ж з якоїсь причини сім’я не може більше надавати допомогу дитині, тоді треба знайти заміну, звичайно ж, пошуком іншої фізичної особи, яка про цю дитину потурбується. Це також можуть бути заклади, націлені на допомогу дітям, прийомні сім’ї або інші державні установи.

— Чи є ще щось, про що ми, можливо, не поговорили і вам хотілось би щось додати?

— Можливо, я б хотіла додати на закінчення практичну інформацію. Якщо хтось є в ситуації пошуку необхідної інформації, було б добре звертатися безпосередньо до нас або ж до Міністерства праці. У нас також є вебсторінка (www.pravonadetstvi.cz), де ми намагаємося надавати відповідну інформацію. Так що, якщо комусь потрібна якась інформація або допомога, звертайтеся до нас, і ми спробуємо вирішити ситуацію, що склалася.

Як бути в Чехії з дитиною з особливими потребами 

Утікаючи від війни, складно влаштувати дітей на новому місці. А що робити, якщо в тебе дитина особлива, з аутичним спектром? Куди звертатися, де шукати спеціалістів? Пані Тетяна, яка приїхала до Чехії з Одеської області зі своєю особливою дочкою, досі шукає вирішення на перший погляд простих проблем, таких, як пошук перекладача. Бо ж виявляється, що, коли ти приїздиш із дитиною, яка потребує особливих умов проживання й освіти, перекладач має неабияке значення. Тетяна поділилася своїм досвідом і своїми проблемами з кореспонденткою Чеського радіо Віталією Токарчук.

— Наскільки складно в Чехії з особливою дитиною?

— Складно, звичайні люди витримують стрес, особливі діти переживають удвічі важче. Інша країна, інше житло, інші продукти — все це для особливих дітей величезний стрес.

— Які труднощі виникають у першу чергу?

— Насамперед потрібно бути готовим до того, що складно отримати ліки. Для цього потрібно стати на прийом до педіатра, а це питання не одного дня. Можна звернутися до центру для біженців, на даний момент там приймає лікар. Іще одна складність — це житло. У нашому місті важко знайти двокімнатне житло. Ми живемо чотири людини в одній кімнаті. У особливої дитини в таких умовах злітає режим, харчування, для таких дітей дуже важливий особистий простір.

— У яких спеціалістах зараз є потреба?

— У плані навчання та реабілітації теж дуже складно — тут, як і в Україні, потрібно пройти низку паперових процедур: стати на прийом у педіатра, прийом у психіатра… У нас на це пішло понад два місяці. Крім того, щоб психіатр усе правильно врахував , необхідний перекладач і переклад медичних документів чеською мовою. Після цього тільки можна ставити питання про освіту. В Україні ми відвідували перший клас школи для особливих дітей, де отримували психолога, дефектолога та логопеда, крім загальної навчальної програми. Тут усе трошки складніше в цьому плані, поки працюємо над цим.

— Куди ви звернулися по приїзді, хто вам допоміг?

— У плані вирішення всіх питань і всіх проблем, які в нас виникали, ми зверталися до чеського центру для біженців. Там можуть відповісти на будь-які питання і допомогти, принаймні підказати, де можна вирішити ті чи інші питання. Там є наші українські волонтери і чеські волонтери, які дуже намагаються допомогти нашим біженцям із України.